7 секретів успіху за мотивами біографії Томмі Ґілфігера «Американський мрійник»

LIFESTYLE / Культура
22 февраля 2021
Cosmo

Нещодавно українською вийшла автобіографічна книжка революціонера кежуал та джинсової моди — Томмі Ґільфіґера. У мемуарах під назвою «Американський мрійник. Моє життя у фешн-індустрії» (American Dreamer: My Life in Fashion & Busines by Tommy Hilfiger, Peter Knobler) автор розповідає всю свою історію, згадуючи дитинство, родину, юність та абсолютну і всеохопну одержимість усим, що пов’язане з одягом.

Придбати

Ми вже прочитали цю книгу і знайшли кілька яскравих уривків, які цілком можна вважати секретами успіху американського дизайнера та підприємця.

Секрет 1. Вроджена схильність мріяти про зірку з неба

«Я був мрійником. Подумки переносився в інші місцини. Як мені тишком-нишком вибратися зі школи до обіду? Куди я піду на вихідних? Де буде вечірка? Мені мріялося про автівки, спорт, дівчат; про те, як я зароблятиму гроші, насолоджуватимуся життям, як стану рок-зіркою. Я уявляв себе на борту корабля, що прямує на Багами: відчував вітер, що дме в лице, чув тріпотіння вітрил, здіймав очі до високої щогли, білих хмар і блакитного неба. Я навсправжки був на тому кораблі».

Томмі Ґільфіґер ріс у сім’ї годинникаря, який був певен, що єдиний шлях сина — це опанувати ремесло та жити днем сурка. Дитячі роки майбутнього дизайнера проходили разом з вісьмома братами і сестрами. Їхня родина не була заможною, але ось така конкуренція і рамки тільки провокували Томмі мріяти більше і прагнути «вирватися» ще палкіше.

Секрет 2. Бажання стрибнути вище голови

Майбутньому кежуал-революціонеру навчання давалося досить важко, та й тут йому знову прийшла на допомогу мрійливість і наполегливість.

«Тим часом я був мрійником — мусив бути, бо не міг зрозуміти те, що легко давалося іншим. Англійська, історія, математика — я не в’їжджав у тексти. Коли намагався почитати книжку, осилював хіба кілька сторінок розділу, тоді починав читати сторінку знизу вгору. Очі стрибали з рядка на рядок, я спинявся на середині сторінки і перечитував, рухаючись назад угору. Деколи я починав читати праву сторінку розвороту, причому із кінця — це відбувалося мимоволі, я не мав над цим контролю.

Я хотів учитися, був знаттєлюбним — неймовірно допитливим. Мене завжди надзвичайно цікавило, що діється навкруги. Не маючи змоги сприймати інформацію так, як інші (діагноз „дислексія“ мені поставили значно пізніше), я вловлював настрої, вирази обличчя й мову тіла — так у мене з’явився особистий радар для виживання. А про людське око мені доводилося прикидатися».

Секрет 3. Завжди знав, чого хоче

Батько тиснув на Томмі і наполягав на тому, щоб він після школи продовжив освіту. Та син ще в старших класах був успішним підприємцем і навіть попри бажання догодити батькам він все одно не зміг побороти тягу до справи життя: роботи з одягом, трендами і продажами. Навіть коли представники бренду Landlubber забракували його ескізи Томмі не припинив генерувати ідеї.

«Я знав асортимент майже всіх джинсових компаній, я знав, що хоче носити молодь, я знав, що я сам хочу носити. Мені хотілося перевірити, чи справді мої ідеї такі чудові, як мені здається, і от Landlubber виніс вирок: не чудові. У душі я знав, що по- працював як слід: так музикант знає, що грає правильний риф; а шеф-кухар — що страва добре смакує. Я мав природжене чуття. А тут фахівці кажуть, що я помилився. Пішов я собі додому плакати».

«Я мав бачення, чітке уявлення про те, як має виглядати одяг, та вони шукали людину з належною освітою, тому наймати мене не збиралися. Я не викликав довіри. Більшість випускників шкіл дизайну володіє конкретними навичками — створення лекал, мерчендайзинг, текстильний дизайн. Я ж хотів бути креативним директором, хоч мені бракувало традиційного досвіду. Та я знав, що мені це до снаги! Я пробивався і пробивався, бо вірив, що якоїсь миті зустріну людину, яка повірить у мене, і покажу, на що здатний».

Секрет 4. Чуття, поєднане з «блендером ідей».

