З перших вуст: українки про карантин і коронавірус у США, Італії та Іспанії

Cosmo

Практично весь світ на карантині через пандемію коронавірусу. Ми вирішили знайти українок, що живуть за кордоном, та дізнатися трохи більше про те, як переживають ці складні часи в Європі, США та не тільки. 

Як це — перехворіти на коронавірус усією родиною в Іспанії? Чи можна потрапити за наявності симптомів до лікаря в США? Чи правда, що в країнах, де карантин найсуворіший, здають собак в оренду тим, хто хоче мати можливість частіше виходити на вулицю? Про це і не тільки Cosmo розповідають три перші героїні.

 

Юлія Пашковська (Іспанія, Мадрид)

У нас все відбувалося поступово. В школах карантин впровадили з 10 березня, а загальний карантин — 16 березня. Спочатку всюди була шалена паніка: магазини були заповнені людьми, продуктів не вистачало. Щоправда через декілька днів їх знову стало достатньо. Люди вже сиділи вдома. Оскільки епіцентр подій знаходиться в Мадриді, то тут було введено більш жорсткі заходи, ніж по всій країні. За ситуацією на вулицях стежать військові, за порушення діють штрафи в розмірі від 200 до 30 тисяч євро.

Людей на вулиці майже немає — лише ті, хто гуляють з собаками або йдуть за покупками. До речі, собак тут дійсно використовують для того, щоб погуляти трохи довше. Тому з минулого понеділка було введено нові обмеження — з собакою можна гуляти не більше 200 метрів від дому і не більше 15 хвилин. В магазин просять ходити в години, коли там найменше людей, та не частіше, ніж раз на три дні. У великі супермаркети пускають лише певну кількість людей, на вході дають одноразові рукавички та антисептик. За покупками можна ходити лише у найближчий супермаркет чи аптеку. Ціни на продукти такі ж, як і до карантину. Щоправда маски дорогі — 6 масок за 22 євро.

З медичною системою ситуація дуже складна. В нас не вистачає лікарів, не вистачає ліжок для хворих. Приходиться обирати, кому надавати допомогу першочергово. Тестів на коронавірус недостатньо. Їх роблять лише людям, що знаходяться у групі ризику (65+), та тим, кого госпіталізують (госпіталізація відбувається лише у випадку, якщо не можеш дихати).

Так склалося, що моя родина теж захворіла. Спочатку мій чоловік мав температуру 39,8, яку практично неможливо було збити, потім ми з донькою захворіли теж. Симптоми розпочалися з першіння у горлі, різкого підвищення температури та сухого кашлю. Я зателефонувала на гарячу лінію, на якій оператор, записавши всі симптоми, скерувала мене в поліклініку до сімейного лікаря. З поліклініки чоловіка все-таки направили на швидку, де він чекав на допомогу 6 годин. У висновку було написано: «Підозра на коронавірус». Тест нам ніхто не робив, але порекомендували ізолюватися на 14 днів. З поліклініки щодня телефонує сімейний лікар, щоб запитати про стан здоров`я.

Влада каже, що пік щодо зараження ми вже пережили, кількість інфікованих зменшується. Щоправда смертність поки залишається високою. Карантин було продовжено до 28 квітня.

Анна Якимчук (Італія, Кастеллетто-сопра-Тічіно)

Зараз я перебуваю в Кастеллетто-сопра-Тічіно — невеличкому містечку в регіоні П’ємонте. Але перші випадки застали мене у Мілані (регіон Ломбардія). Спочатку на карантині були лише пару містечок, де були спалахи хвороби. Мілан ще жив без всяких обмежень. Ніхто не брав до уваги новини про коронавірус, які постійно «крутили» по телевізору. Було відчуття, що це все відбувається десь дуже далеко від Мілану.

Вже з кінця лютого нам двічі переносили рейс, а 8 березня і зовсім відмінили сполучення. З того ж дня Мілан повністю закрився на карантин. Хоча насправді ще 9 березня всі намагалися звідти виїхати. На вокзалах була маса людей — так потенційні хворі роз’їхались по всій Італії. Через пару днів країну повністю закрили.

Перший тиждень карантину по всій Італії був лайтовий. Можна було спокійно вийти на вулицю, прогулятись в парку. Але людей було мало і всі дотримувались дистанції. Потім вже заборонили їздити сім’єю на закупи. У магазин почали пускати лише по одній людині від родини. Так само перестали пускати без масок і рукавичок (в аптеках вони у наявності, ми їх змогли придбати без проблем). Біля входу до кожного супермаркета поставили санітайзери. Працівники також в масках і рукавичках.

Зараз виходити з дому можна лише з трьох причин: в магазин; на роботу, якщо об’єктивно не можеш працювати дистанційно; до лікаря за необхідності. Щоб виїхати з дому на машині, потрібно заповнити анкету зі своїми даними і вказати, куди ти прямуєш. Усі вулиці патрулює поліція. Тих, хто вийшов з дому без поважної причини, карають штрафами (мінімум 270 євро з людини). Зачинено все, окрім супермакетів, піцерій, які працюють лише на доставку, а також заводів та підприємств, робота яких життєво необхідна. Медичного персоналу в нас не вистачає, зараз на роботу приймають студентів, які ще не закінчили навчання. Дуже багато медиків хворіють.

