Український fashion на червоному хіднику: образ Павла Шпегуна з Венеційського кінофестивалю

Цьогорічний Венеційський кінофестиваль став важливою подією для українського кіно — в конкурсній програмі Orizzonti Short Films представили короткометражний фільм «Тиша» режисера Павла Шпегуна. Стрічка розповідає історію молодого стендап-коміка Луки, який після невдалого виступу знайомиться в барі з таємничою жінкою. За одну ніч вони встигають поговорити про самотність, біль і особисті втрати, намагаючись водночас зберегти емоційну дистанцію.

Команда фільму «Тиша» на червоному хіднику Венеційського кінофестивалю

Для Павла ця поїздка стала не лише міжнародною прем’єрою режисерського дебюту, а й можливістю вперше вийти на червоний хідник Венеційського кінофестивалю. До цієї події він вирішив підійти як до окремої творчої роботи — і звернувся до театральної художниці Тетяни Овсійчук.

Павло Шпегун

Вона відома насамперед роботою з театральним костюмом і співпрацею з режисером Іваном Уривським. Тетяна створила костюми та сценічне оформлення для одних з найпомітніших українських театральних постановок останніх років, зокрема «Конотопської відьми», за яку команда отримала Шевченківську премію. У її роботах історичні образи поєднуються із сучасною естетикою: класичні сюжети отримують нове прочитання через силует, фактуру, деталі та костюм.

Для Венеції художниця створила для режисера спеціальний образ, що продовжує цю ж логіку: він має виразний характер, але не перетворюється на буквальну цитату українського традиційного вбрання.

«Коли Павло розповів про участь фільму у фестивалі, ми вирішили, що для нього потрібно розробити окремий образ для червоної доріжки. Це костюм спеціального крою з натуральних тканин, доповнений чоловічим взуттям на підборах. Я рада підтримати наших митців, які представляють Україну у світі, і долучитися до красивої традиції вбиратися на культурні події», — розповідає Тетяна Овсійчук.

Ескіз костюму художниці Тетяни Овсійчук

Для художниці одяг ніколи не є лише декоративним елементом. У роботі над костюмом вона орієнтується передусім на людину, для якої його створює:

«Я відчуваю одяг як щось більше, ніж прикрашання людини. Для мене він здатен підкреслити її внутрішню сутність. Я розробляю образи, спираючись на те, як бачу і розумію людину. Мені важливо, щоб костюм не просто виглядав красиво, а розкривав особистість того, хто його носить».

Для Павла принциповим було знайти баланс між українською ідентичністю та сучасною європейською естетикою. Він не хотів буквальних національних кодів, натомість шукав образ, який міг би органічно виглядати серед міжнародної мистецької спільноти.

«Коли з’ясувалося, що ми з командою поїдемо представляти наш фільм на Венеційському кінофестивалі й матимемо можливість пройти червоною доріжкою, я зрозумів, що потрібен не просто костюм, а особливе вбрання. Хотілося, щоб воно виділялося, але водночас повністю вписувалося у стиль європейських митців», — говорить Павло.

Павло Шпегун і актори Григорій Наумов та Іоланта Богдюн

Головним орієнтиром для нього була саме українська естетика, але позбавлена очевидних фольклорних цитат:

«Мені хотілося мати костюм з українською естетикою, але щоб це не була шароварщина. Хотілося чогось особливого, що показувало б наш смак і характер. Я одразу подумав про Тетяну, бо вона неймовірно талановита художниця і створила одні з найгарніших костюмів для наших вистав. Я дуже радий, що вона погодилася зробити цей образ для мене».

У цьому образі немає буквальної реконструкції історичного костюма. Натомість відчувається знайомий український інтелектуальний типаж, переосмислений через сучасний крій, натуральні тканини та виразне взуття. Ця дистанція між історичною асоціацією та сучасністю і робить образ цікавим у контексті міжнародного червоного хідника.

Водночас для Овсійчук цінним був і ширший символічний контекст цієї появи. Під час фестивалю над головною будівлею Palazzo del Cinema, де проходять основні фестивальні події, майорів український прапор.

«Для мене важливо, що завдяки присутності українського фільму на фестивалі над фестивальним центром підняли український прапор. Це дуже сильний жест. І мені хотілося підтримати наших митців, які сьогодні виходять з українською культурою на міжнародну сцену», — зауважує художниця.

Павло Шпегун і продюсерка Анна Яценко