«Мені хотілося дослідити цей стиль, схопити трішки того, трішки сього, і вкинути в мій „блендер ідей“. Я вирішив, що мушу дізнатися якомога більше про джинси — на цьому одязі ґрунтувався цілий стиль життя. У багатьох ресторанах і клубах людей у стилі „кежуел“ могли не пускати, та й на роботу в джинсах не ходили. Проте я відчував, що джинси — символ нової культурної революції і що вони назавжди увійдуть у наше життя. Я хотів стати фахівцем».

Секрет 5. Уміння шукати можливості за рамками стандартів.

«Ми із друзями їздили дивитися перегони „Формули-1“. „Ґран-прі“ було гучною, захопливою, видовищною подією. Після перегонів 1972 року ми перетнули кілька огорож, зайшли в кілька автомайстерень і подалися прямісінько до гаража команди Lotus John Player Special (JPS) — наших улюбленців. Ми прокралися всередину й побачили механіків та водіїв, що стояли колом у чорних котонових комбінезонах JPS — найкрутіших костюмах у світі. Я подумав: „Класно було би продавати їх у крамниці... чи носити!“»

Звісно ж після цього Томмі дістав ці костюми, почав продавати і це викликало справжній фурор.

Секрет 6. Сублімувати енергію негативного досвіду в дію і вдосконалення.

«Неприємний досвід напоумив мене, що я мушу взяти все у свої руки. Я пошаманив над справжньою робочою формою столярів і механіків. Купив велику партію темного деніму. Знайшов помаранчеві нитки — тонші, ніж хотілося, але я вирішив, що згодяться. Потім звернувся до місцевих кравчинь в Ельмірі: показав матеріали й ескізи, і мій одяг пошили».

Перші спроби стати не тільки продавцем, а й виробником були у Томмі досить успішними. З вітрин змітали усе що він пропонував і хотіли ще.

Секрет 7. Знати, для кого ти все це робиш.

Томмі Ґільфіґер знав, хто його цільова аудиторія навіть не закінчуюючи бізнес-курсів чи онлайн-тренінгів. Тому що згадані вище чуття і спостережливість давали йому бачення: своїх покупців, трендів і ризиків.

Ось що він пише про пояснення своїх ідей фабриці з пошиття сорочок, яку вони вирішили найняти підрядником: «Донести наші ідеї було складно, адже, на думку тамтешніх фахівців, вони були досвідченими виробниками справжніх чоловічих сорочок, а ми — початківцями, дітлахами, що самі не знають, про що торочать. Ті люди не усвідомлювали, що ми створювали одяг для чуваків, які відрощують волосся до плечей, носять вельветові штани-кльош, блузи й черевики зі зміїної шкіри на платформі та зависають у клубі Max’s Kansas City. Врешті Ларрі Ґрін (директор фабрики) поставився до нас по-батьківськи — мабуть, вважав, що маємо потенціал. Але, гадаю, не вельми тішився, коли нас бачив».

5 5 2
Фото: Gettyimages, instagram.com/paola_cossentino
Спецпроекты
Реклама
LIFESTYLE / Культура
Об этом все говорят

Названы два лучших сериала 2020 года, которые стоят твоего внимания

Если еще не видела их, скорее включай!

LIFESTYLE / Культура
Это интересно

Must-see: назван лучший мини-сериал 2020 года

Фаворит зрителей и экспертов.

LIFESTYLE / Культура
Об этом все говорят

Лучшие из лучших: названы победители премии Золотой глобус-2021

Читай, кто стал главным триумфатором вечера!

Loading...
Читай Cosmopolitan в 2020

На обложке: Ксения Мишина

Давай без короны: как устроить вечеринку дома и выбрать подарки для близких

Новый год, новая ты: обещания самой себе и большой астропрогноз на 2021

Cosmo Beauty Awards: главные продукты года

Меняем секс к лучшему: новые реалии вашей близости

15 способов одеться тепло и нарядно


Подпишись на новостную рассылку Cosmo
LIFESTYLE / Культура
Это интересно

Топ-15 самых популярных фильмов 2020 года

Самые успешные новинки Netflix, HBO и не только. 

Гороскоп
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

LIFESTYLE / Культура
Это интересно

10 лучших новых комедий 2020 года для уютного вечера

Нет на свете лучшего лекарства от тревоги и плохого настроения, чем хороший юмор!

 

© Copyrignt Cosmopolitan Ukraine, 2019. Все права защищены.