Не психологією єдиною: 6 фактів з книги «Біологія поведінки», які пояснюють, чому ми заздримо, відчуваємо огиду і не тільки

Cosmo

«Не розумію, чому він так вчинив», «Це напевне в неї гормони», «Це все ПМС», «То все гени», «Це не любов, а просто хімія»... Знайомі стереотипи, які намагаються пояснити людську поведінку, та чи є в них хоч крапля істини? Професор нейробіології Роберт Сапольскі намагається більш широко поглянути на причини тієї чи іншої типової людської поведінки. 

У своїй книжці «Біологія поведінки. Причини доброго і поганого в нас», яка нещодавно вийшла українською у видавництві «Наш Формат» він пояснює як формуються сценарії життя під впливом хімії мозку, гормонів, сенсорних орієнтирів, пренатального середовища, раннього досвіду, генів, еволюції (як біологічної, так і культурної) та, крім усього іншого, екологічних проблем. Звучить досить складно. Але Сапольскі робить це в унікальній йому іронічній манері, з цікавими наочними прикладами, підкріпленими достовірними науковими дослідженнями.

Давайте спробуємо поглянути усього на шість цікавих тез з цього видання, які вже зараз зроблять сприйняття наших хороших і не дуже рис зрозумілішими.

1. Ти мені огидний! Природа відрази та чому вона однакова і до тухлого лосося, і до кепських вчинків.

Огида буває дуже різною. Це відчуття зароджується у частині мозку, яка зветься мигдалиною. Та унікальність цього відчуття полягає у тому, що цілком логічний біологічний процес самозбереження — відраза до зіпсованих продуктів, щоб уникнути токсичного впливу на організм, транслюється і на соціальні взаємодії. 

Ось як це пояснює професор Сапольскі:

«Якщо ви (або будь-який інший ссавець) відкусите шмат протухлої їжі, острівцева кора активується і змусить вас виплюнути гидоту, відригнути, відчути нудоту, скривити обличчя від огиди — острівцева кора обробляє огидні смаки. Й огидні запахи теж. Прикметно те, що в людей вона активується й тоді, коли вони думають про якісь вчинки, огидні з погляду моралі, наприклад порушення суспільних норм, або про індивідів, яких у суспільстві зазвичай засуджують. І за цих обставин її активація зумовлена мигдалиною. З вами негідно й егоїстично повелися в грі, і ступінь активації острівцевої зони та мигдалини визначає, наскільки сильне обурення ви відчуєте і якою мірою помститеся. Острівець активується, коли ми їмо таргана чи уявляємо цей процес».

2. Сила волі — вичерпна і дуже мінлива штука, а все тому, що прифронтальна кора мозку швидко втомлюється. Або — чому ви відчуваєте втому після шопінгу, коли, здавалося б, маєте радіти обновкам?

Ви прочитали кілька книжок із самодисципліни, маєте твердий намір почати щось змінювати у своєму житті. Але ловите себе на поїданні шоколадки замість салату під час робочої метушні в офісі. А зайнятися спортом після виснажливого проєкту чомусь не вдається тижнями? Це все тому, що ви вичерпали енергію нейронів у прифронтальній зоні головного мозку. Цитуємо доктора нейронаук:

«Нейрони фронтальної кори — універсали, з широким спектром проєкцій, а отже, у них багато роботи. Усе це потребує енергії, і коли лобова кора напружено працює, їй притаманний надзвичайно високий рівень метаболізму та активації генів, пов’язаних з виробленням енергії. Сила волі — не просто метафора; самоконтроль — вичерпний ресурс. Нейрони фронтальної кори — клітини, які дорого нам обходяться; крім того, вони ще й дуже вразливі. Унаслідок цього фронтальна кора атипово чутлива до різних неврологічних інсультів

Із такою особливістю функціонування лобової кори безпосередньо пов’язана концепція «когнітивного навантаження». Змусьте фронтальну кору важко трудитися — виконувати складне завдання на короткочасну пам’ять, регулювати соціальну поведінку чи приймати численні рішення під час шопінгу. Одразу після такої діяльності знизиться продуктивність виконання іншого завдання, що залежить від роботи цієї частки кори. Те саме відбувається й у випадках багатозадачності, коли клітини ПФК одночасно беруть участь у діяльності численних активованих нейронних мереж».

