Чотири весілля: як святкують одруження у чотирьох різних куточках світу

Весілля — одне з найважливіших свят у житті людини. Воно символізує не лише союз двох закоханих, а й поєднання родин, традицій та інколи цілих культур. І хоча сама ідея єдина для всіх народів світу, спосіб святкування може кардинально відрізнятися. 

Ми вирішили подивитися, наскільки по-різному може виглядати цей день у різних куточках світу — від Азії до Європи й Америки, і вибрали чотири країни, чиї весільні традиції яскраво демонструють: святкувати кохання можна дуже по-різному. 

Японія 

@tomoya_2435

Японські весілля поєднують давні синтоїстські обряди й сучасні західні формати. Традиційна церемонія відбувається в синто-храмі у тісному родинному колі. Священник очищує простір, читає молитви богам-камі, молодята приносять дари, а кульмінацією стає церемонія сан-сан-кудо — по три ковтки саке з трьох чаш. Дев’ять ковтків символізують союз двох родин і гармонію небес, землі та людей; малі, середні й великі чаші — минуле, теперішнє й майбутнє.

Убрання відповідає урочистості: наречена в білому шовковому сиромуку — «цілковито білому» кімоно, що означає чистоту й «початок нового життя»; наречений у формальному традиційному костюмі. Цікаво, що синтоїстське весілля стало популярним лише після 1900 року, коли у такому стилі одружився кронпринц (майбутній імператор Тайсьо).

Паралельно живе «західний» формат: каплиця чи спеціальний весільний зал, хода під весільний марш, обмін клятвами та обручками. Хоча християн у Японії небагато, біла сукня і західна естетика популярні як стильна світська церемонія. Часто пари поєднують обидва підходи: інтимний синто-ритуал для родини і світське свято для друзів і фото.

Індія 

@priyankachopra

Весільні традиції в Індії надзвичайно різноманітні — залежно від релігії, регіону та касти обряди можуть відрізнятися. Однак найбільш відомими є індуїстські весілля, які славляться своєю масштабністю та символізмом. 

Індуїстське весілля — це багатоденний цикл обрядів, що охоплює передвесільні церемонії, головний весільний ритуал та післявесільні обряди. За кілька днів до шлюбу проходять колоритні свята: Сангіт — вечір музики й танців, на якому дві родини знайомляться і веселяться під традиційну музику, та Мехенді (вечір хни) — коли нареченій і її подругам розписують руки та ноги вишуканими візерунками хною. Вважається, що чим темніший колір вийде, тим сильніше кохатиме дружину чоловік. 

День весілля починається з урочистої процесії Бараат, коли наречений приїжджає на коні, слоні або в розкішному авто, а його рідні та друзі танцюють під барабани й пісні. Наречена у цей час вдягає традиційне червоне сарі із золотими візерунками — символ любові, родючості й удачі.

Основна церемонія проходить у павільйоні мандапі. Молодята дають обітниці перед священним вогнем у ритуалі саптападі — роблять сім кроків разом, що символізують спільний шлях у житті. Важливими є й інші ритуали: каньядан (передача нареченої батьком), нанесення червоної позначки синдур на проділ і вручення мангалсутри (намиста-оберега).

Весілля завершується зворушливим прощанням нареченої з батьківським домом — Відаай. Вона кидає жмені рису й монет через плече, залишаючи благословення родині.

Італія 

@nastiaqueen_ph

Традиційне італійське весілля глибоко пов’язане з католицькою релігією. Класичний сценарій передбачає церемонію вінчання в церкві, адже для більшості італійських пар шлюб є священним таїнством. Серед романтичних традицій особливе місце займає la serenata: напередодні весілля наречений співає під балконом коханої, часто з допомогою друзів і музикантів. Це має символізувати щирість почуттів і відданість. Іноді після серенади в домі нареченої влаштовують невелике застілля із сусідами — святкують останню ніч перед одруженням. 

Вінчання зазвичай проводять у першій половині дня. У минулому вважалося, що післяполудневі шлюби небажані, особливо у вівторок чи п’ятницю. П’ятниця асоціювалася зі Страсною п’ятницею, а вівторок перебував під впливом Марса — «бога війни». Недарма існує народна приказка: «Né di venere né di marte ci si sposa né si parte» (з італійської — «Ні в п’ятницю, ні у вівторок не одружуйся і не вирушай у дорогу»). Найсприятливішим днем для весілля вважалася неділя. Наприклад, на Сицилії довго зберігалася традиція вінчань у неділю зранку.

Сьогодні ж пари більше орієнтуються на зручність для гостей, тому найчастіше проводять весілля у суботу, хоча вибір дня вже не має такого символічного значення, як колись. Після церемонії молодят обсипають рисом, що походить ще з давньоримських звичаїв, — він символізує достаток і родючість.

Важливою деталлю дня весілля є bomboniera — маленький подарунок гостям, у якому обов’язково має бути п’ять цукрових мигдалин. Вони символізують п’ять благословень: здоров’я, багатство, щастя, довголіття та плодючість.

США 

@itbadamo

У Сполучених Штатах немає єдиного усталеного сценарію весілля — перебіг свята дуже залежить від особистих уподобань пари, її релігійного чи культурного бекграунду. Церемонія може бути традиційною — у церкві, з класичним обміном обітницями та обручками, або світською — на пляжі, у саду чи навіть на даху хмарочоса. Традиційно наречену веде до вівтаря батько, але сьогодні дедалі частіше це роблять обоє батьків або навіть друзі.

Під час церемонії поруч стоять дружби та дружки — часто це найближчі друзі або рідні, які таким чином вшановуються за підтримку молодят. Перед весіллям влаштовуються окремі події: дівич-вечір (bridal shower) — вечірка для нареченої з подарунками та веселощами, організована подругами, та парубочий вечір (bachelor party) для нареченого. Такі заходи готують друзі та свідки, допомагаючи емоційно розрядити напруження перед великим днем.  

Біла весільна сукня нареченої — один з найпоширеніших звичаїв: майже кожна американська наречена одягає білу сукню, що символізує чистоту. Ця мода пішла ще від королеви Вікторії, яка в 1840 році одягла білу сукню на своє весілля і започаткувала популярну традицію. Наречені часто доповнюють сукню довгою фатою. Важливою прикметою є набір «щось старе, щось нове, щось позичене і щось блакитне» — дрібниці, які наречена бере із собою на щастя.