Мистецтво бути незалежними: якою українські митці бачать країну сьогодні
Що сьогодні означає незалежність — для країни, яка щодня виборює право на неї? До Дня Незалежності разом із художницею Веронікою Ємельяновою ми поставили це запитання сучасним українським митцям. Але попросили їх відповісти не лише словами. Адже головна мова художника — візуальна. Тож кожен із героїв цього матеріалу обрав одну власну роботу, через яку показав би Україну сьогодні.
За останні роки Україна багато в чому заново відкриває себе — світові й самій собі. Повертає власні імена та історії, відмовляється від нав’язаних уявлень, шукає нові сенси й дедалі впевненіше говорить власним голосом. І особливо цікаво спостерігати за цим процесом через мистецтво.
Саме з цієї думки почалася наша розмова з художницею Веронікою Ємельяновою, яка після семи років життя за кордоном повернулася в Україну вже під час повномасштабної війни. Вероніка запропонувала подивитися на незалежність через творчість сучасних українських митців — людей, які працюють із різними формами та медіумами й просто зараз шукають власні способи говорити про країну і час, у якому ми живемо.
Вероніка Ємельянова
Вероніка Ємельянова: «Українське мистецтво сьогодні конструює нову культурну суб’єктність»
«Україна для мене сьогодні — простір радикального самовизначення та формування нової культурної суб’єктності. Водночас мені здається передчасним намагатися дати цьому процесу остаточну дефініцію — визначити, ким ми є, частиною якого культурного простору себе вважаємо і якою має бути ця нова ідентичність. Тому що дати визначення процесу, частиною якого ми є, можна лише після його завершення. Я відчуваю цей процес інтуїтивно — через середовище, власну художню практику, роботи українських митців і через те, що відбувається навколо.
Як художниця, я спостерігаю, як сьогодні молоде покоління дедалі вільніше поводиться із самою природою мистецтва. Повномасштабна війна, парадоксально, не лише загострила соціальну оптику, а й відкрила простір для гри, уяви, абсурду, фантазії та більшої формальної свободи.
В одному художньому жесті може співіснувати досвід війни, складна соціальна проблематика, особиста пам’ять і водночас — повернення до дитячого способу бачити світ, до гри як інструменту пізнання. Мені цікаво спостерігати, як це розширює саму мову українського мистецтва: вона стає менш однорідною, більш полівекторною, тілесною та експериментальною. Вона вже не обов’язково прагне щось пояснити чи репрезентувати.
Насправді мій власний досвід корелює з цією інтуїтивною думкою. Після семи років життя за кордоном я повернулася в Україну саме під час повномасштабної війни, відчувши, що саме тут моє мистецтво набуває необхідності та актуальності.
Мій перформанс «Усі театральні вистави заборонені на 20 років» є одним із результатів цього досвіду. Через феномен заборони я досліджую свободу і саму можливість художнього жесту в умовах обмеження.
Мені здається важливим, що українське мистецтво сьогодні не просто фіксує свою реальність, а конструює нову культурну суб’єктність.
Вероніка Ємельянова, Untitled, 2024
Саме Вероніка поставила п’ятьом українським митцям два запитання: що для них сьогодні означає Незалежність України та яку одну власну роботу вони обрали б, якби мали показати нею нашу країну зараз.
І першою відповіла на них сама.
Вероніка Ємельянова
Що для вас сьогодні означає Незалежність України?
Україна для мене сьогодні — простір радикального самовизначення, виходу зі старих сценаріїв та формування нової культурної суб’єктності.
Якби вам потрібно було показати Україну сьогодні однією своєю роботою, яку ви обрали б та чому?
I Don’t Remember What It Is That I Wanted Anymore, But I Continue To Worship It – ця робота репрезентує повернення можливості гри за власними правилами.
Що для вас сьогодні означає Незалежність України?
Можливість бути собою, жити та працювати вдома.
Якби вам потрібно було показати Україну сьогодні однією своєю роботою, яку ви обрали б та чому?
Я би обрала велику роботу «Пагорб щастя» (2024), яку я написала, коли померла моя бабуся. На полотні фрагментарно зображена наша родинна дача біля моря в Одеській області, на небі зображені ніч, світанок та сутінки як алегорії до циклічності життя.
Життя та смерть тут співіснують дуже близько одне до одного, особливо в період повномасштабного вторгнення, це створює середовище, де життя відчувається особливо гостро.
Що для вас сьогодні означає Незалежність України?
Це її здатність самостійно визначати свої дії, не підпорядковуючись іншій волі. Наявність власних правил, власного голосу і свободи діяти.
