Як допомогти собі, коли рідні на фронті? Поради психологині

Допомога собі — теж важлива


ФОТО: Instagram: @libkos

опубліковано: 14 травня 2024

Фото: @libkos

Зараз усі українці, які не на фронті, — це тил. Для тилу часто все буває не на часі: радіти чи навіть сміятися, відпочивати. А якщо в цей самий час десь на передовій рідна чи близька людина, то й поготів. Страх за близьких, очікування дзвінка чи повідомлення, нав’язливі думки — так живуть люди, які чекають.

Але щоб бути надійним тилом, щоб підтримувати наших військових, потрібно піклуватися в першу чергу про себе. Розуміємо, що це звучить нереалістично, але можливо, якщо знати, що робити. Як допомагати собі, щоб мати змогу допомогти рідним військовим, розповіла психологиня безоплатних груп підтримки «тихі зустрічі» від ГО «ТИША» Наталія Єфремова.

Стан очікування і невизначеності — це один з найскладніших станів, у яких може перебувати людина. Емоційне навантаження, стрес, збільшення обсягу обов’язків, страх за близьких провокують в українців, які чекають рідних з фронту, виснаження і вигорання.

Головне — пам’ятати, що відновлення свого ресурсу — це підтримка морального стану військових, збереження теплих стосунків на відстані, створення сприятливих умов під час відпустки або лікування і готовність до підтримки після повернення. І як кажуть військові: «Спокійно вдома — спокійний я».

Ми підготували декілька практичних рекомендацій, які допоможуть підтримати себе в цей період.

Порада №1: дізнайся важливу інформацію

Відсутність інформації підвищує тривогу і створює стан напруження. Існує міф, що військовим взагалі не можна надавати близьким будь-яку інформацію про себе. Але це не зовсім так. Є дані, які близькі повинні знати. Вони стосуються обов’язкової інформації про номер військової частини, назву (номер) батальйону, роти, взводу, відділення, посаду, звання, облікову спеціальність, контакти побратимів, командира (за можливості), область або район перебування (без точного місця розташування). Тобі не обов’язково (хоч, розуміємо, дуже хочеться) знати до деталей, де і що саме робить твоя близька людина, але тобі точно буде спокійніше від думки, що, якщо раптом зникне зв’язок, ти знаєш, кому дзвонити й де шукати.

Порада №2: створи нові правила комунікації

Військові не можуть постійно бути на зв’язку. Тому корисно придумати комфортні правила та домовленості відносно спілкування. Це дасть можливість не створювати конфліктні ситуації й збереже стосунки на відстані.

Порада №3: піклуйся про фізичний стан

Тривале виснаження і навантаження відбивається перш за все на тілі. Тому дуже важливо стежити за змінами у фізичному стані, не ігнорувати загострення хронічних хвороб, зміни в харчових звичках, режимі сну. Не забувай гуляти на свіжому повітрі, запишися на масаж, пройди медичне обстеження. Відпочивай і відновлюйся. Це важливо.

Порада №4: шукай нові ресурси

Багато з того, що приносило нам задоволення і давало заряд іти вперед у мирному житті, зараз відійшло на другий план. Стало неефективним. У цьому разі потрібно шукати інші можливі варіанти та джерела відновлення. Не потрібно відкладати «на потім». Нові хобі, спорт, малювання, музика, творчість — спробуй усе, що дає можливість переключитися. Якщо не хочеться нового і немає ресурсу придумувати, згадай, що робила в дитинстві: співала, танцювала. Можливо, варто спробувати знову?

Фото: @libkos

Порада №5: стеж за режимом

Режим рятує від невизначеності й допомагає не провалюватись у «хронічний» стан очікування. Робота, діти, гуртки, тренування, стабільний сон — це все, що допомагає відчувати опору. Спробуй деякий час вести трекер звичок. Накресли в зошиті табличку. Згори — дні тижня. Праворуч — справи: прийняти душ, зробити масаж обличчя, зробити одну справу по дому, прочитати 30 сторінок книги, погратися з дитиною 30 хвилин. Виконала — замалюй віконечко зеленим. І похвали себе!

Порада №6: знайди коло підтримки

Важливо звертатися по допомогу до друзів, близьких або організацій. Пам’ятати, що ти не сама й навколо є люди, які готові допомогти. Дуже потужною підтримкою є коло дружин або близьких одного підрозділу. Спілкування в чаті, обмін інформацією, підтримка і допомога людей, які «варяться» в тому ж, що й ти, дасть змогу зрозуміти, що ти — не сама.

Також дієвими є групи підтримки в онлайн- або офлайн-форматі. Наприклад, безоплатні групи підтримки «тихі зустрічі», які працюють у Запоріжжі, Львові та Харкові та проходять під модерацією кваліфікованих психологів. Заповнити анкету на участь можна тут.

Порада №7: займайся з психотерапевтом або психологом

Якщо ти не готова брати участь у групі, завжди можна звернутися до психолога або психотерапевта для індивідуальної терапії. Спеціаліст підтримає тебе, допоможе справлятися зі стресом, розуміти свої реакції тощо. Зараз є багато громадських організацій та фондів, які надають таку можливість безкоштовно.

Схожі статті
Реклама
cosmopolitan banner
ПОПУЛЯРНІ