Чому популярну в усьому світі техніку манікюру досі називають «російською» і що із цим робити — пояснює експертка
Термін russian nails досі широко використовують у світі для позначення однієї з технік манікюру, хоча сама назва давно викликає чимало запитань і суперечок. Чому популярна методика отримала саме таке найменування, чи справді вона має російське походження та що із цим робити українській нейлспільноті сьогодні? Про історію терміна, його вплив на індустрію та можливі альтернативи ексклюзивно для Cosmopolitan Ukraine розповіла засновниця та креативна директорка міжнародних нейлстудій MVK Вікторія Колодій.
Якщо ти хоч раз вводила в Google, Instagram або TikTok запит nail ideas, то, ймовірно, натрапляла на хештег #russianmanicure. Під ним — мільйони відео з ідеально обробленою кутикулою та манікюром, який тримається по чотири тижні без відшарувань. Але очевидно, що проблема криється у назві.
Я працюю в нейліндустрії вже понад 20 років, і за цей час бачила, як ця назва народжувалася, змінювала зміст і зрештою стала ярликом усередині цієї сфери та поза нею. Як саме це відбувалося і що на неї чекає далі — розповідаю нижче.
Історія терміну russian manicure
Коли я вперше приїхала у США 11 років тому, асоціація з «російським манікюром» була зовсім іншою, ніж зараз. Тоді цей термін асоціювався з майстром, який працює переважно ножицями, на вологій кутикулі, із замочуванням рук у воді. Це була техніка, яку місцеві клієнтки сприймали як «не американську» — щось привезене майстрами з пострадянського простору, які почали з’являтися в нью-йоркських салонах наприкінці 2000-х і в 2010-х.
Сьогодні асоціація протилежна. «Російський манікюр» зараз — це сухий манікюр: апарат, без води, без замочування, без ремувера для лаку. І це не випадковість, а наслідок цілком конкретного зрушення в американській beauty-культурі.
Останні кілька років американські клієнтки й деякі дерматологи стали обережнішими щодо води в манікюрних процедурах через ризик перенесення бактерій і грибкових інфекцій у спільних мисках для замочування. Як наслідок, попит зсунувся в бік сухих апаратних технік. І саме в цей момент на ринок почали масово виходити майстри з країн колишнього СРСР, які традиційно цю техніку й використовували. Назва «приліпилася» до них — не тому, що техніку винайшли в одній конкретній країні, а тому, що саме ці майстри принесли її в американські салони у відповідному масовому масштабі.
Варто розуміти: серед нейлфахівців немає єдиної техніки під назвою «російський манікюр». Є суто апаратна техніка, є класична техніка (лише ріжучий інструмент), а є комбінований манікюр (апарат + ріжучий інструмент) — усі вони про точну роботу з кутикулою без замочування, і всі вони використовуються майстрами з різних країн: України, Польщі, Казахстану, Узбекистану, Молдови та інших. Ринок просто узагальнив усе це під однією назвою — «зручною», але хибною.
Чому назва — це проблема
Тут є дві окремі речі, які варто розділяти. Перша — професійна: назва «російський манікюр» приписує авторство і бренд цілої техніки одній країні, хоча працюють у цій техніці майстри з абсолютно різних шкіл і традицій і цей «стереотип» не має нічого спільного з тим, що росіяни вигадали чи ввели як щось нове в манікюрі.
Друга причина — контекстуальна, і вона особливо відчутна для українських майстрів у 2026 році. Працювати під назвою, яка повністю стирає твою країну походження і твою школу, — це не дрібниця, особливо коли йдеться про техніку, яку роками вдосконалювали саме українські нейлмайстри, що славляться у світі своєю акуратністю та точністю.
Що пропонують натомість
Альтернативні назви вже існують і поступово набирають поширення: dry manicure, e-file manicure, combination manicure — терміни, які описують саму техніку, а не приписують її одній країні. Деякі майстри та студії також почали використовувати географічно нейтральні або точніші формулювання — East European manicure або просто назву конкретної школи, з якої вони вийшли.
Як це виглядає на практиці — приклад Нью-Йорка
Цього червня MVK відкриває свою першу студію в Нью-Йорку — і це для нас не просто географічна точка на карті, а можливість представити техніку, яку ми використовуємо в манікюрі, під її точнішою назвою. У студії ми називаємо цю техніку українським манікюром — не як маркетинговий хід, а як спосіб назвати речі своїми іменами: технікою, яку роками практикують і вдосконалюють українські майстри, у тому числі ті, хто зараз працює в нашій команді.
Це рішення не завжди вигідне з точки зору пошукової видачі — russian manicure залишається одним з найпопулярніших запитів у ніші, і відмова від цього слова означає втрату частини органічного трафіку. Але для нас точність у назві — це частина того, як ми хочемо представляти наш підхід та культуру в міжнародній нейліндустрії.
