7 теплих фільмів, що зігріють тебе зсередини

Коли навколо так багато тривоги, особливо хочеться знайти щось, що допоможе повернути спокій і віру в людей. Ця добірка — саме про такі фільми. У ній — історії про незвичайну дружбу, про силу родини, яка може бути дивакуватою, але завжди підтримає, про магію в повсякденності, про здатність любити, попри все, а також про те, як знайти сенс життя навіть у найважчих обставинах. Це фільми, які не просто розважають — вони дарують тепло, надію та посмішку.

«1+1»

Створений режисерами Олів’є Накашем та Еріком Толедано на основі реальних подій, цей фільм розповідає зворушливу історію французького аристократа Філіппа (Франсуа Клюзе) та його помічника Дрісса (Омар Сі), темношкірого хлопця з передмістя, який щойно вийшов із в’язниці. Філіпп прикутий до інвалідного візка і живе у світі великих грошей та обмежень, а Дрісс — вільний дух, що живе за своїми правилами. Вони з різних світів, але саме ця відмінність стає основою справжньої, глибокої дружби, яка назавжди змінює життя обох.

«1+1» — фільм, що змушує сміятися крізь сльози. Він не боїться говорити про біль, самотність і втрату, але робить це з такою легкістю, щирістю та гумором, що замість смутку залишає по собі тепло. Це кіно про силу людського зв’язку, про те, як гумор може зцілювати, а прийняття — ламати стіни. І зрештою, про те, що справжня дружба не знає ані соціальних, ані фізичних бар’єрів.

«Маленька міс Щастя»

Іронічна та неймовірно тепла драмеді розповідає про сім’ю Гуверів, кожен з яких — ходяче втілення невдач: батько — мотиваційний оратор, чиї лекції ніхто не слухає; дядько — професор, який переживає депресію; мовчазний брат-нігіліст; дідусь, який нюхає кокаїн; нарешті, втомлена, але сильна мати, що намагається тримати все під контролем — та, звісно, в неї це не надто виходить. Єдиний промінчик надії й радості в родині — юна й незграбна Олів (Ебігейл Бреслін), яка мріє перемогти в конкурсі краси «Маленька міс Щастя». Щоб здійснити мрію дівчинки, вся родина вирушає в божевільну подорож через усю країну на старенькому мікроавтобусі.

«Маленька міс Щастя» нагадує: найцінніший приз у житті — не корона переможниці, а любов, прийняття і підтримка тих, хто поряд. У світі, одержимому «успішним успіхом», важливо пам’ятати, що щастя не завжди вимірюється нагородами та визнанням. Хоча ця робота режисерів Джонатана Дейтона та Валері Феріс свої нагороди таки отримала — зокрема, «Оскар» за найкращий сценарій (Майкл Арндт).

«Амелі»

Режисер Жан-П’єр Жене створив чарівну історію про сором’язливу, але надзвичайно добру парижанку Амелі (Одрі Тоту), яка живе у власному світі фантазій. Замість того щоб шукати власне щастя, вона вирішує стати «феєю», що творить маленькі дива для людей навколо.

Фільм наповнений яскравими кольорами, незвичайними деталями та милими дивацтвами. Тут кожен персонаж — окрема історія, маленький світ, який Амелі намагається зробити трохи кращим. Вона допомагає сусідові-художнику знайти натхнення, пробуджує в батькові жагу до життя завдяки вигаданій навколосвітній подорожі садового гнома, а найголовніше — крок за кроком вчиться бути щасливою сама.

«Життя Чака»

Екранізація однойменної повісті Стівена Кінга від режисера Майка Фленеґана відійшла від звичного для них обох жанру жахів на користь світлої й щемливої історії про величезну цінність і унікальність кожного людського життя.

