Третя зміна: за яку щоденну роботу тобі не платять

Сучасна жінка часто живе у ритмі, де один день вміщує одразу кілька ролей. Вони пов’язані з професійною, побутовою й емоційною діяльністю. Експерти називають це феноменом «трьох змін»: коли після оплачуваної роботи починається друга — домашня, а за нею нерідко й третя — невидима емоційна праця та постійна необхідність відповідати очікуванням суспільства. Цей досвід знайомий мільйонам жінок у різних країнах і дедалі частіше стає темою відкритих розмов про рівність, втому та справедливий розподіл відповідальності.

Про те, який вигляд мають ці «три зміни» в повсякденному житті, чому вони досі залишаються частиною сучасного образу жінки та як припинити виконувати «неоплачувану роботу», розповідає психологиня-сексологиня Юлія Бокла.

День рівності жінок (той, що замість дня весни, краси й тюльпанів) — непоганий привід порадіти тій свободі, яку ми зараз маємо, і водночас визнати, що між чоловіками та жінками досі існує нерівність — або навіть ціла прірва.

Що таке друга зміна?

На щастя, зараз складно поскаржитися на те, що жінкам важко знайти роботу. Ба більше, зважаючи на те, що велика кількість жінок працює, в Мережі навіть поширився тренд на tradwife — жінок, які свідомо відмовляються від кар’єри та автономності на користь «традиційної» сім’ї. І хоч який суперечливий цей феномен, мати можливість обирати свою діяльність — це чудово. Менш чудовим є те, що у більшості жінок справи не обмежуються лише роботою.

Коли жінка у стосунках приходить додому з роботи, вона береться за другу роботу — щоправда, вже неоплачувану: веде побут, займається сімейною логістикою, виховує дитину (якщо має) тощо. Незважаючи на те що така робота вимагає не меншого ресурсу, ніж традиційна професійна діяльність, її досі не визнають — і часто вважають чимось, що жінка має робити за замовчуванням. Але є ще одна проблема — і це…

Третя зміна

Окрім першої зміни (оплачуваної роботи) та другої (неоплачуваного побуту), жінки часто відчувають необхідність піти на третю — бути емоційним контейнером для інших та доглядати за собою, щоб відповідати соціальним стандартам. Бо правда полягає в тому, що більшість жінок не отримують особливого задоволення від необхідності платити за салонні процедури та витрачати на них свій час. І втомлюються від статусу «берегині» стосунків.

Ідея третьої зміни доволі широка і вміщує одразу декілька понять: емоційна робота, «підтримка краси» та навіть сексуальна поведінка, але всі вони зводяться до одного — очікувань того, що має робити жінка. Жінка повинна хотіти сексу. Жінка повинна мати «доглянутий» зовнішній вигляд. Жінка повинна підтримувати партнера, коли йому важко, і не скаржитися. І ще низка таких «має» або «повинна».

І що з усім цим робити?

Така гендерна нерівність не означає, що всі чоловіки погані, що стосунки не потрібні, а бути жінкою — невдячна справа. Але разом з тим це можливість подумати, що у твоєї втоми можуть бути більш ніж реальні причини. І вони об’єднують сотні тисяч жінок у світі. Це може стати поштовхом до того, щоб відділити очікування інших від того, що потрібно саме тобі.

Також це можливість поговорити з партнером(кою), якщо відчуваєш дисбаланс. Концепція третьої зміни не така популярна, як мала б бути, тому про неї можна розповісти — і разом знайти способи полегшити твоє навантаження.

А ще це можливість щось змінювати: підтримувати одна одну, визнавати свою вразливість, втому та навантаження. І так поступово рухатися до того, щоб наступне покоління жінок мало значно менше «робочих годин».