7 правил успіху журналістки та президентки The Washington Post Кетрін Ґрем

LIFESTYLE / Культура
4 ноября 2021
Cosmo

«Персональне досьє» Кетрін Ґрем — світовий бестселер, екранізований Стівеном Спілбергом. За ці мемуари авторка і президентка The Washington Post отримала Пулітцерівську премію. Нещодавно видання вийшло українською мовою і ми одні з перших ознайомилися з перекладом. Це історія зростання особистості Кетрін Ґрем і піднесення The Washington Post. На сторінках цієї книги багато особистих переживань та відвертості, закулісся «золотого покоління», успішної династії фінансиста та мільйонера Юджина Маєра, батька авторки. Тут світова історія з її найбільшими драмами переплелася з життям авторки. Тут можна побачити, як багато може жінка-лідер, яка вірить у важливіть своєї справи, хоч часом і дуже сумнівається у собі.

Ми виокремили з книги американської письменниці сім правил життя, які стали невід’ємною частиною її успіху як президентки медіа-компанії, журналістки і важливої гравчині жіночого руху 20 століття.

 

1.  Від нуля до професіоналки.

«Мій перший досвід роботи у Post стався улітку 1934 року, між закінченням школи і початком навчання у коледжі. Я писала прості тексти, виконувала кур’єрські завдання у редакції жіночих матеріалів, де потоваришувала з двома чудовими журналістками, Мелвіною Линдсі та Мері Говорт. Відтоді я щоліта підпрацьовувала у газеті.

За рік після купівлі газети я стала студенткою, і ми з батьками постійно переписувалися про Post. Я щодня її читала, коментувала, хвалила і навіть критикувала, а батьки, особливо тато, детально розповідали, що відбувається у редакції та бізнесі».

Окрім того Кетрім Ґрем працювала журналісткою у шкільному виданні Tatler, після закінчення університету — у San Francisco News, далі — у штаті The Washington Post на посаді рядової журналістки, попри батька-видавця. 

2. Батько у неї вірив.

У сім’ї Маєрів (дівоче прізвище Кетрін Ґрем) панувала непроста атмосфера, дітей ростили няні та гувернантки, батько займався нескінченними фінансовими бізнесами, а мати — побудовою світського життя та своїми проєктами. Проте Кетрін не тримала образ на тата і намагалася будувати з ним теплі і наповнені сенсом стосунки.

«Я не розуміла, що батько ставиться до мене не так, як до решти дітей, — безкінечно турботливо. Мати натякала, що він страшенно мене любить, і переповідала, що той зберігає мої листи, але я цього не сприймала. Лише з висоти прожитих років я змогла оцінити міцну прив’язаність між нами та його вражаючий вплив на мої плани, життя і мислення. Не знаю, чому я тоді цього не розуміла, але зараз добре знаю: він вірив у мене, і це стало моєю опорою у процесі дорослішання та дало мені таке потрібне відчуття безпеки».

3. Не жертвувала своєю професією заради «сімейного щастя». Принаймні спочатку.

Початок подружнього життя Кетрін припав на кінець тридцятих років. Тоді жінка у журналістиці та й будь-якій інтелектуальній праці, навіть з високим соціальним статусом, була радше винятком, ніж правилом. Та навіть сумніви у собі не дали Кетрін зійти з обраного професійного шляху. Завдяки підтримці чоловіка зокрема:

«...нам вдалося втілити спільний з Філом намір — мешкати, як і наші сучасники. Філ наполягав, і я погодилася, щоб ми жили на дві наших зарплати. Та я заробляла копійки, тож спершу поривалася кинути роботу і стати домогосподаркою — навчитися куховарити та хазяйнувати удома. Але ця ідея настрахала Філа. Буде жахливо, сказав він, приходити з роботи додому пізно, а ти тут стоятимеш і нетерпляче чекатимеш мене у дверях із лимонним пирогом. Він не хотів, щоб я кидала роботу, і вирішив, що на мою зарплатню ми зможемо найняти покоївку».

Згодом Кетрін все ж поглинула сімейна рутина, особливо з народженням дітей та службою чоловіка у Американській армії. Навіть попри ресурси родини Маєрів вона все одно на деякий час була професійно повністю відкинута. Але навіть у ці часи не припиняла спілкування з цікавими та впливовми гравцями світу газетярства, політики та культури.

4. Була жінкою, яка грала на полі чоловіків. Шлях до фемізму.

Попри впевнений і впертий вибір бути журналісткою, постійну працю над побудовою соціальних зв’язків та компетентність у політичних питаннях, до Кетрін-керівниці ставилися дуже упереджено. Ніхто з її підлеглих чоловіків не вірив у те, що жінка може ефективно керувати такою компанією  — всі вони вважали, що це місце вона займає виключно завдяки батькові та чоловіку. Таке ставлення сіяло у жінці невпевненість, та зрештою її усвідомлення того, що проблема — не в ній, співпало з все більшою популярністю руху за права жінок.

«Ще ефективнішим, ніж вплив Ґлорії, був мій власний досвід та кумулятивний ефект усіх тих численних зустрічей, на яких бувала, і рад директорів, до яких входила як єдина жінка. І у власній компанії я бачила безліч прикладів ставлення до жінок. Post і Newsweek працювали на засадах, що білі чоловіки — це люди, обрані для управління бізнесом і створення новин. У виробництві, управлінні та рекламі, а також у редакціях обидві організації орієнтувалися виключно на чоловіків. І я прийняла ці установки як такі, на яких тримається світ.»

