Bridal diary: інфлюенсерка Лєнточка про те, яким було її весілля

Весілля — це не лише біла сукня і квіти. Це калейдоскоп емоцій, несподіваних моментів і деталей, які назавжди залишаються у серці. У новій рубриці Bridal Diary ми запрошуємо відомих жінок відкрити власні скриньки спогадів про цей особливий день.

Перша наша героїня — інфлюенсерка Лєнточка. Камерний, затишний вайб, переосмислений ангар, що перетворився на справді казкову локацію, вишуканий образ нареченої, створений талановитою дівчиною, яка лише починала свій шлях у fashion-сфері, — усе це зробило весілля нашої героїні унікальним. Її історія нагадує: весілля — не про ідеальність, а про справжність, тепло і підтримку близьких.

Чи уявляла ти собі весілля у дитинстві? Якщо так — яким воно було у твоїх мріях?

Як і багато дівчат у ті часи, я уявляла весілля з атласом, штучними квітами та лімузином.

А яким було твоє реальне весілля? Опиши його вайб у кількох словах.

Коли думаю про своє весілля, в серці завжди виникає тепло. Наше свято було теплим, щирим і дуже живим. Попри велику кількість гостей, воно мало камерний, майже сімейний настрій — і це саме те, чого ми хотіли.

Що надихало тебе під час підготовки? Можливо, фільми, Pinterest, Instagram, весілля знайомих?

Натхнення приходило звідусіль — іноді ідеї з’являлися просто під час прогулянки. Але найпрактичнішим і найкориснішим виявився Pinterest: він дозволив зібрати в одному місці все, що мені відгукувалося, і чітко донести декоратору своє бачення. Це особливо важливо, коли часу на підготовку небагато.

Де відбувалося ваше весілля? Чи легко було знайти те саме «ваше» місце?

Наше весілля відбулося за містом — в ангарі, який ми шукали дуже довго. Здавалося, що вже нічого подібного не знайдемо, бо раніше у Вінниці таких локацій не траплялося. Це місце стало для мене по-справжньому особливим, адже ідеально відображало атмосферу нашого свята: воно було невимушеним, просторим, з високими стелями — простим, але водночас красивим.

Усередині було багато зайвих меблів, шаф і металевих конструкцій. Ми сховали все це за великою ширмою, яка зрештою стала нашою фотозоною та місцем для вінчання. Було зроблено чимало, щоб перетворити цей простір на щось магічне для наших гостей — але це було того варте.

До речі, раніше цей ангар використовувався тільки для промислових заходів — і наше весілля стало першим святом такого формату на цій локації.

Розкажи про свій весільний образ. Що було головним: комфорт, тренди, символізм? Можливо, було кілька примірок — чи з першої ти закохалась у свою сукню?

Виходячи зі свого бюджету, я розуміла, що не можу дозволити собі сукню з дорогого ательє. А на той момент вибір весільних суконь — як в Україні, так і за кордоном — був досить обмеженим (сьогодні, звісно, я дивилася б ширше). Залишалося два варіанти: або шити щось, що вже бачила чи уявляла, або шукати в салонах міста. Але я одразу зрозуміла: класичні салони — це не моя історія. Тож почала пошуки в Pinterest.

Для мене було важливо не втратити себе в цьому образі. Я остерігалася глянцевих зачісок з локонами, надто щільного макіяжу і блискучих суконь — усе це здавалося мені чужим. Зрештою я знайшла образ, який дуже відгукнувся. У мене добре працює інтуїція — і саме вона привела мене до кравчині зі Львова. Вона мала лише 200 підписників, але її роботи були настільки сильними, що я одразу відчула: тільки вона зможе втілити саме те, що я уявляла.

Це була Олена — сьогодні вона вже створює сукні для Тіни Кароль, Джамали та інших відомих осіб (зараз її бренд називається HELEN KUZH). За дві примірки вона пошила для мене сукню, яку я досі дуже люблю.

Чим ваше весілля вирізнялося з-поміж інших?

Мабуть, особливість нашого весілля ще й у тому, що майже все ми робили самі. У нас не було координаторів — усі процеси я контролювала самостійно. У певному розумінні це весілля, збудоване власноруч — з величезною підтримкою друзів і рідних. Такий день відчувається зовсім по-іншому, коли розумієш: більшість речей створені своїми руками. Хоча, звісно, у цього підходу є й свої мінуси.

Оскільки ви багато робили власноруч, розкажи більше про те, хто підтримував і допомагав у цих процесах.

Над декором працювали професійні весільні декоратори, а флористику повністю взяла на себе моя найкраща подруга — на той момент вона мала власний квітковий магазин. Разом з нею працювали ще кілька неймовірних дівчат-флористок (також моїх подруг), які створили для нас чарівну зону для вінчання і «хмаринку» з квітів над весільним столом.

Картки на столи та інші елементи ручної роботи виготовила моя сестра, яка займається весільними запрошеннями. До організації також долучилися сестри та друзі мого чоловіка — їхня допомога була безцінною, і ми дуже їм за це вдячні.

Що б ти точно повторила, якби святкувала ще раз? А що, можливо, зробила б інакше?

Через відсутність координаторів фізично неможливо було проконтролювати все. Наприклад, у момент виходу на церемонію я забула відстебнути шлейф сукні — дрібниця, але показова. Було багато речей, які сьогодні я зробила б інакше, якби мала більше часу та ресурсів.

Тому зараз щиро раджу кожній нареченій: навіть якщо здається, що впораєшся сама, варто мати поруч координатора або хоча б людину, яка візьме на себе частину організаційних процесів.

Що б я хотіла повторити? Із задоволенням прожила б цей день ще раз — щоб більше спілкуватися з гостями, побачити все з їхньої перспективи, почути, про що вони говорили, що їли і як провели цей день.

Найзворушливіша частина церемонії?

Коли мій пес виніс нам обручки.

Що ти відчула в момент, коли сказала «так»?

Я дуже соромлюся публічних зізнань, тому для мене це був хвилюючий момент, після якого все було ніби в тумані.

Весілля — це більше для себе чи для гостей? Як було у твоєму випадку?

Я завжди за те, щоб зберігати важливі моменти в пам’яті. І чесно кажучи, я б собі не пробачила, якби ми не зібрали рідних і близьких, щоб провести цей день разом.

Як завершився ваш весільний день? Яким був фінальний акорд свята?

Переглядом відео, яке наш відеограф знімав протягом усього свята. Це стало найкращим, дуже теплим завершенням нашого особливого дня.

Якби твоє весілля було кінострічкою, до якого жанру воно б належало?

Якби моє весілля було фільмом, то точно якоюсь теплою сімейною стрічкою з 90-х або початку 2000-х — з великою родиною, собакою і натовпом щасливих дітей навколо.

Що б ти порадила дівчатам, які тільки готуються до весілля?

Дам відразу дві поради. Перша: не порівнюй своє весілля з чужими — воно буде саме твоїм, таким, яким ти його бачиш, і це найголовніше. Друга: навіть якщо бюджет невеликий, можна зробити весілля мрії, якщо добре шукати й продумувати все до дрібниць. І головне — насолоджуйся кожною миттю.