Quiet vacationing: відпочинок, що (не) відтерміновує вигорання

Коли ти востаннє відпочивала по-справжньому? Чи пам’ятаєш відчуття, коли робочий ноутбук був вимкнений не тому, що ти його забула або він розрядився, а тому, що ти обрала повну тишу? А що як ми скажемо тобі, що тисячі працівників зараз беруть «відпустку», сидячи за робочим столом?

Саме це явище отримало назву quiet vacationing — новий, але вже поширений термін, що позначає приховану форму відпустки. Це ситуація, коли ти береш перерву від роботи, не повідомляючи про це керівництво. Ти залишаєшся онлайн, відповідаєш на повідомлення та створюєш ілюзію повної присутності, але фактично намагаєшся відпочити. На перший погляд це може здатися нешкідливим способом відновити сили. Однак у реальності quiet vacationing є симптомом глибокої кризи сучасної робочої культури.

@ben.askins My thoughts on "Quiet Vacationing" and why it's becoming popular with millennials... #millennials #genz #toxiccompanies #react ♬ original sound - Ben Askins

Quiet vacationing з’явився як продовження явища quiet quitting, що набув популярності після пандемії. Обидва терміни відображають зміну ставлення до роботи у покоління, яке пережило колективне вигорання. Якщо quiet quitting означав відмову від надмірної самопожертви на користь компанії, то quiet vacationing — це спроба повернути собі право на відпочинок у системі, де навіть коротка відсутність потребує виправдання.

Причиною цього стала втрата довіри між працівниками та роботодавцями. У теорії — більшість компаній декларують підтримку work-life балансу. На практиці — працівники бояться скористатися офіційною відпусткою, щоб не створити враження низької залученості. 

За даними досліджень, близько 50% співробітників у США не почуваються комфортно, беручи вихідні, а понад половина доступних днів оплачуваної відпустки залишається невикористаними щороку.

Вимушений обман чи стратегія виживання?

Та чи справді quiet vacationing — це прояв нечесності? Чи механізм самозахисту? Люди приховують свій відпочинок, тому що в корпоративному середовищі він став актом ризику. Після хвиль скорочень та уповільнення найму на багатьох працівників поклали додаткові обов’язки. Як наслідок — підвищене навантаження, постійна онлайн-доступність і відсутність відчуття безпеки.

@johnettedufie

Це створює ілюзію контролю: працівник ніби відпочиває, але залишається «на зв’язку», щоб не втратити довіру керівництва. Однак цей стан між роботою і відпочинком не дозволяє ні повноцінно розслабитися, ні якісно виконувати обов’язки після повернення. Такий підхід є прямим шляхом до хронічного вигорання. Неможливість повністю відключитися від робочих процесів позбавляє людину можливості відновити когнітивні й емоційні ресурси. «Тиха відпустка» не знімає напругу — вона лише відтерміновує кризу.

Для компаній ця тенденція також має наслідки. По-перше, вона знижує рівень довіри в колективах: якщо люди приховують свій відпочинок, значить вони не відчувають себе в безпеці, повноцінно відпочиваючи. По-друге, quiet vacationing призводить до неефективності — працівники, які працюють «на автоматі», демонструють нижчу продуктивність і роблять більше помилок.

Токсична культура?

Quiet vacationing — це не індивідуальна проблема окремих працівників. Це ознака системного дефекту корпоративної культури, у якій відпочинок сприймається як непрофесійність, а постійна доступність — як доказ лояльності. Сучасний формат роботи, зокрема віддалений, підсилив цю тенденцію. Гнучкість, яка мала покращити баланс між роботою і життям, перетворилася на інструмент безперервної зайнятості. Робочий день більше не має чітких меж, а відпочинок потребує «прикриття». 

Експерти з управління персоналом наголошують, що вирішення проблеми quiet vacationing не може обмежуватися заборонами чи посиленим контролем. Насамперед компаніям слід нормалізувати саме поняття відпочинку. Керівники мають показувати приклад, відкрито користуючись своїми днями відпустки й демонструючи, що відпочинок є не проявом слабкості, а необхідною складовою продуктивної роботи. Це допомагає розділити особистий і професійний простір та запобігає постійному відчуттю напруги.

@i.amsindi

Крім того, компанії мають чітко визначити межі комунікації, щоб кожен співробітник розумів, у який час він може бути недоступним без побоювання негативних наслідків. Слід також змінити систему оцінювання ефективності, фокусуючись не на кількості годин, проведених онлайн, а на досягнутих результатах. Такий підхід зменшує тиск постійної присутності та сприяє розвитку відповідальності й автономії.

Наступного разу, коли ти відчуєш потребу взяти «тиху відпустку», запитай себе: чи не час відверто поговорити про це? Чи не час тобі та твоїй команді почати будувати таку робочу культуру, де право на справжню, відкриту відпустку не потрібно буде приховувати, бо воно поважатиметься як обов’язкова умова успіху? 

Ілюзія відпочинку ніколи не замінить справжнього відновлення, а твоє ментальне здоров’я варте того, щоб відпочивати повноцінно.