«Стиль — це ще одна мова, якою я можу говорити». OTOY про кастомний образ для київських концертів і одяг як продовження музики

Індустріальна raw естетика, повний кастом від кросівок до куртки — на сцені OTOY говорить не лише музикою, а й силуетами та фактурами. Два сольні концерти артиста у Києві стали не лише звуковим, а й візуальним маніфестом. І поки він готується до виступу з новою програмою у Львові, розповідає Cosmopolitan Ukraine, як народжується його сценічний стиль і чому одяг є продовженням музики.

Твій образ на сольних київських концертах виглядав дуже концептуально. Із чого почалася робота над ним — з музики, настрою чи конкретної ідеї?

Робота над образом почалася із загальної візуальної стилістики. Ми із самого початку хотіли створити концерт, який відчувався б панковим, дарковим і гіперенергійним. Важливо було, щоб це був не просто виступ, а цілісний настрій — агресивний, живий, трохи небезпечний за шквалом емоцій.

Він природно перекочував у візуальну мову. Образ вийшов настільки панковим і енергетично насиченим, наскільки я й хотів. Масштаб, силуети, фактура одягу — усе це точно відображало ті сенси, які ми закладали із самого початку.

Твій сценічний образ балансує між індустріальною естетикою та особистою історією. Які сенси ти хотів закласти цього разу?

Я не можу сказати, що в цьому образі була якась конкретна особиста історія. Це радше про мій теперішній стан — про те, чим я зараз надихаюся, чим живу, що слухаю. Мої музичні смаки нині справді тягнуть у бік більш індустріальної, пошарпаної, raw естетики. Мені близька ця нервова, неідеальна, жива фактура. У ній є напруга, є відчуття внутрішнього струму. І саме цього нерва, цієї сирої енергії, як на мене, сьогодні дуже бракує українській сцені.

Частина елементів образу була створена вручну. Наскільки для тебе важлива унікальність речей, а не лише їхній вигляд?

Для мене було принципово, щоб образ вийшов унікальним і не повторювався. Я хотів, аби він відображав мій емоційний стан, а не був просто стилістичним рішенням.

Саме тому ми пішли в повний кастом — від кросівок до куртки з написом, від джинсів до лонгсліва. Усе створювалося спеціально для цього виступу. Для мене це про оригінальність і власну мову. Про речі, які глядач не бачив раніше і які можуть існувати тільки в асоціації зі мною.

Чи відрізняється твій сценічний стиль від того, як ти одягаєшся в повсякденному житті? І якщо так, у чому саме?

Безумовно, мій сценічний стиль відрізняється від повсякденного. У житті я одягаюся значно стриманіше й простіше — мені важливий комфорт, і я не люблю привертати зайву увагу поза сценою.

Але сцена — це інший простір. Там я можу дозволити собі бути гіперболізованим, емоційним, навіть крайнім. Це місце для переживань, які не повторюються в повсякденності. Бо якщо сцена стає буденністю — вона втрачає сенс.

Наскільки для тебе стиль є продовженням музики, а не окремою категорією?

Для мене стиль є продовженням музики. Одяг, звук, світло, рух —  це частини одного цілого. Це не набір елементів, а комплекс, який формує момент між артистом і слухачем. І саме ця сукупність створює те, чим сьогодні є OTOY.

Чи бачиш ти стиль як окремий напрямок свого розвитку?

Безумовно. Поки що не можу сказати, у якій саме формі це реалізується — чи через колаборації з дизайнерами, чи через власні fashion-проєкти, але цей вектор точно існує.

Творчість потребує різних способів утілення. Для мене вона ніколи не обмежувалася лише музикою. Стиль — це ще одна мова, якою я можу говорити.

Що б ти порадив людям, які бояться самовиражатися через одяг?

Найстрашніше, що може статися в житті людини, — це смерть. Одяг точно не про це, тож не бійтеся.

Стиль: Gianni

Фото: Катерина Абрашина