Якби вам потрібно було показати Україну сьогодні однією своєю роботою, яку ви обрали б та чому?
Я б обрав свій проєкт Wonderwall — виставку в покинутому будинку. Таку роботу, як Wonderwall, неможливо створити в країні, позбавленій суб’єктності — у країні, яка є лише інструментом у чужих руках.
Що для вас сьогодні означає Незалежність України?
Те, що перестало бути (а насправді ніколи і не було) чимось, що дано, і просто є. Наразі це комплексний результат повсякденних, конкретних, часто глибоко тяжких зусиль мільйона людей у війську і ще сотень тисяч тих, хто є їхнім справжнім тилом. Хотілося би красивіших слів з цього приводу, але на рівні матерії це наразі працює так.
Якби вам потрібно було показати Україну сьогодні однією своєю роботою, яку ви обрали б та чому?
Фото з проєкту Too Many Dragonflies, or the Birth of Venus, створене у колаборації з Baby Prod.
Це фото з тренувань із психологічного злагодження жінок-військовослужбовиць одного зі штурмових батальйонів. Вони виконують вправу на утримання колективного балансу. В тілах дівчат на передньому плані читаються протилежні підходи до боротьби: через напругу і через невагому зосередженість.
Я знаю історію дівчини, через яку це фото левітує, як метелик. Це людина, яка зробила вибір і усвідомлено рухається своїм шляхом — хоч і всередині ієрархізованої конструкції з дерева. Їй нелегко, але здається, що це ніколи не стає приводом для сумнівів. Ніби кристали її логічного ланцюжка цінностей, висновків і намірів склалися бездоганним візерунком — і створили призму, що вивільнює багато енергії.
Певно, свобода дійсно є усвідомленою необхідністю (шкода, що цей вислів приписують Енгельсу).
Що для вас сьогодні означає Незалежність України?
Здатність суспільства самостійно визначати, що є частиною його культурної ідентичності, які сенси воно зберігає, а які створює. Не орієнтуючись на культурні моделі інших держав. Переосмислюючи і критикуючи без потреби відповідати зовнішньому культурному канону.
Незалежність — це право самому визначати контекст, у якому існуєш. Не обов’язково відмовлятися від чужого впливу; важливо мати можливість самостійно вирішувати, що з цього впливу прийняти, переосмислити чи відкинути.
Якби вам потрібно було показати Україну сьогодні однією своєю роботою, яку ви обрали б та чому?
«Я був тут»
Ця робота говорить про сучасну Україну як про простір, поверхня якого несе на собі сліди руйнування, але водночас стає місцем самоідентифікації. Кіптява фіксує пережите, а подряпини перетворюють зруйновану поверхню на простір висловлювання.
Багаторазово повторюване «я був тут» стає колективним свідченням — підтвердженням присутності людини, культури та країни. Це не така заява про минуле, скільки відмова зникнути з теперішнього. І посилаючись на перше питання, я б додав ще одну думку: культурна незалежність проявляється тут не у відсутності зовнішнього впливу, а у здатності самостійно залишити свій слід поверх нього.
Робота виконана з гіпсу, на якому — нашарування кіптяви від диму. Поверхня вкрита подряпинами у вигляді символів, знаків та образів.
Що для вас сьогодні означає Незалежність України?
Незалежність України для мене — це здатність бачити, чути та бути почутим. І всередині, і назовні.
Якби вам потрібно було показати Україну сьогодні однією своєю роботою, яку ви обрали б та чому?
«Перемога»
Ця робота була зроблена з думкою про Перемогу і про те, як ми будемо святкувати нашу незалежність.
Тому портрет вийшов трохи святковим і ніби хмільним від радості.
Побачити Україну
Шість митців — і шість дуже різних образів однієї країни. І, мабуть, саме в цій різності є щось дуже важливе.
Україна тут — можливість бути собою, жити й працювати вдома. Баланс, який потрібно втримувати. Поверхня зі слідами руйнування, на якій людина знову залишає своє «я був тут». Дім біля моря, де життя і смерть існують зовсім поруч. Право встановлювати власні правила. І навіть передчуття тієї майбутньої радості, яку ми поки можемо лише уявляти.
У цих роботах немає одного універсального образу незалежної України — та він навряд чи сьогодні можливий. Країна змінюється просто зараз, а разом із нею змінюється і спосіб, у який українські митці говорять про неї.
Можливо, одна з найважливіших ознак незалежності саме в цьому: мати свободу бачити себе по-різному. Говорити власним голосом. Створювати за власними правилами. І самому вирішувати, якою буде історія, яку ти розповідаєш про себе світові.
