Розмова «на двох»: KLER і OTOY — про спільний трек, стосунки на відстані і справжню близькість

Після релізу спільного треку «На двох» українські артисти KLER і OTOY продовжують досліджувати тему близькості, стосунків і часу одне для одного — тепер уже у форматі відвертої розмови. Артисти поговорили про ніжність і панк, життя у постійному русі, кохання на відстані та маленькі щоденні дрібниці, на яких насправді тримаються стосунки. А ще — привідкрили завісу над наступною спільною роботою «Повільне диско», яка стане продовженням цієї музичної історії.

OTOY: У твоїй музиці багато ніжності, але водночас у тобі відчувається внутрішній стрижень. Як ці дві сторони проявляються у стосунках?

Я думаю, що, як і більшість жінок, я водночас і ніжна, і сильна — така вже наша природа. Тому, мабуть, це працює інтуїтивно, а іноді навіть одночасно. А якщо потрібно більше деталей — напевно, краще запитати мого чоловіка.

KLER: У нас вийшло поєднання панку й ніжності. Як ти сам це відчуваєш — ти більше про хаос чи про спокій у стосунках?

OTOY: Я людина хаосу за способом життя — між бізнесом, OTOY, турами й фотоапаратом. Але вдома, поруч із Машею, мені не хочеться бути цим хаосом — навпаки, хочеться бути спокоєм. І, мабуть, у цьому для мене і є справжній панк: не в гучності, а в тому, щоб всупереч ритму й постійному «треба» обирати тишу та присутність.

Ніжність — це не протилежність панку, а його доросла форма.

OTOY: Якби треба було описати свої стосунки одним жанром музики — що б це було і чому?

KLER: Одним жанром точно не вийде. Мені здається, зараз і в музиці вже майже не існує «чистих» жанрів — завжди є домішки, елементи чи прийоми з чогось іншого. Колись рок змішали з хіп-хопом, у реп додали джазові аранжування, почали активно використовувати семпли — і саме такі поєднання мені найбільше подобаються.

Думаю, у стосунках у мене так само: трохи драйвового панку, трохи танцювального й повільного попу. А суперечки чомусь асоціюються з класичною музикою або роком. Тому, мабуть, у нас усього потроху.

KLER: Що складніше: знайти час на відпочинок чи дозволити собі провести його без почуття провини?

OTOY: Знайти час — це питання дисципліни, і з цим я вже давно навчився давати раду. А от справді відключити голову, коли цей час нарешті з’являється, — значно складніше. Особливо коли паралельно є війна, дедлайни й постійне відчуття, що ти міг би зараз робити щось «важливіше» або корисніше.

Я досі вчуся з цим справлятися. Мені здається, дозволити собі просто побути щасливим — це окрема навичка, якої нас ніхто не вчив.

OTOY: Наш трек — про близькість посеред хаосу. А що для тебе особисто означає фраза «бути на двох»?

KLER: Для мене «на двох» — це сміятися до сліз із жарту, який зрозумієте тільки ви. Це одне худі чи футболка на двох, це коли ви разом пишете музику й розумієте одне одного з півслова або навіть погляду. Це коли ви раптом синхронно говорите одну й ту саму фразу — без жодних домовленостей. Ось із таких дрібниць для мене й складається справжня близькість.

KLER: Ти б обрав: два дні ідеального часу «на двох» чи щоденні короткі миті?

OTOY: Щоденні миті. Два ідеальні дні — це красива історія для сторіс, але стосунки тримаються не на них. Вони тримаються на тому, як ти вариш каву — або, у моєму випадку, чай — зранку, на спільних 15 хвилинах перед сном, на дрібницях, які з боку можуть не виглядати як «час на двох», але насправді саме ними й є.

Великі поїздки чи ідеальні вихідні — це бонус. А фундамент — у щоденному.

OTOY: Якщо кохана людина теж дуже зайнята — ти сприймаєш це з розумінням чи все ж ображаєшся?

KLER: Звичайно, це прикро, коли не збігається вільний час. Але зазвичай ми стараємось планувати його так, щоб таких ситуацій не виникало. А якщо вже зовсім ніяк — я намагаюсь займати себе справами, які можу робити наодинці, або проводжу час із сім’єю та друзями.

KLER: Коли ти кудись їдеш на тривалий час без дружини, наприклад у тур, — чи вдається вам не втрачати зв’язок і знаходити час на двох на відстані?

OTOY: У нас обох робота, де відстань — це радше норма, ніж виняток. Ми постійно мотаємося між містами й країнами. Тому ми навчилися не панікувати через це і не будувати штучних ритуалів типу «обов’язковий дзвінок о 22:00».

Коли ти в турі, найгірше — це вдавати, що все ок, якщо ти насправді виснажений. Ми просто говоримо як є. І, мабуть, саме це і тримає нас у контакті — тоді відстань не відчувається як розрив.

OTOY: Сцена, концерти, увага людей — чи важко будувати стосунки, коли твоя робота така публічна?

KLER: Завдяки тому, що мій чоловік теж із музичної сфери, він чудово знає, як усе відбувається зсередини. Ба більше — ми разом ведемо проєкт KLER. І так, іноді не вистачає часу на відпочинок разом, але ми намагаємось балансувати це.

KLER: Наш наступний спільний трек «Повільне диско» — для тебе це продовження цієї історії чи зовсім інший вайб?

OTOY: Це та сама історія, але з іншого ракурсу. «На двох» — про спробу вибороти час одне для одного посеред рутини. «Повільне диско» — про те, що відбувається, коли ти цей час нарешті знаходиш: про легкість, яка приходить, коли можна нікуди не поспішати і просто бути поруч.

Якщо «На двох» — це питання, то «Повільне диско» — відповідь.