3. Справедливість у людей в крові, а точніше — у нейромедіаторі під назвою допамін.

Про цей нейромедіатор зараз досить часто говорять у медіа, насамперед тому, що саме він —  причина нашої схильності до залежності від соціальних мереж. На щастя, від нього значно більше користі, ніж якісь там 5-6 годин, проведені в екранах телефонів. Наприклад, Роберт Сапольскі звертає увагу на те, як допамін сприяє справедливості. Ось, як він ілюструє це кількома експериментами:

«Характер вивільнення допаміну стає ще цікавішим, коли йдеться про соціальну взаємодію. Деякі результати експериментів просто-таки зігрівають душу. В одному дослідженні двоє людей грали в економічну гру, у якій гравець отримував винагороду за двох обставин:

а) якщо обидва гравці співпрацювали, кожен отримував скромну винагороду

б) нечесна гра приносила одному гравцеві велику винагороду, тим часом, як другий не отримував нічого.

Винагорода, отримана обома шляхами, підвищувала допамінергійну активність, але більша активація все ж таки відбувалася в разі співпраці.

В іншому дослідженні вивчали економічну поведінку під час покарання негідників. В одному експерименті учасники грали в гру, де гравець Б міг ошукати гравця А задля вигоди. Залежно від раунду гравець А міг:

а) не робити нічого;

б) покарати гравця Б, забравши в гравця Б певну суму його грошей (без збитків для себе);

в) заплатити певну суму грошей, щоб забрати в гравця Б ці кошти в подвійному розмірі.

Покарання активовувало допамінову систему, особливо — якщо учасникам доводилося платити за те, щоб покарати суперника; що сильнішим було вивільнення допаміну в разі покарання без збитків, то більше чесний гравець хотів заплатити, щоб опонента було покарано. Покарання за порушення норм дає втіху».

4. Чому нам болить від чужого успіху і ми радіємо невдачам інших? Або все той же допамін і заздрість.

Неймовірно, які різносторонні наслідки може нести робота з одними й тими ж хімічними сполуками. Нейромедіатор допамін, про який ми вже згадували, лежить ще й в основі однієї з найпопулярнішух людських емоцій — заздрості. Можливо, вам стане трішки легше, якщо ви дізнаєтеся, що всі ми дуже схильні до неї, адже в основі заздощів — людська природа. Ось, що відбувається за словами Сапольського:

«І тут перед нами вигулькує привид заздрощів. В одному дослідженні із застосуванням методів нейровізуалізації його учасники читали про здобутки якоїсь гіпотетичної особи: успіхи в навчанні, популярність, привабливість і багатство. Розповіді, що викликали (за словами учасників) заздрощі, активовували ділянки кори, які беруть участь у сприйнятті болю. А потім цей гіпотетичний індивід описував, що його спіткала невдача (наприклад, пониження на посаді). У відповідь на повідомлення про успіхи людини сильніше активовувалися центри болю, а після звістки про її нещастя прогнозовано відбувалася активація допамінергійної системи. Отож, допамінергійну систему активує зловтіха від немилості фортуни, що спіткала людину, якій заздрять».

5. Сенсорний сигнал до расизму. Так, біологія проти толерантності, але на те ми і люди, щоб часом протистояти інстинктам і керуватися мораллю. 

Варто наголосити, що дослідник у вступі до видання акцентує на тому, що розуміння природи певних наших вад не знімає і не зменшує відповідальності за них. Нейробіолог не виправдовує людство, але пояснює, що саме відбувається у тілі під час найгірших наших відчуттів чи поривів. Отож, яка природа расизму або природної нетолерантності до відмінних від себе людей за расовими ознаками?