На мою думку, все набуло таких масштабів через те, що італійці з самого початку несерйозно поставились до карантину. Вони до останнього використовували будь-які шанси, щоб вийти з дому (а, чесно кажучи, навіть зараз мої сусіди цілий день гуляють по черзі зі своєю собакою, намагаючись «обманути» карантин). Якби запобіжні заходи відразу були настільки жорсткими як зараз, жертв було б менше. Проте навіть зараз, коли ситуація набула таких масштабів, італійці зберігають позитивний настрій. На кожному будинку висять плакати: «Все буде добре! Сильна Італія».

Катерина Руснак (США, Мілуокі, штат Вісконсін)

У США ситуація дуже різна. У кожному штаті є своя влада, яка самостійно вирішує, коли і як саме буде проходити карантин, які бізнеси відносити до невідкладних, і робочі години цих бізнесів. З одного боку це добре, а з іншого — коли скрізь ситуація погіршується (особливо у Нью-Йорку), у деяких штатах люди продовжують спокійно пересуватись та жити звичайним життям. Спільним є, напевно, лише масове закриття ресторанного бізнесу.

Карантин мене застав у місті Чикаго. Там був просто страшенний хаос, люди купували все підряд. Десь 17 березня я звідти поїхала і зараз перебуваю на півночі штату Вісконсін. Це досить віддалений, фермерський штат, тому тут все спокійніше. Карантин тут ввели пізніше ніж у інших штатах — 25 березня, і триватиме він до 30 квітня. Проте карантином це назвати важко. Досить багато бізнесів ще функціонують, ордеру на заборону виходити на вулицю нема. Дуже багато людей почали активно займатись спортом, грати в теніс, бігати, грати в бейсбол, гуляти, ходити в парки, яких тут дуже багато. Найстрашніше те, що 80% цих людей — пенсіонери. Думаю, це свідчить про те, що люди просто не розуміють масштабу загрози. Більшість з моїх знайомих тут сидять вдома, аби не заражати старших людей.

У магазинах зараз можна купити абсолютно все, окрім санітайзерів. Людей там набагато менше, хоча американці завжди їздять на глобальні закупи раз на 2-3 тижні, тому у цьому плані нічого не змінилось. Тут всі звикли пересуватись на машині, тому все в принципі ізольовано. Я завжди маю при собі маску, рукавиці гумові одноразові і антисептик.

Усі складнощі місцевої медичної системи я відчула на собі, коли два тижні тому (після поїздки у Чикаго) у мене з’явився сильний біль в грудях, висока температура та головний біль, а також почалося запалення носових пазух. Я не могла встати з ліжка і буквально трималася за стіни, коли йшла на кухню чи в туалет. Оскільки тестів у вільному доступі немає, я зателефонувала на гарячу лінію, звідки мене декілька разів перекидали до різних медпрацівників. В результаті мені сказали, що для того, аби я отримала «рецепт» на проходження тесту, мене перенаправлять на телефон лікаря, що буде рахуватись як повноцінний прийом (100-150 доларів). Але попередили, що оскільки мій стан не критичний (буквально — поки я ще можу дихати), лікар скоріше за все не дасть мені такого рецепту і це буде просто марнування часу і грошей. Якщо ж його навіть мені дадуть, я просто не зможу потрапити на перевірку, бо зараз вони приймають лише тих, у кого критичний стан і при цьому є страхування (у мене його немає). Мені порадили залишатись вдома та за необхідності приймати жарознижувальні засоби.

Зараз я вдома, симптомів більше немає. Читаю книги, займаюсь йогою, дуже багато готую, від чого певно потім не влізу в джинси. Намагаюсь проходити якісь курси, саморозвиватись, хоча й дуже важко себе змусити. Інколи з хлопцем виїжджаємо подихати свіжим повітрям у ліс чи до озера Мічиган. Сподіваюсь, що усі разом ми зможемо подолати ці складні часи.

5 5 6
Автор: Юлия Николайчук
Фото: Gettyimages
Спецпроекты
Реклама
Твоя жизнь / Lifestyle
Это интересно

Что нам принесет ретроградная Венера 2020: возвращение бывших, больные темы и любовь к себе

Венера — планета любви. И именно эта сфера жизни потерпит больше всего изменений. Каких именно? Читай внутри!

Твоя жизнь / Lifestyle
Надо прочитать

Идеальное тату по знаку Зодиака: найди свою

Рисунок, который подчеркнет именно твою личность!

Loading...
Твоя жизнь / Lifestyle
Это интересно

Мнение ученых: как выглядит обладательница самого красивого тела в мире

Она далеко не худышка, и выглядит просто потрясающе.

Топ-15 самых сексуальных татуировок для девушек

Предупреждаем:  после просмотра этой подборки тебе захочется сразу записаться в салон!

Читай Cosmopolitan в 2020

На обложке: София Ричи

Здоровый экоизм: новые правила жизни, сознательная мода и эко инфлюэнсеры

Экологично меняем работу и освежаем резюме

Вогнали в краску: прокачиваем навыки по окрашиванию волос дома

Go out: как сделать каминг-аут безопасным для себя и безболезненным для твоего окружения

Дофаминовый фастинг: не столько диета, сколько новомодный способ перезагрузки


Хочешь больше узнать про "LifeStyle"?

Новый формат вечеринок: Elle online party

Хорошее кино, чудесная компания, охлаждённое игристое!

Гороскоп
Твоя жизнь / Lifestyle
Надо прочитать

10 привычек девушек, которые всегда выглядят привлекательно

Вне зависимости от того, во что они одеты и сколько им лет.

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

 

© Copyrignt Cosmopolitan Ukraine, 2019. Все права защищены.