Pink Panther: українська чемпіонка Європи з боксу Кіра Макогоненко — про джерела мотивації, бокс без упереджень і свободу бути собою

Зустрічай нову cover girl Cosmopolitan Україна

Вона виходить на ринг не просто заради перемоги — вона прагне переписати правила гри. Її знають як Pink Panther — псевдонім, що поєднує у собі швидкість, витонченість, характер і стиль. Кіра Макогоненко не просто одна з найперспективніших українських боксерок. Вона голос нового покоління дівчат, для яких сила — це не антипод краси, а її продовження. У кожному бою, в кожному русі, навіть у макіяжі — вона заново відкриває себе. Сміливу, іншу, справжню — ту, якою сама обирає бути.

Для знімання digital-обкладинки Cosmo Кіра приміряла образи від косметичного бренду Lamel, амбасадоркою якого стала, а у розмові розповіла, чому справжня перемога — не завжди про медалі, як Instagram випадково подарував їй псевдонім, що став символічним, і чому звичайна щоденна рутина, smoky eyes та улюблена музика — це не просто дрібниці, а її власна формула сили.

Cosmo Check-In

Одне слово, яке описує тебе на рингу? А яке — у звичайному житті?

На рингу — кмітливість. А в житті — впевненість.

Краса для тебе — це...

...Показати себе з різних сторін. Через бокс, через макіяж, через особистість. Краса — це впевненість у собі. Коли я почуваюся красивою, я знаю: можу подолати все і всіх.

Твій signature мейк, який ти робиш найчастіше?

Smoky eyes. А губи — нюдові. Це мій улюблений образ.

Трек, який якнайкраще втілює твій vibe по життю?

Два від Måneskin — La Paura Del Buio та L’altra Dimensione.

Проста буденна річ, яка робить тебе щасливою?

Моя рутина. Просто прокидатися зранку, мати плани, розуміти, що живу, — це вже щастя.

Світшот — KeepStyle; джинси — Ksenia Schnider; боді — Ciseles; прикраси — 8000 Atelier

Твій шлях у спорті почався ще в дитинстві. Що тебе зачепило найбільше: дух змагання, бажання перемагати чи задоволення від процесу?

Я почала займатися спортом дуже рано — мені було близько трьох-чотирьох років, коли мене відправили на гімнастику. Це не було моє власне рішення, просто мама записала — от я й пішла. У вісім років я вже активно брала участь у змаганнях, турнірах, багато подорожувала. А одного дня прийшла до тата на тренування, побачила, як він тренує хлопців... і мені дуже сподобалося. Я спробувала, і так пів року я поєднувала гімнастику з боксом: вдень — розтяжки й акробатика, ввечері — спаринги.

Із часом я зрозуміла: бокс — це моє. Мені подобається, як я виглядаю на ринзі, як відчуваю себе в бою. Це набагато ближче мені, ніж гімнастика. Особливо захоплює момент, коли ти сам на сам із суперником — це відчуття, які ні з чим не порівняєш.

У тебе спортивна родина: твій тато — не просто твоя підтримка, а твій тренер. Як його досвід і принципи вплинули на твоє ставлення до спорту? Чи буває важко бути і донькою, і спортсменкою під його керівництвом?

Так, я з по-справжньому спортивної родини. Мій тато — дворазовий чемпіон світу з кікбоксингу, майстер спорту з боксу та рукопашного бою. Він усе життя у спорті — і це не просто хобі, це стиль життя. Коли я тільки починала, бачила, як тато легко стає у спаринг, як підказує іншим спортсменам, як правильно працювати. І що важливо — він не зупиняється, постійно вчиться, вдосконалюється як тренер. Для нього важливо не просто навчити, а донести кожен рух, кожен принцип до своїх учнів.

Для мене він зробив дуже багато — віддав себе повністю, і ми разом з ним ростемо в цій сфері, разом ідемо до своїх цілей у боксі.

Чи буває важко? Так, буває. Шлях спортсменки сам по собі складний, а коли твій тато ще й твій тренер, це окремий рівень. Інколи ми не розуміємо одне одного, виникають суперечки. Але ми завжди їх вирішуємо — це як базові налаштування, які час від часу потрібно переналаштовувати.

Так, бувають моменти, коли він більше тренер, а іноді — більше тато. На тренуванні він завжди тренер. І вдома, чесно кажучи, також часто залишається ним. Але попри все, ми маємо спільну мету і впевнено рухаємося до неї.

Сет лонга і шортів — Cuprum Depot; футболка — Freo; прикраси — 8000 Atelier; аксесуари, взуття — власність стилістки / героїні

Чи доводилося тобі стикатися з упередженням — мовляв, бокс не для дівчат? І що ти відповідала на це?

Так, дуже часто. І досі чую подібні слова. Але я переконана: спорт не має статі. Як танцями може займатись і хлопець, і дівчина, так само й бокс — не виняток. Це абсолютно нормально.

