«Вночі», «Брюссель» та «Оранжерея»: музичні експерименти Святослава Вакарчука, про які ти могла не знати

Розповідаємо, як звучить Вакарчук поза «Океаном»

14 травня святкує свій день народження Святослав Вакарчук — фронтмен «Океану Ельзи», співак, композитор, автор пісень, а також один з найвпливовіших культурних голосів сучасної України. Його голос супроводжував цілі покоління: під його пісні закохувалися й розходилися, залишали рідні міста й поверталися додому, знаходили підтримку в моменти злетів і трималися в моменти падінь.

Та хоч цей легендарний рок-музикант відомий масовому слухачеві передусім хітами «Океану Ельзи», він має й інші проєкти. У своїх сольних альбомах Вакарчук відійшов від звичного стилю, експериментуючи із джазом, акустикою та камерним звучанням. Розповідаємо, як саме звучить Вакарчук поза «Океаном» та чому ці роботи варті твоєї уваги.

«Вночі»

Першим кроком Вакарчука поза «Океаном Ельзи» став проєкт «Вночі» — сольний альбом, представлений у листопаді 2008 року. Його презентація відбулася на сцені Національного драматичного театру ім. І. Франка в Києві. Платівка принципово відрізнялася від усього, що робив «Океан Ельзи» раніше: замість року та драйву тут переважають спокійні джазові композиції. Святослав свідомо відійшов від формату стадіонних хітів і навіть назвав «Вночі» некомерційним проєктом, радше творчим експериментом для душі. 

До альбому ввійшло 11 різножанрових треків, серед яких і джазово-оркестрові інтерпретації вже відомих пісень (наприклад, лірична «Така, як ти» у новому аранжуванні) та колискова, і навіть англомовна балада Wherever You Are.

Запис «Вночі» відбувався з небувалим розмахом: окрім самого Вакарчука, у студії працювали всі учасники «Океану Ельзи», а також ціла низка запрошених музикантів. У створенні джазово-академічного звучання взяли участь саксофон, перкусія, струнний квартет і навіть Національний симфонічний оркестр України. Ці нестандартні для рок-сцени інструменти надали альбому атмосферності нічного джаз-клубу. Записані в Києві композиції були зведені у Брюсселі, а фінальний мастеринг виконав дворазовий лауреат «Ґреммі» Ґевін Ларссен у Лос-Анджелесі. 

«Брюссель»

Наступний проєкт Святослава дістав назву «Брюссель». До цього альбому ввійшли пісні, які не вписувалися в концепцію «Океану Ельзи». У проєкті взяли участь Сергій Бабкін, Дмитро Шуров, Петро Чернявський та Максим Малишев. Таким незвичним складом музиканти у серпні 2011 року вирушили до столиці Бельгії. 

Саме там, на студії ICP Recording у Брюсселі, наживо записали весь альбом. Цікаво, що сесії проходили в режимі «живого» джему всієї групи одночасно, без поділу на окремі доріжки — цей ретропідхід подарував платівці особливу енергію і цілісність звучання. Критики охарактеризували жанр альбому як джаз-ф’южн: у піснях поєдналися елементи рок-музики, джазова імпровізація та акустична лірика. 

12 композицій альбому виконані двома мовами — українською та англійською, а назву платівці дала атмосфера міста, де вона народжувалася: проведений разом час у Бельгії так надихнув музикантів, що вони вирішили увіковічити його у назві проєкту. 

«Оранжерея»

Третій сольний проєкт Святослава з’явився через десятиліття — у розпал пандемії. Альбом «Оранжерея», що з’явився у березні 2021 року, народився як творча відповідь на вимушену ізоляцію. Вакарчук назвав період карантину своєрідною «моральною зимою» і вигадав «Оранжерею» як протиставлення цьому холоду — місце, куди людина приходить зігрітися та доторкнутися до живого. Ця концепція відобразилася і в музиці: альбом вийшов напрочуд інтимним, затишним, теплим. 

Попри карантинні обмеження, над «Оранжереєю» Вакарчук працював не сам. Проєкт об’єднав невеликий колектив з музикантів «Океану Ельзи» та джаз-сцени. До запису долучилися Мілош Єліч, Денис Дудко та Денис Глінін, а також Денніс Аду і Григорій Чайка. Особливим штрихом стала присутність жіночого вокалу: партії бек-вокалу та дуетів виконала Віталіна Мусієнко, молода співачка, відома як переможниця шоу «Голос країни». 

На концертах туру, що проходив навесні 2021-го, сцена перетворювалася на справжню зелену оранжерею з тропічними рослинами та м’яким світлом, концепцію якої допомагала створити донька музиканта, Діана Вакарчук. Сам альбом символічно презентували громадськості 6 березня, у день народження батька Святослава, відомого науковця Івана Вакарчука, якому син і присвятив цю роботу. У піснях «Оранжереї» багато особистих переживань, роздумів про любов і час. Цей проєкт став своєрідною творчою терапією — і для автора, і для слухачів, стомлених ізоляцією.

Нещодавно Святослав Вакарчук презентував пісню «Лютий не минає», яка також не є частиною роботи в «Океані Ельзи». Як розповів Святослав, це був неочікуваний творчий союз кількох музикантів з різних гуртів, які випадково зустрілися одного зимового дня та разом, на одному диханні, записали цей трек.

«У записі пісні, окрім мене, взяли участь Денис Дудко (“Океан Ельзи”), Денис Рильков (Den Dee з гурту O.TORVALD) та Костянтин Маркочань (гурт “Дно”). Чи стане це новим музичним проєктом? Можливо. Але це ще не точно», — зазначив Вакарчук.

Кожен з авторських проєктів Святослава — це спроба відійти від звичного ритму гурту та створити щось нове завдяки камерній атмосфері, чесним текстам і живому звучанню. Якщо ти досі сприймала Вакарчука виключно як голос «Океану Ельзи», ці проєкти можуть тебе здивувати. А може, навіть закохати у себе.