Стрічка розповідає про звичайного бухгалтера на ім’я Чак Кранц (Том Гіддлстон), який раптово стає відомим на все місто через загадкове привітання, що з’являється буквально всюди — на банерах, у радіоефірі, в Інтернеті, на стінах і вікнах будинків. Ніхто не знає, хто такий Чак, але подейкують: якщо він помре — разом з ним зникне весь світ…

Справжня ода людській пам’яті, милосердю та любові, «Життя Чака» показує, як кожен наш вчинок, кожна зустріч і кожне слово формують не лише нас самих, а й нашу спадщину — ту, що житиме в серцях інших.

«Форрест Ґамп»

Режисер Роберт Земекіс розповідає нам історію дивовижного Форреста (Том Генкс), який, попри невисокий рівень IQ, стає свідком і учасником найважливіших подій в історії США другої половини XX століття. Від участі у В’єтнамській війні до зустрічей із президентами, від заснування успішного креветкового бізнесу до кар’єри бігуна — Форрест Ґамп проживає неймовірно насичене життя. І все це — завдяки його щирості, доброті та простій вірі в добро.

Цей фільм — справжній маніфест оптимізму. А легендарну цитату Форреста про життя, яке «наче коробка шоколадних цукерок — ніколи не знаєш, що тобі трапиться», варто нагадувати собі щоразу, коли потрібно зарядитися надією і повірити у краще.

«Велика риба»

Коли реальність змішується з магією, народжуються дивовижні історії — особливо якщо до цього дотичний режисер-чарівник Тім Бертон. Це стрічка про взаємини батька і сина, але показані вони через призму неймовірних, майже казкових оповідей. Едвард Блум (Альберт Фінні в літньому віці та Юен Мак-Грегор у молодості) — чоловік, який усе життя розповідає історії про своє минуле, що більше схожі на фантастичні вигадки, ніж на правду. Його син Вілл (Біллі Крудап) — прагматичний журналіст, який не може змиритися з вигаданим світом батька, через що вони постійно сваряться. Та коли Едварду діагностують важку хворобу, Вілл приїжджає до тата і, поки той ще живий, намагається дослухатися до його історій — і, можливо, нарешті в них повірити…

У фільмі, наповненому яскравими сюрреалістичними образами та персонажами, Бертон нагадує: історії — це не просто слова, а спадщина, яку ми передаємо своїм дітям. Це кіно про те, як любов і уява можуть подолати прірву між людьми, і про те, що іноді, щоб зрозуміти когось, потрібно просто повірити в його казку.

«Пробач, дівчинко»

«Іноді ви думаєте про безодню, іноді — ні. Але життя йде…» — каже випадковому перехожому головна героїня стрічки, Агнес. У цих її словах — і справжній біль, і водночас секрет його зцілення.

«Пробач, дівчинко» — сценарний і режисерський дебют акторки та стендап-комікеси Єви Віктор, в якому вона також зіграла головну роль. Стрічка, що вже має вражаючий глядацький рейтинг 97% «свіжості» на Rotten Tomatoes, — це глибоко особиста історія про подолання наслідків сексуального насильства. Ми знайомимося з Агнес — молодою професоркою літератури, яка живе звичним життям. Але кілька років тому з нею трапилося те, що вони з найкращою подругою Ліді (Наомі Акі; «Кліпни двічі», «Вітні Г’юстон: Я хочу з кимось потанцювати», «Міккі 17») називають просто «поганою річчю». Поміж буденних справ, зустрічей і роботи Агнес намагається осмислити, що з нею сталося — і як із цим жити далі.

Попри складну тему, фільм сповнений гумору. Елегантно поєднуючи драму та чорну комедію, він показує, що навіть у найтемніші моменти життя можна знайти місце для сміху. Це стрічка про силу дружби. Про те, як важливо говорити вголос про найважче. І про сміливість, необхідну для того, щоб одного дня усміхнутися — і йти далі. А побачити стрічку «Пробач, дівчинко» в українських кінотеатрах можна буде вже 3 жовтня.