Коли чую такі коментарі, я завжди думаю: «Це мій шлях. Я його обрала. І вас це не має ні турбувати, ні зачіпати». Хтось вважає, що я зупинюся через чужі слова? Що зміню свій шлях? Ні. Це ваша думка — і вона залишиться вашою. А я рухаюся далі. Якщо суспільство й далі мислитиме категоріями «це жіноче», «це чоловіче» — прогресу не буде.

Тож коли чую таке, просто посміхаюсь у відповідь і думаю: «Ну добре, думайте, що хочете. Подивимося, як буде далі».

Бути сильною — це не завжди про силу удару. Як ти вирощуєш цю силу не тільки як спортсменка, а і як молода жінка, що надихає інших?

Так, сила — це точно не лише про силу удару. Насамперед це про силу духу. Справжній спортсмен має бути дуже стійким ментально. Важливо розуміти себе: свої слабкі й сильні сторони, свої цілі. Якщо цього розуміння немає — з’являється розгубленість, а не сила.

Коли в тебе в голові порядок, тоді ти знаєш, куди йти, що робити. І тоді все виходить. Мотивація — річ змінна. Вона може зникнути будь-якої миті. А от дисципліна і чітка ціль — це те, що тримає. Бо вигоряння бувають, це правда, і це важко. Але саме дисципліна витягує тебе у ті дні, коли немає сил.

Мене надихає те, що я можу надихати інших. Коли я щось публікую в Instagram чи YouTube, я думаю про тих, хто бачить у цьому приклад. Можливо, хтось завдяки мені почав займатися спортом. А хтось — боксом. А хтось — просто більше дбати про себе. І це неймовірно мотивує мене саму.

Мені подобається ділитися своїм шляхом — якщо він може когось підтримати чи підштовхнути до змін, це безцінно.

Топи — Cuprum Depot; штани — Freo; прикраси — Archive studio; аксесуари, взуття —  власність стилістки

Твій псевдонім — Pink Panther. Як виник цей образ? Що він для тебе означає і як допомагає на рингу?

Цей псевдонім з’явився після одного мого відео в Instagram. Тоді я тренувалася в рожевому топі, спідниці й з рожевою пов’язкою на очах — і працювала «по лапах» (відпрацьовувала удари по рукавицях тренера. — Прим. ред.) із заплющеними очима. Це відео розлетілося в мережі, і в коментарях почалося: «О, Pink Panther!», «Швидкість!», «Краса!». Так воно і приклеїлося. Це не я придумала — так мене назвали люди.

А коли вперше на рингу прозвучало: «Кіра Pink Panther Макогоненко» — все, момент було зафіксовано. І чесно кажучи, цей псевдонім мені справді пасує. У ньому — і краса, і швидкість, і жіночність, і грація. Це все — про мій стиль у спорті. І мабуть, у житті теж.

Який з боїв запам’ятався як найскладніший і що він у тобі змінив?

Кожен бій складний по-своєму. Бій — це не тільки сам вихід у ринг. Це підготовка: харчування, тренування, зосередження. Це шлях.

У мене вже понад 90 боїв. Я програла тричі, але не зупинилася. Бо розумію: це теж частина шляху. Поразка — не кінець. Це досвід.

Кожен бій змінює мене. Навчає витривалості, терпіння, рішучості. Я люблю бокс, і це мій шлях, незалежно від того, виграла я чи програла. Головне — йти далі. І перемагати знову.

Що відбувається всередині тебе перед виходом на ринг? Маєш ритуали, які «вмикають» твій бойовий режим?

Так, обов’язково. За годину до бою я вже на місці. Я зазвичай перша у списку — в мене найменша вага, і зал ще майже порожній. Це, звісно, залежить від турніру, але сценарій схожий. Я приходжу, розминаюся, одягаю навушники — музика мені дуже допомагає. Вона заряджає, додає сил та енергії. Прокручую в голові тренування, комбінації — усе, що мушу показати на рингу. І найголовніше — я виходжу, щоб кайфувати.

Коли мотивація падає, що тебе тримає на плаву?

Дисципліна. Бо за дев’ять років у боксі я вже добре знаю: мотивація — це як хвиля, вона приходить і йде. А дисципліна — це твій фундамент. Ти можеш прокинутися і не мати бажання взагалі нічого робити, але все одно мусиш. Бо ти знаєш, для чого це. І якщо не буде дисципліни, не буде й результату. Мені здається, це головне — розуміти, навіщо ти це все робиш.

Розкажи про свій звичайний день поза рингом.

Прокидаюся — і одразу зарядка. Потім ванна, догляд за шкірою — серйозний, бо підліткові проблеми нікуди не зникли. Трохи розминаюся, щоб увійти в день. Потім — сніданок. Я люблю щось енергетичне: яйця, скрембл із рибою, багато овочів. Іноді — шоколадка, ну а як без неї? Нещодавно з’явилася нова звичка — олія льону зранку. Лише п’ять днів, але сказали, що треба, — я слухаюся.

