«Провокаційна назва привертає увагу слухачів до значно глибшої проблеми»: Володимир Дантес розповів Cosmo, про що його нова пісня «Дура»
Боротьба з насиллям та його романтизацією
ФОТО: Instagram: @volodymyrdantes
опубліковано: 7 червня 2024
29 травня український співак Володимир Дантес презентував новий трек із провокаційною та зухвалою назвою «Дура». В основу пісні ліг заклик боротися з токсичністю у стосунках, романтизацією насилля та газлайтингом. Адже якщо тобі хоч раз здалося, що ти в абʼюзивних стосунках, то тобі точно не здалося, як би ти не намагалася довести собі протилежне.
Ми вирішили запитати Володимира Дантеса, про що його нова пісня, з якими проблемами українському суспільству необхідно боротися та що робити тим, хто став жертвою морального насилля.
Про що або про кого твій новий трек «Дура»?
Пісня «Дура» — це про романтизацію речей, які справжній любові абсолютно протилежні. Наприклад, про аб’юз, газлайтинг, віктимблеймінг, об’єктивізацію та кетколінг, до яких суспільство настільки звикло, що встигло навіть нормалізувати. Багато людей навіть не усвідомлюють, скільки соціальних проблем ігноруються в той час, як мільйони страждають. Тож мій новий трек саме про це: про розірвання цього кола насилля та страждань. Саме таким чином хочеться звернути увагу на те, що якщо тобі здалося, що ти в токсичних стосунках, то тобі точно не здалося.
Що змусило тебе дати треку з таким важливим соціальним ґрунтом провокаційну назву?
У цьому питанні і є відповідь на нього — необхідна була провокація. Саме «Дура» привертає увагу слухача спочатку до зухвалої назви, а вже потім до соціального підтексту. Але й слово таке я обрав недаремно, адже саме його використовують жертви, звертаючись до себе. Партнер часто навʼязує своїй половинці, що це вона сама винна, неправильна, погана та нерозумна, звалюючи відповідальність за свої насильницькі вчинки на іншу людину. На жаль, у нашому суспільстві слово «дура» вже стало настільки звичним, що ця сумна картина просто розбиває серце.
Як часто ти помічаєш проблему абʼюзивного ставлення у стосунках в українському суспільстві?
Ці проблеми дуже легко помітити, достатньо, наприклад, просто увімкнути українські телеканали. Програми на кшталт «Вагітна у 16» чи «Супермама», які постійно на екранах, транслюють абсолютно нездорову модель стосунків, виховання дітей та сімʼї в цілому. Здається, що всі з гумором ставляться до таких передач, але постійний перегляд такого контенту зрештою змушує звикати до подібних ситуацій та нормалізувати цей жах.
Що, на твою думку, є причиною поширеності насильницької та аб’юзивної поведінки?
Мені здається, що за такою поширеністю стоїть безкарність. Також часто насильство приховується гумором, особливостями характеру чи настрою, але справжній гумор — це коли смішно двом. Він доречний тільки в гумористичних шоу, коли всі його учасники розуміють, що це всього лише жарти. До того ж абʼюз заведено романтизувати, розвиваючи цим комплекс жертви, що йде насамперед від відсутності любові до себе. Мало хто хоче говорити на такі теми, накликаючи на себе осуд суспільства, втім, це потрібно робити. Адже що довше ми про це мовчимо, то поширенішим стає насилля.
Чи стикався ти з моральним та психологічним насиллям у своєму житті? Як такий досвід вплинув на тебе?
Звісно, кожен стикався з таким. Психологічне насилля переслідує нас і в сімʼї, й у школах, і в університетах, і просто в суспільстві. Навіть ми самі часто ставимося до себе жахливо. Думаю, багато людей ще в дитинстві відчули перші прояви знецінення, коли проблеми, якими вони ділилися, одразу були названі дитячими та незначними. Тому навіть з найменшого віку ми починаємо переживати певні прояви морального насилля, й із цим теж необхідно боротися. Бо, як ми знаємо, зростання та виховання дуже впливає на нас у дорослому житті.
Варто зізнатися, що я й сам поводився не зовсім екологічно деякий час: дозволяв собі розмовляти з людьми в жорсткій манері й перекладав свій негативний досвід у житті на інших. Я вважаю, що на поведінку дуже впливає наше оточення та суспільство, в якому ми формуємося. Одним з найголовніших місць, де люди стають собою, є школа. На жаль, майже в кожного є негативний чи травматичний досвід зі шкільних років. Тому багато часу треба приділяти роботі з дітьми щодо соціальних проблем, зокрема булінгу.
Як ти вважаєш, які соціальні проблеми в сучасному суспільстві є найбільшими? Як можна з ними боротися?
Я думаю, найбільша соціальна проблема — це страх людей сприймати інших такими, якими вони насправді є. Коли ми зустрічаємо особистість, що відрізняється від нашої у смаках, вподобаннях, зовнішньому вигляді чи сексуальній орієнтації, ми часто відмовляємося розуміти її. Люди складно сприймають речі, що їм неблизькі.
Також у суспільстві є й несвідомий страх перед людьми з інвалідністю чи хворобами. Але в цьому світі непорозумінь треба усвідомити та запамʼятати, що в першу чергу ми — люди! Тому зараз особливо актуальними є такі проєкти, як, наприклад, «Відвал ніг» із Сашею Тереном. Такі проєкти допомагають безбар’єрності охоплювати всі сфери нашого суспільства та вчать сприймати людину через істинне її пізнання як особистості, а не через зовнішні ознаки.
Що ти порадиш людям, життя яких схоже на пісню «Дура» і які теж перебувають у токсичних стосунках?
Я пораджу якнайшвидше звернутися до спеціаліста, зокрема психолога чи психотерапевта. Якщо насилля переходить межі морального й емоційного впливу та завдає вам болю, варто звернутися до представників поліції. Також я б радив знайти оточення, що буде давати вам відчуття турботи, а найголовніше — безпеки та розуміння.
Тож, можливо, в першу чергу варто поглянути на людей навколо вас та зрозуміти, чи добре вам з ними. Знайти близьку за духом спільноту, що допоможе вийти з такої складної ситуації та впоратися з травмою. Таку спільноту можна знайти і в Інтернеті. Загалом необхідно розібратися у проблемі глобально, знайти кривдника, вийти з токсичних стосунків, розібратися з питаннями власної самооцінки та психологічними проблемами.
