13 речей, які психотерапевти ніколи не скажуть тобі прямо — хоча часто про це думають
Багатьом здається, що психотерапевт має відповіді на всі життєві питання. Але, попри досвід і знання, фахівці не можуть просто сказати тобі, що робити. Давати прямі поради — неетично, адже одна з головних цілей терапії полягає в тому, щоб людина сама навчилася приймати рішення, які відповідають її цінностям і потребам. «Під час підготовки психотерапевтів навчають не давати порад, адже це пов’язано з багатьма етичними ризиками, — пояснює психотерапевтка Ребекка Моузлі. — Ми хочемо, щоб клієнти зберігали автономію у своїх рішеннях. Якщо терапевт впливає на вибір людини, а наслідки виявляються негативними, це може зашкодити терапевтичним стосункам або навіть самій клієнтці».
Утім, психотерапевти також люди. І хоча під час сесії вони залишають свої особисті думки при собі, іноді внутрішній голос буквально кричить: «Та просто йди від нього!». Виняток становлять лише ситуації, коли йдеться про безпеку людини — наприклад, якщо клієнтка повідомляє про насильство чи іншу загрозу для життя або здоров’я. Тоді терапевт може активніше втрутитися, але навіть у таких випадках не нав’язує власних оцінок чи поглядів. Ми зібрали думки психотерапевтів про те, що їм іноді дуже хочеться сказати під час сесії, хоча професійна етика вимагає промовчати.
Що насправді хотіли б сказати психотерапевти своїм клієнткам
1. «Просто виходь із цих стосунків. Ти лише марнуєш свій час»
Стівен Весткотт, психотерапевт, член Британської асоціації консультування та психотерапії: «На щастя, таке трапляється нечасто. Але іноді терапевт слухає історію про настільки нездорові стосунки, що виникає лише одна думка: “Просто йди”. Звісно, сказати цього не можна. Адже фахівець чує лише одну сторону історії, тому іноді найкращим рішенням може бути парна терапія, яка допоможе побачити повнішу картину. Якщо ж партнер не готовий працювати над стосунками, стає зрозуміло: щось має змінитися. Найприкріше — коли людина припиняє терапію, але залишається в тих самих руйнівних стосунках».
2. «Припини нескінченно аналізувати — це вже стало способом нічого не робити»
Аманда Феррара, сімейна психотерапевтка: «Деякі люди роками аналізують одну й ту саму ситуацію, хоча насправді вже знають, що потрібно робити. Проблема в тому, що дія означає зміни: встановити особисті кордони, завершити стосунки, поговорити відверто або ухвалити складне рішення. А це значно страшніше, ніж нескінченно все обдумувати. Іноді люди також намагаються самотужки “полагодити” стосунки, водночас очікуючи, що зміниться інша людина — хоча це зовсім поза їхнім контролем. Аналіз створює ілюзію прогресу й контролю, але дуже часто лише відкладає рішення, яке все одно доведеться ухвалити».
@anaheubl
3. «Час звільнитися з роботи, яка тебе виснажує»
Ребекка Моузлі, психотерапевтка: «Деякі клієнти здатні кардинально змінити своє мислення чи особисте життя, але роками залишаються на роботі, яка негативно впливає на їхній психічний стан. Так, ситуація на ринку праці може бути непростою. Але іноді людина має фінансову подушку безпеки, підтримку родини чи партнера, проте все одно боїться поставити власне благополуччя на перше місце та спробувати знайти справу, яка приноситиме більше задоволення».
4. «Не завжди там краще, де нас немає»
Маріса Пір, гіпнотерапевтка та психотерапевтка: «Я бачу чимало людей, які руйнують хороші стосунки, бо женуться за відчуттям, яке неможливо зберегти назавжди. Іноді дуже хочеться сказати: “В іншому місці трава не зеленіша — вона просто інша. Найважливіше не те, що ти шукаєш, а те, що ви будуєте разом”».
5. «Перестань виправдовувати погану поведінку своєї дитини»
Гелен Веллс, психотерапевтка, клінічна директорка The Dawn Rehab Thailand: «Часом батьки настільки прагнуть допомогти своїм уже дорослим дітям, що фактично підтримують їхню безвідповідальність — наприклад, постійно фінансово їх забезпечують. Якби це була дружня розмова, можна було б сказати: “Дозволь їм нарешті подорослішати”. Але в терапії такий підхід недоречний. Завдання психотерапевта — не засуджувати, а допомогти людині зрозуміти, чому вона поводиться саме так, які наслідки це має та які альтернативи існують, не позбавляючи її права самостійно ухвалювати рішення».
@brit_harvey
6. «Думай про себе трохи більше, а про інших — трохи менше»
Даніель Гібсон, психотерапевтка, засновниця The Heard Hub: «Я часто бачу людей, які виснажують себе, намагаючись урятувати інших. Але у стосунках можна буквально потонути, якщо постійно намагатися витягнути когось іншого. У сімейних конфліктах не варто весь час шукати схвалення чи доводити свою цінність. Значно важливіше прислухатися до того, що правильно саме для тебе, і не втрачати себе, намагаючись догодити всім навколо».
