Два українські фільми потрапили до шорт-листа «Оскара-2026»

Коли українське кіно виходить за власні кордони, це завжди про більше ніж просто про індустрію чи нагороди. Це знак того, що наші історії чує весь світ. Цього разу привід для гордості особливий: одразу два українські фільми потрапили до шорт-листа премії «Оскар-2026». І це не просто сильні роботи — це дуже особисті, болючі й важливі розповіді про війну, пам’ять і виживання.

Шорт-лист — це короткий перелік фільмів, які пройшли перший і один з найжорсткіших етапів відбору Кіноакадемії. Потрапляння до нього означає, що стрічка не просто помічена, а реально розглядається як потенційний номінант. Це ще не остаточний результат, але серйозне наближення до номінації. 16 грудня Академія оприлюднила шорт-листи у 12 категоріях, остаточних номінантів назвуть 22 січня 2026 року, а церемонія вручення «Оскарів» традиційно відбудеться у березні.

Які українські фільми потрапили до шорт-листа?

«2000 метрів до Андріївки» 

Стрічка Мстислава Чернова потрапила до шорт-листа в категорії «Документальний повнометражний фільм». Це ще одна глибока і чесна розмова режисера про війну Росії проти України без прикрас.

Стрічка показує війну через реальність бойових дій, втому, напругу, щоденний вибір і ціну кожного метра вперед. Важливо, що фільм створено у співпраці з Associated Press та Frontline (PBS) — тією ж командою, з якою Чернов зняв «20 днів у Маріуполі», лауреата «Оскара-2024». Тож довіра міжнародної спільноти до цього режисера — беззаперечна.

«Я померла в Ірпені» 

Ця стрічка — зовсім інша за формою, але не менш потужна за змістом. Робота режисерки Анастасії Фалілеєвої увійшла до шорт-листа в категорії «Анімаційний короткометражний фільм».

Стрічка виконана в техніці мальованої анімації — вугіллям на папері. Чорно-біле зображення позбавляє історію будь-якого захисту, залишаючи глядача наодинці з емоціями.

В основі сюжету — особистий досвід режисерки та її коханого, які на початку повномасштабного вторгнення виїхали з Києва до Ірпеня, опинилися в оточеному місті та прожили там десять днів, перш ніж змогли евакуюватися.

Це історія не лише про фізичне виживання, а й про внутрішній злам — про відчуття, що частина тебе назавжди залишилася в місті, де ти могла не вижити. Недарма назва фільму звучить так боляче й щиро. Фільм об’єднав творчі команди із Чехії, Словаччини та України. Над його створенням працювали студії MAUR film, Artichoke film production, Blue Faces studio та Plastic Bag studio за підтримкою європейських кінофондів і Німецької кіноакадемії.

Ці дві стрічки дуже різні за формою, але об’єднані спільним відчуттям часу, в який вони народилися. Українське кіно не просто потрапляє у шорт-листи — воно формує нову мову про війну, пам’ять і людську крихкість. І ми дуже хочемо вірити, що у березні 2026 року під час вручення «Оскара» зі сцени знову прозвучить: «Ukraine».

Текст: Вікторія Скорик