Культурна полиця: які книги, фільми, вистави й не тільки радить актор і театральний режисер Юрій Дяк
Знахідки, які варті уваги
опубліковано: 27 січня 2025
У постійній рубриці від Cosmo відомі українці та українки діляться своїми культурними знахідками: від найкращих фільмів та вистав до подкастів та книжок. Сьогодні в гостях у Cosmo — актор і театральний режисер Юрій Дяк. Що читає новий герой рубрики, яку подію ніколи не пропустить та які вистави радить відвідати — усе це та більше в новому матеріалі!
Книги
Останнім часом намагаюся читати кілька книжок одночасно — бажано різних жанрів та напрямків. Завжди мріяв про власну бібліотеку і тепер поступово її збираю. Тож на моєму столі зараз: «Під три чорти турботи! Нумо до роботи!» Річарда Бренсона, «ДНК особистості» Девіда Брукса та «Зростання людини і суспільства. Нордична концепція більдунґу» Лене Рейчел Андерсен.
Обов’язково маю читати й художню літературу. Нещодавно почав «ТАКЕ» Іздрика й ось-ось дочитаю «Довбуша» Гната Хоткевича — отримав велике задоволення, адже я дуже люблю гори. Якось навіть був біля однієї з печер Довбуша в Шешорах.
Захопила й книга Ґреґа Маккеона «Есенціалізм». Книги у мене всюди: кілька біля дивана, кілька на робочому столі й кілька біля ліжка. У підлітковому віці я читав мало, тож зараз надолужую. Рекомендую всім читати — хоч би що сталося з технологіями чи людством, якщо на Землі залишиться хоча б кілька людей, їхні знання, уміння писати та читати можуть дати майбутнє іншим. Може, це будете саме ви.
Фільми та серіали
З фільмів найбільше люблю якісні документалки, особливо історичні. Нещодавно подивився «Черчилль на війні» — чудовий мінісеріал. Також почав дивитися документалку про Девіда Бекхема — цікаво. З художнього кіно мені подобаються фільми, де на передній план виходить людська природа в критичних ситуаціях. Це завжди захопливо, бо ніколи не знаєш, чого можна очікувати від героїв. Не буду виділяти конкретних фільмів, їх чимало. А із серіалів дуже вразив «Фауда» — про ізраїльський спецпідрозділ. Не можна відірватися. Подивився його під час першого карантину і досі часто згадую.
Вистави
Минулого року я переглянув мало столичних вистав, адже сам був повністю занурений у репетиційний процес свого театру (Лесі Українки). Був задіяний у трьох постановках поспіль: «Хвиля» — моя дебютна режисерська робота, до того ж я зіграв головного героя — вчителя Бена Росса. Без зайвих сентиментів вважаю цю виставу важливою для нашого суспільства. Як сказав Лесь Курбас: «Театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра». Вистава «Хвиля» якраз про те, чого нашому суспільству потрібно остерігатися. Далі були «Отелло», де я граю Кассіо, і «Острів скарбів», де я — Чорний Пес. Зараз, маючи відносно вільні вечори, планую відвідати інші театри.
Колись мережа кінотеатрів «Мультиплекс» організовувала онлайн-покази лондонських вистав, це було дуже круто. Незабутнє відчуття, коли сидиш у Києві й дивишся виставу, яку зараз дивляться в Лондоні. Також були записані вистави, які залишили сильне враження, зокрема «Буря» Шекспіра та «Одержимість» із Джудом Лоу. Звісно, їхні технічні можливості значно перевищують наші, а коли ще й актори майстерно грають, результат справляє враження. Загалом, я раджу всім ходити в театри й приводити туди своїх дітей. Це важливо для виховання суспільства і має прямий вплив на морально-етичне збагачення людей.
Виставки
Мені дуже подобаються події, які організовує Український дім. Там я побував на виставках: «Марія малює. 100 творів Примаченко», «Кола Сільваші», «Алла Горська. Боривітер» — остання справила особливо сильне враження. Блукаєш серед робіт і думаєш: скільки талановитих людей було знищено радянською владою, а тепер це продовжує робити її спадкоємиця — Росія. Саме тому я вважаю такі заходи надважливими під час війни. Також дуже запам’яталася виставка «Іван Марчук. Відомий невідомий» у Національному музеї «Київська картинна галерея».
Подкасти та YouTube
На YouTube дивлюся Віталія Портникова. Як на мене, він дуже чітко і без зайвих нюансів доносить усе те, що нам потрібно знати під час війни. Також відкрив для себе канал «Хмаринка Science» — там багато лекцій та інтерв’ю Роберта Сапольські. Люблю розумних людей: мені в їхньому оточенні якось спокійніше живеться. Дивлюся ще «Реальну історію» з Акімом Галімовим. Загалом, захоплююся людьми, які щиро та самовіддано займаються своєю справою, і згадані мною особистості точно із цього списку.
Музика
Музику слухаю різну — від класики до сучасних мотивів, усе залежить від настрою та обставин. Після загибелі Ірини Цибух завантажив її плейлист, який вона залишила у відкритому доступі. Це чудова українська музика, і зізнаюся, що деякі твори я почув уперше. Також мені дуже зайшов музичний альбом «Ти [Романтика]», створений учасниками проєкту МУР. Слухав кілька разів.
Подія
Перед Новим роком відвідав концерт Національної капели бандуристів. Вони неймовірні. Це вже не вперше я був на їхньому концерті, але цього разу з ними виступав ще й Анатолій Паламаренко. Майстер з великої літери. Щасливий, що вдалося побачити його виступ. Також кілька разів був на концертах ансамблю Вірського — це суцільний захват. На одному з концертів я навіть не встав під час антракту, дивився на одному диханні. Усім раджу відвідати концерти цих національних колективів — байдужими точно не залишитеся.
Збір
Наразі у мене відкрита допоміжна банка для 32-ї ОМБр. Збір організував чудовий волонтер, а нині військовослужбовець Артем Платоненко.
Суспільство та армія не можуть бути відокремленими. Кожен має подумати, як він може допомогти на шляху до нашої перемоги, навіть якщо не є частиною війська. Ця війна вже стала частиною нашої культури, і нам, і нашим нащадкам із цим жити. При нагоді запрошую на нашу благодійну виставу «Хвиля», всі гроші від продажу квитків на неї йдуть на допомогу армії. Квитки можна придбати за посиланням.
