«Невидимі» втручання: чому тренд на «природну» красу часто означає ще більше beauty-процедур і пластичних операцій
Ще зовсім нещодавно у світі краси панувало правило: більше — значить краще. Епоха тонких губ і мінімалізму 90-х залишилась позаду, а на її місце прийшли ін’єкції, які було видно за кілометр. Об’ємні губи. Скульптурні вилиці. Сьогодні ж публічні люди здебільшого виглядають значно «природніше» і Голлівуд ніби формує новий ідеал краси.
За останні кілька років здається, що деякі селебріті тихо «розчинили», підтягнули та відшліфували себе до нової естетики. І так, виглядають вони чудово. Навіть більше — бездоганно. Ліндсі Лохан сяє, Кріс Дженнер виглядає як одна з сестер Кардашян, а ми всі хочемо знати, що використовує Емма Стоун. І не лише жінки: провідні актори теж дедалі частіше обирають більш молодий, менш «грубий» і виразно маскулінний вигляд.
Ніхто не зобов’язаний ділитися подробицями свого життя. Але коли саме ці люди задають стандарти краси, складно не запитати: наскільки досяжною є ця «природність»?
Реальність за лаштунками
Попри те, що нова «мінімалістична» естетика виглядає як черговий трюк соцмереж, справа не лише у світлі й фільтрах. Зміни відбуваються і в кабінетах хірургів.
Окулопластична хірургиня та засновниця MZ Skin Марʼям Замані зазначає: хоча кількість естетичних процедур у світі зростає, змінюється їхній характер. «Баланс зміщується у бік більш радикальних хірургічних рішень (і в молодшому віці), водночас неінвазивні процедури залишаються надзвичайно популярними», — пояснює вона.
Дані International Society of Aesthetic Plastic Surgery це підтверджують: у 2023 році у світі провели близько 35 мільйонів естетичних процедур, а загальна активність зросла на 40% за останні чотири роки.
У Великій Британії, за словами Замані, зростає попит на блефаропластику (підтяжку повік і видалення надлишкової шкіри) та фейсліфти — процедури, що дають довготривалий, але при цьому «непомітний» результат. На це впливають соцмережі та навіть побічні ефекти стрімкого схуднення через GLP-1 препарати.
Лікар-естетист Мунір Сомджі та пластичний хірург Еш Соні також фіксують цей тренд. «Ми бачимо зростання популярності процедур “м’якого ліфтингу”: deep-plane/SMAS-фейсліфти, корекція шиї, верхня та нижня блефаропластика», — каже Сомджі. І хоча це серйозні втручання, Соні називає це «ерою невидимості».
Статистика підтверджує: за даними British Association of Aesthetic Plastic Surgeons, кількість операцій зросла на 5%, а процедури омолодження обличчя лідирують; блефаропластика — +13% за рік, фейсліфт теж на підйомі.
Паралельно набирають популярності біостимулятори — Sculptra, полінуклеотиди. Це те, що індустрія називає «регенеративною естетикою»: менше об’єму — більше якості. Замість того щоб просто заповнювати зморшки або «заморожувати» міміку, сучасні процедури працюють із якістю шкіри зсередини — стимулюють колаген, покращують текстуру, відновлюють клітинні процеси.
Нова «природність» не означає менше втручань. Йдеться про те, щоб робити все, але інакше — тихо й непомітно. Парадокс у тому, що чим менше ми хочемо виглядати «зробленими», тим більше зусиль це вимагає. «Хірургічні результати потрібно підтримувати неінвазивними процедурами», — додає Замані.
Наслідки
Проблема в тому, що ми говоримо про естетику обличчя так, ніби це просто тренд, який можна змінити. Але якщо людина вдавалася до процедур епохи Instagram Face і має обличчя, яке вже зазнало втручань, усе значно складніше.
Наскільки ці зміни зворотні? Ревізійні процедури часто болючі й не завжди дають передбачуваний результат. «Більшість операцій не є повністю зворотними — неможливо повернути тканини до початкового стану без наслідків. Деякі втручання можна частково скоригувати, але це додаткові ризики, рубці та непередбачувані результати», — пояснює Замані.
