Культурна полиця: які книги, фільми, вистави й не тільки радить співачка TAYANNA
АВТОР: Юлія Николайчук
ФОТО: Надані пресслужбою; сайти українських видавництв; Колаж: Катерина Серегова
опубліковано: 5 лютого 2026
Іноді найцікавіші відкриття трапляються зовсім випадково: книга, яка змушує замислитися, фільм, який залишається у голові ще тиждень, або вистава, після якої не можеш перестати обмірковувати побачене. У нашій постійній рубриці «Культурна полиця» ми збираємо такі моменти й запитуємо героїв та героїнь про їхні улюблені культурні знахідки — від книг і фільмів до музики та подій, які роблять життя яскравішим.
Сьогодні своїми враженнями та рекомендаціями ділиться співачка TAYANNA — про те, що її надихає, що супроводжує кожну мить життя і на що вона сама дуже чекає цього року.
Книги
Я завжди дивлюся на книги як на маленькі світи, у які можна заглянути та трохи відволіктися. Для мене важливо, щоб книжка зачіпала щось усередині — не обов’язково глибоке чи мудре, просто щоб залишалося відчуття: «А, ось це мені зайшло».
Те, що я раджу прочитати всім, — «Тигролови» Івана Багряного. Це історія про свободу й вибір, про те, як важливо залишатися собою навіть у складних обставинах. Мене захоплює, як автор передає внутрішній світ героїв: їхні страхи, сумніви, але водночас силу та сміливість. Коли читаєш, ніби сама долаєш ці випробування разом з ними.
Також сподобалася книга «Зелене світло» Метью Макконагі. Це сучасна проза, яка легко читається й водночас наштовхує на роздуми. Вона про зміни, маленькі кроки та моменти, коли хочеться зупинитися й прислухатися до себе. Кожна сторінка надихає і водночас заспокоює. Мені здається, саме такої книжки іноді бракує в буденному житті.
Фільми
Є фільми, які залишаються з тобою ще довго після перегляду, навіть коли здається, що це просто розвага. Для мене таким став «Інтерстеллар» Крістофера Нолана. Це фільм не стільки про космос, скільки про людей і час. Мене зачіпає, як він показує, що любов і зв’язки між людьми — це те, що справді тримає нас у житті, навіть коли все навколо, здається, руйнується.
А ще мені подобається, що навіть у пригодах всесвітнього масштабу є місце для маленьких, дуже людських історій — про страх і сміливість, зраду та прощення.
І на противагу цьому, моя друга рекомендація — «Як приборкати дракона». Це мультфільм, але для мене він зовсім не «просто дитячий». Особливо відгукується те, як у ньому показано дружбу й довіру між героями, які спочатку не розуміють одне одного, а згодом знаходять спільну мову. Іноді мені здається, що в житті бракує саме таких історій, де можна навчитися відпускати страхи й помилки, не боячись бути собою.
Цей мультфільм робить щирість і тепло своїми головними героями. Я повертаюся до нього щоразу, коли хочу трохи відпочити від реальності й нагадати собі про важливе: іноді варто просто довіритися, відпустити контроль і дозволити дружбі та взаємопідтримці вести себе.
Вистави
Я взагалі не можу пройти повз театр, особливо коли йдеться про камерні постановки. Мені подобається, коли актори на сцені настільки близько, що здається, ніби вони можуть відчувати твої емоції просто з глядацького залу. Тож усім любителям театру щиро раджу переглянути виставу «Безталанна» у Театрі Франка. Чесно, я не очікувала, що вже за кілька хвилин у залі ловитиму себе на думці, що просто не можу відвести очей від сцени. Нам показують не просто любовний трикутник, а історію про кохання, яке змінює людей: іноді робить їх сильнішими, іноді — сліпими та змушує плутатися у власних емоціях.
П’єса насправді пояснює важливу істину: навіть маленьке слово чи жарт може розпалити цілу бурю почуттів. Є момент, коли розумієш — любов не завжди гарна й лірична. Вона може стати пристрастю, жагою, навіть ненавистю, і це відчуття настільки щире, що буквально затягує тебе в події на сцені.
Музика
Музика для мене — це все. Я слухаю її завжди: коли прокидаюся, готую каву, іду містом або працюю над новими піснями. Я обожнюю аналізувати музику — не лише українську, а й закордонну: як зроблено аранжування, як звучить голос, як працює емоція в композиції.
Для мене це не лише робота, а й щоденний ритуал і джерело натхнення. Музика супроводжує мене в кожній миті: від моментів радості до тих, коли хочеться поплакати й залишитися наодинці. Іноді я просто одягаю навушники та дозволяю звукам переносити мене в інший світ — де можна дихати по-іншому, думати про те, про що зазвичай забуваєш, і занурюватися в емоції, які неможливо виразити словами.
Подія
Мій концерт у Києві 15 лютого в CARIBBEAN Club — це подія, якої я дуже чекаю. Готуюся до нього, наче до довгоочікуваної зустрічі з друзями. Це буде камерний формат, тож музика звучатиме близько, відверто, майже відчутно на дотик.
Я обожнюю такі вечори, коли можна просто бути тут і зараз, ділитися музикою, своїми емоціями та переживаннями й бачити, як глядачі відгукуються на кожен звук, на кожне слово. Це будуть кілька годин тепла, близькості та справжніх почуттів. Концерт про кохання у всіх його проявах: до інших, до себе, про вразливість і про прийняття.
Збір
Мені здається, що кожен з нас може трохи змінити світ навколо, і навіть проста підтримка уже великий крок. Це про те, що наші дії мають значення і що добре робити добро не лише словами, а й конкретними справами. Тому, якщо хочеться зробити щось корисне й відчути, що ти реально допомагаєш, ГО «Землячки» — саме те місце, де це можна втілити.
