Я - українка: як національність впливає на твоє життя і чому самоідентифікація - це важливо?

Твоя жизнь / Психология
Фото: Gettyimages,
Cosmo

За статистикою мінсоцполітики, приблизна кількість українських емігрантів сягає цифри більше 3 млн людей. Це ті, хто перебуває за кордоном на постійній основі і прагнуть залишитись там. Напередодні Дня Незалежності, наш редактор Тетяна Сухачова вирішила розібратись, чому так багато громадян прагне втратити свій паспорт і що сьогодні означає бути українкою?

В путь, дорогу

В юні роки у мене був вибір. З однієї сторони - можливість вступити до Університету Торонто, з іншої - здобути освіту й самореалізуватись тут в Україні. Не важко здогадатись, що я обрала у підлітковому віці. Не маючи ні чіткого уявлення про еміграцію, ні правильного розуміння, що таке Україна, я жила серед мрій і американських серіалів.Така собі Керрі Бредшоу в Торонто. Відразу спойлер: до Канади я так і не поїхала.

Загалом, моя аргументація в плані переїзду була побудована на пошуках кращого життя. Ну знаєте, бо зарплати не вистачає, освіта погана (суто мій випадок), медицина провальна, а корупція просто б’є всі рекорди. Однак коли в ЗМІ з’являлись гучні новини про хабарі у пару мільйонів доларів серед, наприклад, американців, у мою картину світу ці факти не потрапляли.

Міфологія: том перший

Добре там, де нас нема. Цей принцип міцно закладений в менталітеті нашого суспільства. Міфи про святих іноземців інколи доходять до абсурду. Лиш вдумайся, деякі “супер-продвинуті” побудували на цій темі бізнес типу “Міжнародна сваха. Познайомлю з іноземцем. Шлюб. Недорого”. І навіть ті дівчата, які не ведуться на подібні тези, хоч раз та й уявляли себе поряд, скажем, з англійцем або американцем (на англомовні національності попит більший). Різниця культур і світоглядів, як правило, в розрахунок не йде. І не лише у випадку шлюбів. Ось деякі найрозповсюдженіші міфи, в які схильні вірити наші громадяни:

  • Вищий рівень всього. Зарплата, освіта, медицина і, звісно, податки. Ти ж не думала, що розвинені держави просто друкують гроші? У Швеції тобі, наприклад, довелося б віддавати 30% своїх доходів державі. Відмінусуй витрати на житло, їжу, медичну страховку і з рештою оптимістичність цифр зменшиться в рази.
  • Культурно розвинені. Ми схильні вірити, що якщо іноземець, значить культурний. Насправді, це лише глобальний стереотип. В інших країнах так само існують проблеми рассизму, гендерної нерівності і банальної невихованості.
  • Відкритість кордонів. Ми любимо історії, про друзів наших друзів, які безперешкодно виїхали за кордон, відкрили там бізнес і тепер просто живуть у своє задоволення. Міф, який ніколи не зникне, бо хтось таки це зробив. Але не за п’ять років, а за п’ятнадцять. І не він живе у своє задоволення, а його діти. Однак деталі історія замовчує.
  • Їдемо заради дітей. Бажання дати своїй дитині найкраще - це природньо. Але треба бути готовою, що ментально вони будуть відрізнятись від тебе. Деякі жарти й дії не будуть викликати очікуваної реакції, а у дорослому віці вони, цілком можливо, не будуть розділяти твоєї картини світу.

Загалом, велика кількість міфів про краще життя за кордоном зумовлене нашим оптимізмом. Міграція - це справа індивідуальна. Але не варто годувати себе гарними картинка про безтурботне життя. Окрім фінансового розчарування може виникнути багато інших побічних проблем.

Внутрішні конфлікт

“Я громадянин світу” - говорить мені приятель, коли я запитую його, як він себе ідентифікує. Хлопець народився в Україні. До шести років йому розповідали, про те як відкривати дівчатам двері, ніколи не показувати емоції і ще пару стереотипів, від яких страждають чоловіки (пардон, мужики) в країнах пострадянської системи. А далі трапилась Італія, Греція інші країни Європи. В результаті, у свої 30 років він подовгу ніде не затримується. І життям ніби задоволений. Але коли ми зрідка зустрічаємось в Києві, просить говорити виключно українською, - “ Ну, знаєш, рідної мови все таки не вистачає”.

Ця ностальгія - результат впливу чужої культури на сформовану (частково сформовану) особистість. Пацана з малечку вчили адаптуватись до реалій конкретного суспільства, а потім бац... І всі поведінкові шаблони в трубу. Навіть якщо час проведений в іншій країні довший ніж на home land, ризик “захворіти” всеодно є.

Мало хто розуміє всі аспекти ментальної адаптації. Це не швидкий процес і тим паче не безболісний. Якщо ти налаштована серйозно будь готова, що в серці всеодно лишишся українкою. Навіть коли з’являться друзі й сім’я в інших широтах, з мамою розмовлятимеш так, як в дитинстві.

Чому “я - українка” це важливо?

Мої мрії про життя в Америці зникли після того, як за сімейними обставинами, я не поїхала навчатись за кордон. Після двох років підготовки до міжнародних екзаменів, трьох репетиторів і клубка втрачених нервів, я мала сильну англійську мову і не мала жодного уявлення хто я. І лише через декілька років, коли довелось гризти граніт науки місцевого зразка, я почала потроху усвідомлювати, від чого була ладна відмовитись.

Справа в тому, що особистість (читай характервподобанняментальність) формується під впливом культури, соціуму і, навіть, політики. Зануритись у зовсім нове середовище - це означає помістити себе в інші умови. Але ніяк не переписати заново. Тому правильна самоідентифікація - це шлях до адаптації в будь-якій країні.

Чесно, я щиро вважаю, що мій факап з Канадою - це найкраще, що сталось зі мною за життя. Такий досвід привів мене до свідомого почуття гордості. Я люблю державу, яка стрімко розвивається. Пишаюсь людьми, що в супереч тиску й погрозам двічі виходили на Майдан і творили історію. Захоплююсь нашими професіоналами, які сьогодні співпрацюють з топовими компаніями світу. І хоча зараз можливостей переїхати вдосталь, не думаю, що колись це зроблю. Я пишаюсь Україною.   

Рейтинг / 0
4 5 13