@lindsaylohan
Філери часто вважають тимчасовими й навіть «зворотними», але і тут не все просто. Довготривалі ускладнення трапляються рідко, але вони існують. «Розчинення філерів за допомогою гіалуронідази зазвичай безпечне в руках досвідченого лікаря, але багаторазові ін’єкції та корекції з часом можуть підвищувати ризик рубців і змін текстури шкіри», — додає вона.
Висновок простий: після того як ти починаєш змінювати обличчя, кнопки reset вже не існує. Кожне втручання — хірургічне чи ні — залишає слід. І з кожною новою корекцією повернутись до «початкової версії» стає складніше, ніж здається. Тренди циклічні. Але твоє обличчя — ні.
За глянцевими зображеннями формується потужний контрнаратив: жінки — часто у свої ранні 20 — відкрито говорять про жаль, біль і неможливість «відкотити назад» колись бажаний об’єм, щоб повернутись до більш природного вигляду. Інфлюенсерка та підприємиця Хлоя Феррі раніше розповідала своїм понад трьом мільйонам підписників про численні процедури, до яких вдалася, намагаючись відповідати стандартам краси. Згодом вона почала шлях їхнього скасування. «Мене висміювали через зовнішність і вагу — і в соцмережах, і в медіа. Це сильно вдарило по моєму ментальному здоров’ю та впевненості в собі. Та дівчина, якою я колись була і яку любила, стала невпевненою й зацикленою на ідеальності», — написала Хлоя в Instagram у січні 2025 року. «Разом із цією увагою прийшли пропозиції косметичних процедур, і я думала, що вони вирішать усі мої проблеми, повернуть мені іскру та любов до себе».
Про незворотність хірургії — особливо в контексті стандартів краси, які постійно змінюються, — говорять недостатньо. І саме такі особисті історії підсвічують, наскільки це важлива тема. Іронія в тому, що ідеал «природності», який ніби мав би звільняти, усе ще базується на перфекціонізмі та привілеях. Ми просто замінили один недосяжний стандарт іншим — тим, що маскується під «невимушений», але насправді потребує постійної підтримки.
Міф про «природність»
Якщо прибрати всі сироватки, лазери, ін’єкції, операції та PR-глянець, ми б побачили природні обличчя реальних людей. Але зараз нам продають ілюзію «натуральності»: ніби її досягають, відмовляючись від естетичних втручань, хоча насправді — навпаки, вдаючись до них більше, ніж будь-коли (і маючи на це ресурс). Нам кажуть, що це легко. Але це зовсім не так.
А що ж решта? Ми залишаємося жити в цій суперечності: між бажанням прийняти себе і водночас прагненням до того самого perfect glow. Можливо, це нормально. Можливо, справа не в тому, щоб перестати піклуватися про зовнішність, а в тому, щоб змінити сам підхід — пам’ятати, що за кожним обличчям, незалежно від фільтрів чи їхньої відсутності, стоїть власна історія.
Обличчям до фактів: про що варто подумати
Якщо ти замислюєшся про ін’єкції чи операцію, почни з дослідження і консультації. Це рішення — не «на раз», тому став запитання: що буде, якщо тобі не сподобається результат, скільки він реально триматиметься і якою буде підтримка — як у часі, так і у витратах. Хороший спеціаліст буде чесним — навіть якщо це означає, що ти передумаєш.
Альтернативи теж є. Процедури, що покращують стан шкіри — доглядові, LED-терапія, пілінги, масаж обличчя — можуть дати ефект ліфтингу, зменшити набряки та додати сяйва без кардинальних змін. Вони не замінять фейсліфт, але можуть допомогти виглядати більш «свіжою версією себе» без довгострокових зобов’язань. І найважливіше: ти не зобов’язана відповідати формулі «природно, але краще». Робити щось, скасовувати, чи не робити нічого — це вибір, який належить лише тобі.
За матеріалами Cosmopolitan UK.