Далі — онлайн-школа, а після навчання — тренування. Обід. І знову тренування. Потім люблю прогулятися — просто йти куди очі дивляться з музикою в навушниках.

Увечері — релакс. Фільми, книжки, музика — це моя стихія. Іноді малюю у скетчбуці, простим олівцем. А ще в мене є день для подруги — ми зустрічаємося, гуляємо, просто проводимо час разом. І є дівчинка, яка живе зі мною, тренується, їздить на змагання, — вона вже як рідна. Ми щодня разом, тому це вже не просто дружба, а щось більше — сім’я.

Топи — Cuprum Depot; штани — Freo; прикраси — Archive studio; аксесуари — власність стилістки

Ти стала амбасадоркою Lamel. Що тобі відгукнулося у цій співпраці?

Коли мені вперше написали про співпрацю з Lamel, я перебувала на турнірі в Румунії. І чесно, я була в захваті від цієї ідеї — вона зовсім не схожа на мій звичний досвід. До цього я працювала лише з брендами, пов’язаними зі спортом, з одягом, з функціональним стилем. А тут — косметика, макіяж, новий настрій. Я подумала: «Ого, це щось зовсім інше. Це буде цікаво».

Мене надихнула сама ідея поєднання — бокс і мейкап. Це звучить і виглядає дуже нестандартно. І головне — це про руйнування стереотипів. Дуже хочеться донести, що у спорту немає гендеру. Ми всі маємо право бути красивими — і сильними, і ніжними водночас.

Макіяж — це не лише про зовнішність, він додає впевненості, підкреслює характер, допомагає побачити себе з нового боку.

У зніманні з Lamel ти приміряла кілька beauty-образів. Як кожен з них перегукується з тобою?

Усі образи були дуже яскраві, і кожен запам’ятався по-своєму. Навіть коли повернулася додому, ще довго прокручувала ці моменти в голові. Найбільше запам’ятався look з рожевим волоссям. До цього я ніколи не пробувала нічого подібного, думала, що цей колір мені не підійде. Але результат мене вразив — усе виглядало дуже гармонійно. І мені здається, що це навіть перегукується з моїм псевдонімом Pink Panther. Вийшло дуже символічно.

Ще був образ у білому боді — ніжний, світлий, з легкою жіночністю. У ньому я зовсім не відчувала себе боксеркою. Скоріше — дівчиною, яка просто прийшла на фотосесію з макіяжем. І мені дуже подобається, що ми змогли це поєднати — спорт і жіночність. Це виглядало несподівано, але дуже природно.

Сет лонга і шортів — Cuprum Depot; футболка — Freo; прикраси — 8000 Atelier; аксесуари — власність стилістки

Макіяж для тебе — це більше про впевненість, гру чи експеримент?

Для мене макіяж — це поєднання всього: і впевненості, і гри, і експерименту. Я справді почуваюся впевнено як з макіяжем, так і без нього. Але саме макіяж підкреслює цікаві риси моєї зовнішності, додає акцентів, які мені подобаються. Він дозволяє поекспериментувати: дізнатися, що тобі пасує, а що — ні, як ти виглядаєш і як почуваєшся в різних образах. Це спосіб проявити свою індивідуальність, показати світу, хто ти є, адже макіяж може відображати характер і внутрішній стан. Тому так — для мене це все в одному, і ця тема мені дуже близька.

Коли виходиш на міжнародний ринг з українським прапором, що ти відчуваєш?

У ці моменти я відчуваю, що стою на своєму полі бою. Я боксую не лише за себе, а й за Україну, за свого тренера, за тих, хто мене підтримує: за маму, сестру, друзів, усіх-усіх.

Я усвідомлюю, що саме тут моє місце, я хочу прославляти свою країну, своє ім’я, щоб світ більше дізнавався про Україну, про наших талановитих спортсменів і людей. Ми справді сильна нація, і я вірю, що ми подолаємо всі труднощі — усе буде добре.

Про що мрієш сьогодні ти — не лише як спортсменка, а як людина?

У мене багато мрій і цілей. Я не надто люблю ділитися ними, тому що вірю: коли мрія живе в тобі, ти залишаєшся на ній зосередженим, і це допомагає йти вперед. Але якщо говорити про те, що для мене найцінніше зараз, — це, мабуть, рух до самореалізації як особистості. Щоб не лише досягати спортивних вершин, а й бути щасливою, гармонійною людиною, яка надихає інших.

Команда:

Фото — Катя Теллер

Art direction and MUAH — Оксана Черепаня

Стиль — Діана Онацька

Асистентка стилістки — Анастасія Строцька

Виконавча продюсерка — Поліна Узбек

Художник по світлу — Володимир Акулов

Beauty-партнер проєкту — LAMEL

CEO бренду LAMEL — Наталія Яроменко

PR-команда LAMEL — Анна Давиденко, Юлія Довбик, Єлизавета Сушко