«...я мала можливість не лише думати про проблеми жінок на роботі, а й робити щось із ними І що більше я усвідомлювала, то більшу відповідальність відчувала. Я почала пробувати — то менше, то більше — підвищити присутність жінок і увагу до питань, які їх тривожать.

Усвідомлюючи ці проблеми як керівниця, не уявляла, як змінити ситуацію, якщо покладаюся в усьому на чоловіків‐шовіністів. Я відчувала, що разом із іншими жінками‐керівницями несу особливу відповідальність позбутися старих упереджень — спершу через відмову їх приймати, потім через спростування при кожній ліпшій нагоді».

5. Якщо не вмієш бути президенткою — навчись.

Кетрін Ґрем не готувалася очолювати величезну компанію на зміну батьку, як це буває, наприклад з синами у фінансово успішних династіях. У 46 років, після самогубства чоловіка, що очолював The Washington Post, вона стала президенткою величезної медіа-компанії. Вона завди була в курсі справ чоловіка та газети, цікавилася всим, що відбувається у медіа-індустрії та була професійною журналісткою, яка добре розуміє видавничі процеси. Та чи робило це її готовою до складної управлінської роботи? Вона вважала, що ні, тому знайшла просте рішення — навчитися.

«Мені завжди було цікаво, що означає бути хорошим управлінцем — у нашій чи будь‐якій іншій сфері. Я взялася вивчати менеджмент так само заповзято, як чимало інших питань. Гадаю, що доводила своє оточення до сказу, так активно хапаючись за нове, але я мусила знати більше. Я з’їздила в кілька різних міст, щоби поглянути, як працюють газети. Провела один день у компанії Texas Instruments, відомій своїми бездоганними процесами планування. Побувала у штаб‐квартирах Xerox і NCR. Пройшла практичний тижневий курс виробничих процесів від асоціації видавців, ANPA».

6. Неусвідомлено скромна і не зверхня, попри походження та соціальний статус.

Кетрін та її брата і сестер виховували у досить спартанських умовах. Вона навіть пригадує, що у матеріальному плані мала значно менше, ніж її однокласниці. До грошей у побуті вони завжли ставилися з уважністю та економністю. Напевне, нам це дуже важко зрозуміти своїм вже споживацьким способом мислення, та Кетрін, до прикладу, не мала звички до нескінченного скуповування вбрання і вперше зробила макіяж вже у середньому віці для вечірки Трумена Капоте.

Ось її спогади з цього приводу:

«Тоді я вже ходила в салон Kenneth, коли бувала в Нью‐Йорку, але мене там ніхто не знав. Я не мала свого майстра і ніколи не носила макіяжу. Ба більше — я навіть не вміла його сама наносити! Увечері перед балом я саме виходила з Kenneth, як одна знайома працівниця зауважила:

— У нас стільки роботи, місіс Ґрем, із зачісками для «Чорно‐білого балу» (ред. бал, який організовував письменник Трумен Капоте). Ви чули про нього? 

— Чула, — відповіла я — Кумедно, але я почесна гостя цього балу».

Образ Кетрін справив враження на головну редакторку Vogue, тож згодом її потрети потрапили у модний журнал.

«Наступного дня після балу мені зателефонувала Діана Вріланд і попросила, щоб я одягнула ту сукню, зробила макіяж і зачіску та знову попозувала для Сесіля Бітона (він уже фотографував мене до балу). На її думку, мені дуже пасувала укладка від Кеннета. Артур Шлезінґер написав улесливий текст до фото, і вони вийшли у січневому Vogue.

Я не знала, як реагувати на таку неймовірну увагу. Публічність мене лякала і могла навіть зашкодити, адже я намагалася підтримувати образ серйозної ділової жінки».

7. Існувала у сильному середовищі і невпинно будувала соціальні зв’язки.

21 століття — це ода індивідуалізму та непохитна віра в те, що один у полі також воїн. Та Кетрін жила в інші часи і грала за правилами вищого світу 20 сторіччя. Вона невтомно працювала над розбудовою соціальних зв’язків. Життя її родини, спочатку батьківської, а згодом її власної — це безперервна низка зустрічей і знайомств, чаювань, обідів, ланчів і вечерь, нарад, ділових і неофіційних зустрічей, публічних дружб і таких само публічних несхвалень. Підтримка такою родиною кандидата у президенти, до слова, справді мала вагу. Тож важко применшити важливість особистих знайомств у бізнесі, а ця автобіографічна книжка яскраво ілюструє важливість людських взаємин. Вона ставить саме людські взаємини на найвищий щабель впливу: ані гроші, ані компанії не переважили жаги Кетрін допомагати людям і світу ставати кращими.

 

5 5 3
Спецпроекты
Реклама

5 новых книг об отношениях, которые стоит прочитать каждой

Чтобы найти общий язык с партнером и стать еще счастливее — в отношениях и не только.

Loading...
Подпишись на новостную рассылку Cosmo

Куда денется Саманта в продолжении «Секса в большом городе»?

В новых эпизодах героиня Ким Кэтролл не появится. Какой выход придумали создатели сериала?

Гороскоп

Must-see: 5 самых ожидаемых фильмов декабря

От биографической киноленты с Кристен Стюарт до фантастической сатиры с Леонардо ДиКаприо.

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Outside the box: книги, які допоможуть по-іншому поглянути на своє життя

Мислити outside the box — це не просто мистецтво та вроджена креативність. Насправді це скіл, який можна і треба прокачувати.

 

© Copyrignt Cosmopolitan Ukraine, 2019. Все права защищены.