7. «Говори від серця — результат може тебе здивувати»
Бонні Ламберт, сімейна психотерапевтка та психіатрична медсестра: «Багато людей мовчать лише тому, що бояться бути вразливими. Замість чесної розмови вони дистанціюються, тікають або закриваються в собі, намагаючись захиститися від можливого болю. У такі моменти дуже хочеться сказати: “Якби ти дозволила собі говорити щиро, без захисних реакцій, результат міг би приємно тебе здивувати”».
8. «Бути “зручною” для всіх — це не те саме, що бути доброю»
Анналі Гаулінг, EMDR-терапевтка, коучка, авторка книги Unapologetic: Unshackle Your Shame. Reclaim Your Power: «Моя робота — не висловлювати власну думку, а створити простір, у якому людина сама знайде відповіді на свої запитання. Але іноді дуже хочеться сказати: прагнення всім догодити — це не доброта. Це відмова від себе, яка маскується під турботу про інших».
@clairerose
9. «Ти не “складна” людина — ти просто зараз виживаєш»
Майкл Гілдінг, психотерапевт і консультант із 30-річним досвідом, автор книги Fear In The Therapy Room: «Буває, слухаючи клієнта, можна подумати: “Ти поводишся нераціонально” або навіть “Ти надто егоїстичний”. Але із часом я зрозумів, що за такою поведінкою майже завжди стоїть страх. Тривога, гнів або емоційне відсторонення можуть запускати реакцію виживання, коли людина вже не здатна мислити так само спокійно й раціонально, як зазвичай. Тому немає сенсу конфронтувати з людиною чи критикувати її в той момент, коли її переповнюють сильні емоції, — це лише посилить напругу. Коли ми налякані або розгнівані, ми можемо здаватися жорсткими, несправедливими чи нелогічними. Але це не означає, що такими ми є насправді. Це означає лише одне: зараз ми не почуваємося в безпеці».
10. «Можливо, якась частина тебе насправді не хоче позбутися цієї проблеми»
Тімоті Райт, психотерапевт: «Таке часто трапляється у стосунках. Наприклад, людина постійно закохується в емоційно недоступних партнерів. Вона скаржиться, що їй бракує стабільності, мріє про надійні стосунки, але, коли поруч з’являється послідовний і відкритий партнер, їй стає… нудно. Недоступність може здаватися більш захопливою, тому що несвідомо нагадує знайому модель, у якій любов потрібно заслужити. Схожі історії трапляються й на роботі. Людина виснажується, постійно бере на себе більше, ніж може витримати, і говорить, що хоче сповільнитися. Але коли така можливість нарешті з’являється, вона не може нею скористатися. Тому що бути незамінною, потрібною й постійно зайнятою — це вже частина її самооцінки. Наші проблеми часто виконують певну психологічну функцію. Вони можуть захищати нас від невідомого або підтримувати звичний емоційний сценарій. Відмовитися від них означає зустрітися з новими почуттями: невизначеністю, страхом бути непотрібною або побудувати менш драматичні, зате здоровіші стосунки. У хорошій терапії про це говорять. Але лише тоді, коли між терапевтом і клієнтом уже є достатньо довіри, а людина готова це почути».
11. «Я хвилююся за тебе між нашими зустрічами»
Деббі Кінан, психотерапевтка: «Іноді мені хочеться сказати клієнтам, що я бачу, наскільки їм зараз важко. Але водночас моє завдання — допомогти їм поступово сформувати внутрішню опору, щоб вони могли справлятися і тоді, коли мене поруч немає. Я не завжди озвучую свої переживання, тому що це може змінити динаміку терапії. Людина почне більше думати про мої почуття, ніж про власні, або стримуватиме себе, щоб мене не засмутити. А терапія має залишатися простором, де в центрі уваги перебуває саме досвід клієнта».
@keziacook
12. «Те, що ти описуєш, — це не кохання. Це травматичний зв’язок»
Карен Сеніор, психотерапевтка: «Бували сесії, коли я думала: “Це не кохання. І жодна парна терапія цього не врятує”. Якщо людина не застосовує фізичне насильство, це ще не означає, що вона не чинить насильства взагалі. Емоційне насильство також існує. Воно поступово руйнує здатність довіряти собі, власним відчуттям і судженням. Іноді мені дуже хочеться сказати: “Твою самооцінку буквально розтоптали. Поруч із цією людиною ти навряд чи будеш щасливою. Якщо залишишся, можеш заплатити за це своїм психічним здоров’ям і впевненістю в собі”. Піти боляче. Але часто саме це є найбезпечнішим рішенням».
13. «Ти ж розумієш, що заслуговуєш на значно краще?»
Джо Робінсон-Говарт, клінічна гіпнотерапевтка та практикиня майндфулнес із психологічною освітою: «Я працюю з багатьма людьми, які мають низьку самооцінку. І майже кожен з них — талановитий, працьовитий, успішний і має безліч сильних сторін. Та дуже часто поруч із ними є партнер, батьки чи друзі, які постійно їх знецінюють, критикують або змушують сумніватися у власній цінності. Звісно, іноді дуже хочеться прямо сказати, що я думаю про таку поведінку близьких людей. Але завдання терапевта — допомогти клієнту самостійно дійти цього висновку. І хоча це може зайняти багато часу, саме такі усвідомлення стають найстійкішими й найважливішими».
За матеріалами Cosmopolitan UK
