84-річна Барбра Стрейзанд отримала найвищу відзнаку Каннського кінофестивалю

Барбра Стрейзанд належить до тих рідкісних артисток, чиє ім’я давно стало частиною історії світової культури. За понад шість десятиліть кар’єри вона підкорила кіно, музику та театр, здобула два «Оскари», десять премій «Ґреммі» та десятки інших престижних нагород. А тепер до цього списку додалася ще одна відзнака: на 79-му Каннському кінофестивалі Стрейзанд вручили почесну «Золоту пальмову гілку» за видатний внесок у розвиток кінематографу.

Цьогоріч вона стала однією з трьох лауреатів почесної нагороди фестивалю разом з Пітером Джексоном та Джоном Траволтою. Її ім’я зі сцени оголосила французька акторка Ізабель Юппер, яка назвала Стрейзанд однією з найвпливовіших мисткинь свого покоління та відзначила не лише її творчі досягнення, а й багаторічну громадянську позицію, підтримку ЛГБТК+ спільноти та захист прав людини.

Після оголошення на екрані Grand Théâtre Lumière показали відео, присвячене творчому шляху Стрейзанд — від її проривної ролі у стрічці «Смішне дівчисько» до режисерської роботи «У дзеркала два обличчя». Добірка кадрів стала нагадуванням про кар’єру, яка вже давно вийшла за межі одного жанру чи професії.

Особисто приїхати до Канн акторка цього року не змогла через травму коліна. За рекомендацією лікарів вона відмовилася від перельоту та звернулася до гостей фестивалю у відеопосланні.

«За порадою моїх лікарів, оскільки я продовжую відновлюватися після травми коліна, я, на жаль, не можу відвідати Каннський кінофестиваль цього року. Але для мене це величезна честь — отримати почесну “Золоту пальмову гілку”», — зазначила Стрейзанд.

Вона також зізналася, що особливо шкодує через неможливість повернутися до Франції та зустрітися з колегами, творчістю яких захоплюється протягом багатьох років.

У своєму зверненні Стрейзанд згадала, як почалося її захоплення кінематографом. За словами акторки, ще школяркою вона регулярно ходила до невеликого кінотеатру неподалік дому, де дивилася європейські чорно-білі фільми.

«Я була просто загіпнотизована тими образами на екрані. Вони були настільки потужними, що досі залишаються в моїй пам’яті. Саме тоді я захотіла стати акторкою і жити в тих інших, цікавіших світах», — розповіла вона.

Згодом ця цікавість привела її не лише до акторства, а й до режисури. Стрейзанд згадала, що на знімальних майданчиках завжди прагнула зрозуміти процес створення історії: ставила безліч запитань, уважно спостерігала за роботою режисерів і поступово усвідомила, що хоче розповідати власні історії.

Особливу увагу акторка приділила роботі над фільмом «Єнтл», який став її режисерським дебютом у 1983 році. Сьогодні ця стрічка вважається важливою віхою в її кар’єрі, однак шлях до її створення був непростим.

«Я була жінкою. А ще — акторкою, яка хотіла режисувати. Для багатьох цього було достатньо, щоб сказати “ні”», — згадала Стрейзанд.

За її словами, студії роками відмовлялися підтримувати проєкт, а сам фільм майже п’ятнадцять років залишався на межі скасування. Проте зрештою «Єнтл» побачив світ і приніс їй історичний «Золотий глобус» за режисуру.

Наприкінці послання Стрейзанд звернулася до теми, яка сьогодні хвилює багатьох митців у різних країнах світу, — ролі культури у часи суспільних потрясінь та глобальних викликів.

«У цьому божевільному й мінливому світі, який щодня здається дедалі більш розколотим, так втішно бачити на цьому фестивалі сильні фільми від авторів з різних країн. Кіно має магічну здатність об’єднувати нас, відкриваючи наші серця та розум», — сказала вона.

Ці слова стали одним з найбільш цитованих моментів церемонії та ще одним нагадуванням про те, чому Барбра Стрейзанд залишається однією з найвпливовіших постатей світової культури — артисткою, яка протягом десятиліть не лише створювала яскраві ролі, а й відстоювала право розповідати власні історії.

Текст: Вікторія Скорик