Культурна полиця: які книги, фільми й не тільки радить продюсерка фільму «Яремчук: Незрівнянний світ краси» та співачка Марія Яремчук

Знахідки, які варті уваги

У новій рубриці від Cosmo відомі українці та українки діляться своїми культурними знахідками: від найкращих фільмів та вистав до подкастів та книжок. Нова героїня — українська співачка, а тепер і кінопродюсерка фільму «Яремчук: Незрівнянний світ краси», що став фільмом-закриттям кінофестивалю «Миколайчук OPEN» (15-23  червня) та вийде у прокат 8 серпня, Марія Яремчук. Вона розповіла Cosmo про документальний фільм про батька, виставу Олени Коляденко та захоплення скандинавським джазом.

Кіно

Кіно — мій улюблений вид ескапізму. У принципі, я «всеїдний кіноман», і, оскільки кожен жанр та час має свої перлини та «Золоті малини», я не оминаю ані хайпового, ані класичного. Та є фільми — істинні витвори мистецтва, які зазирають в саму суть людських відносин та почуттів. Як, наприклад, «Новий кінотеатр “Парадізо”», шедевр італійського кінематографу 1988 року, який, до речі, я переглянула за рекомендацією режисера Артема Григоряна (дивіться наш документальний фільм «Яремчук: Незрівнянний світ краси»). Коротко: це треба подивитися! І це я про обидві стрічки.

Я взагалі люблю європейське кіно, бо воно для мене дуже живе. З останнього улюбленого — комедія «Трикутник смутку» від шведського режисера Рубена Естлунда. Обожнюю гостру і смачну сатиру! Так історично склалося, мабуть, через моє «фанатіння» від «Сімпсонів», коли я була ще школяркою (від тих самих «Сімпсонів» з геніальною українською озвучкою).

Врешті-решт, кіно — це не просто вид ескапізму. Те, що ми дивимося, формує та наповнює нас. Тож скажи мені, що ти дивишся, і я скажу, хто ти!

Книги

Дійсність повинна реагувати на мистецтво чи навпаки? Мабуть, перед кожним митцем, якщо він справжній, у той чи інший час постає вибір — залишитися вірним собі чи відповісти на запит соціуму та «підлаштувати» свої переконання заради визнання. Кращого твору для саморефлексії, коли ти артист, аніж «Джерело» блискучої Айн Ренд, я не пораджу. Глибинна філософія, але невимушена подача. Про індивідуальність та сміливість бути собою. Коротко: це варто прочитати!

Вистава

«Шафа» — танцювальна вистава балету Freedom та Олени Коляденко. Не знаю, чи є цей спектакль «театром малих форм», але притаманна цьому жанру близькість актора та глядача тут присутня, і це неординарний досвід. По-фрідомівськи розкуто і бурлескно. Моя однозначна рекомендація.

Музика

Не люблю бути банальною, тому, будь ласка, скандинавський джаз із елементами датської народної творчості.

Svaneborg Kardyb — електронний джазовий дует з Данії, їхній альбом Over Tage. Це надзвичайно магічно, музично і, я б сказала, кінематографічно. Утамовує спрагу.

Onuka — Room. Ще один приклад розкішної електронної музики, яка спирається на народні мотиви. Люблю дуже, коли традиція та сучасність зустрічаються так вишукано, ненавʼязливо та органічно.

І на завершення найголовніше: збір, який ти радиш підтримати просто зараз?

Долучайтеся до зборів:

• на коптер для KRAKEN;
• на 10 fpv для Харківського напрямку;
• на плити/плитоноски/спорядження або прилади.