«Один надзвичайно тривожний сенсорний сигнал стосується раси. Наш мозок неймовірно чутливий до кольору шкіри. Спершу покажіть обличчя менш ніж на десяту частку секунди (сто мілісекунд) — на такий короткий час, що люди навіть не зрозуміють, побачили вони щось чи ні. А потім попросіть їх вгадати расову належність показаного обличчя, і шанси почути точну відповідь будуть доволі високі. Ми можемо стверджувати, що судимо людей за характером, а не за кольором шкіри. Але наш мозок, чорт забирай, стовідсотково помічає колір, і то дуже швидко.

Усього сто мілісекунд, і функціонування мозку (як свідчать результати нейровізуалізації) уже змінюється у двох неприємних аспектах залежно від раси обличчя. По-перше, і цей результат було неодноразово підтверджено різними дослідженнями, активується мигдалина. Крім того, що більший людина расист за результатами неявної перевірки на расові упередження (не відволікаймося!), то сильнішою буде ця активація.

Це так пригнічує. Невже в нашій «прошивці» закладено відчувати страх перед обличчями людей, що належать до іншої раси, сприймати їх як щось неповноцінне й відчувати меншу емпатію? Ні. Для початку наголосимо, що індивідуальні відмінності величезні. Не в усіх мигдалина активується, реагуючи на обличчя іншої раси, і ці винятки доволі інформативні. Крім того, витончені маніпуляції швидко змінюють реакцію мигдалини на обличчя Іншого».

6. Алкоголь і агресія: важливе розвінчання міфу.

«Біологія поведінки» Роберта Сапольскі досить комплексно пояснює природу людської агресії у найрізноманітніших її проявах, та є один популярний стереотип, який ми можемо спростувати просто зараз:

«У жодному аналізі біологічних подій, що охоплюють хвилини та години, які передують певному акту поведінки, не можна оминути увагою алкоголь. Як усім відомо, алкоголь знижує гальмування, і тому люди стають агресивнішими. Це не так, нам уже знайома ця схема — алкоголь викликає агресію лише а) в особин, які до неї схильні (наприклад, миші з нижчими рівнями серотонінового сигналізування у фронтальній корі та чоловіки з варіантом гена рецептора окситоцину, що менше реагує на окситоцин, переважно стають агресивними після алкоголю) та б) у тих, хто вірить, що алкоголь робить людину агресивнішою, що знову ж таки показує силу соціального навчання у формуванні біології. На всіх інших алкоголь діє інакше. Зокрема, алкогольний дурман став причиною багатьох нетривких одружень у Вегасі, які з настанням світанку наступного дня вже не здавалися такою вдалою ідеєю».

5 5 2
Фото: Наш формат
Спецпроекты
Реклама

Розмови з друзями більше не допомагають. Як наважитись звернутись до психотерапевта? 

Про недовіру до психологічної системи та способи її подолати говоримо з експертами платформи з психотерапії онлайн 一 Mindly.

Loading...

7 порад психолога, щоб приборкати страх та тривогу

Лише залишаючись спокійною, ти зможеш допомогти собі та іншим.

Медитація та концентрація: як впоратися зі стресом

Ділимося порадами, заснованими на техніці Чада-Мень Тана — інженера Google та автора програми покращення усвідомленості.

Хочешь больше узнать про "LifeStyle"?

Токсичні люди: як їх розпізнати та що робити далі

Чи можливо нейтралізувати такий вплив та зберегти стосунки? 

Гороскоп

Як знаходити час для себе: 7 приємних лайфхаків, які змінять твоє життя

Додай до свого звичного розпорядку ці ритуали — і відчуй приємні зміни.

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

 

© Copyrignt Cosmopolitan Ukraine, 2019. Все права защищены.