Як впоратися з відчуттям тривоги та дисоціації: методи Емми Чемберлен, які можуть бути корисними і тобі
ФОТО: Instagram: @emmachamberlain
опубліковано: 20 січня 2026
Упродовж останніх років у світі все більше стали говорити про важливість турботи про своє ментальне здоровʼя — і цінно те, що ці теми не лише підіймають фахівці, але й публічні особи відкрито розповідають про власний досвід. Одна з них — відома інфлюенсерка Емма Чемберлен, яка поділилася тим, як це — жити з тривожністю, дисоціацією та панічними атаками, і тим, як допомогти собі в цих станах.
Хто така Емма Чемберлен
Емма Чемберлен — американська інфлюенсерка, блогерка, подкастерка та підприємниця, яка народилася 22 травня 2001 року в місті Сан-Бруно штату Каліфорнія в США. Широку популярність Емма здобула у 2017 році завдяки YouTube. Її відео відрізнялися від типового контенту того часу: замість ідеальної картинки — живе мовлення, хаотичний монтаж, самоіронія, щирість і повна відмова від образу «інстаграмного життя». Саме ця природність і чесність зробили її близькою для мільйонів глядачів по всьому світу.
Згодом Емма вийшла за межі YouTube: вона запустила успішний подкаст Anything Goes with Emma Chemberlain, заснувала власний кавовий бренд Chamberlain Coffee, а також стала модною іконою.
Вона співпрацює з провідними світовими брендами та регулярно з’являється на Met Gala, де її образи щоразу привертають увагу світових медіа.
Попри успіх, Емма Чемберлен відома не лише своїми досягненнями, а й готовністю відкрито говорити про ментальне здоров’я, тривожність і внутрішні переживання.
У січні минулого року Емма Чемберлен опублікувала надзвичайно щире відео, в якому вперше докладно розповіла про свою тривожність, панічні атаки та досвід дисоціації. Вона наголосила, що тривога супроводжує її практично все життя.
У дитинстві це проявлялося у формі сильної сепараційної тривожності. Емма не могла спокійно залишатися без батьків навіть на короткий час. Вона згадує, що відчувала постійний страх, вразливість і самотність. Єдиним острівцем спокою для неї ставали м’які іграшки, які вона емоційно пов’язувала з батьками. Вона носила їх із собою всюди, бо без них буквально не могла функціонувати.
У підлітковому віці Емма почала хвилюватися через те, як її сприймають інші, чи подобається вона людям і чи не робить чогось не так. Утім, тоді ці переживання ще не мали такого руйнівного впливу. Ситуація різко змінилася, коли її кар’єра в Інтернеті почала стрімко розвиватися.
Емма зізнається, що раптова публічність змусила її відчути себе «незахищеною» від світу. Усвідомлення того, що будь-хто може дивитися її відео, писати їй, аналізувати її життя, викликало постійне відчуття небезпеки. З’явився страх, що за нею можуть спостерігати люди з поганими намірами, а також сильний синдром самозванця — відчуття, що вона не заслуговує на успіх і увагу.
Крім того, Емма почала відчувати глибоку ізоляцію. Вона усвідомила, що не всім людям у її житті можна довіряти та що єдині, хто по-справжньому завжди на її боці, — це батьки. Саме тоді знову активізувався її давній страх: думки про те, що з ними може трапитися щось погане.
Та зрештою Емму спіткав значно гірший досвід, про який вона говорить відкрито й без прикрас. Тривалий час, за словами блогерки, вона чула від оточення, що канабіс може допомогти їй упоратися з тривожністю. «Мені постійно казали: "Еммо, ти так багато тривожишся — тобі просто треба спробувати канабіс, і стане легше". Я дуже хотіла, щоб це спрацювало», — зізнається вона.
Після кількох невдалих спроб паління, які щоразу завершувалися панічними атаками, Емма вирішила вживати продукти з низькою концентрацією психоактивної речовини. Спочатку ефект здавався заспокійливим, адже з’являлося відчуття розслаблення. Та одного вечора все пішло інакше. «Я раптом відчула, ніби мене більше немає у власному тілі. Час сповільнився, простір став чужим, а в дзеркалі я не впізнавала ні себе, ні свій дім. Я не могла зібрати думки докупи й була переконана, що це вже ніколи не мине», — пригадує Емма.
Саме тоді вона вперше пережила глибоку дисоціацію — досвід, який став для неї переломним. Після цього подібні стани почали виникати й без будь-яких речовин, а канабіс назавжди зник з її життя.
Як дати собі раду з тривожністю та дисоціацією: досвід Емми Чемберлен
Емма підкреслює, що вона не є спеціалісткою, але за роки боротьби виробила власні способи виживання.
1. Запитувати себе: «Що мені потрібно саме зараз?»
У момент тривоги вона зупиняється й чесно запитує себе, чого потребує в цю конкретну секунду. Іноді це — дзвінок татові, хлопцеві або другові. Іншим разом — повна тиша й кілька хвилин на самоті, навіть якщо це означає вийти до вбиральні в публічному місці. Головне правило — відповідь може змінюватися щохвилини, і це нормально. Вона постійно «перевіряє» себе та коригує дії, поки хвиля тривоги не спаде.
2. Не боротися з панічною атакою
Один із ключових принципів Емми — прийняття замість опору. Вона помітила, що спроби «зупинити» панічну атаку лише посилюють її. Тому вона дозволяє «стану» відбутися: якщо потрібно — плаче, тремтить, дихає, виходить із приміщення. Вона не змушує себе «брати себе в руки», а дає тілу прожити реакцію. Для неї паніка — це хвиля, яка проходить сама, якщо не чинити опір.
3. Глибоке дихання як щоденна практика
Емма підкреслює: дихання — банальне лише на словах. Насправді це один з найефективніших інструментів, які вона знайшла. Якщо тіло вже дає знати про стрес — серце калатає, грудна клітка стиснута, дихати важко, вона просто починає дихати: вдих носом — видих ротом, знову і знову. Вона не «проганяє» думки, а дозволяє їм «текти» паралельно з диханням. Поступово тіло заспокоюється — і за ним сповільнюється розум.
4. Спрощувати все до мінімуму
Коли тривога наростає, Емма не змушує себе бути продуктивною. Якщо вона відчуває наближення паніки, то одразу припиняє складні завдання: роботу, ділове листування, концентрацію на будь-чому. Натомість вона робить щось максимально просте:
- лягає й заплющує очі;
- рахує до 50;
- іде у ванну;
- виконує дрібну механічну дію.
Навіть якщо паніка не зникає одразу, прості дії допомагають мозку трохи «сповільнитися».
5. Постійно нагадувати собі: «Це мине»
Найбільший страх Емми — що цей стан триватиме вічно. Тому вона свідомо знову й знову повторює собі фрази-якорі: «Зі мною все гаразд»; «Я не застрягну в цьому назавжди». Вона знає з власного досвіду: кожного разу, коли здається, що це «назавжди», — все минає.
6. Не тікати від страху
Емма не шукає «чарівного рішення». Вона дійшла висновку, що страх треба проживати, а не уникати його, довіряючи собі, що зможеш впоратися й вийти із цього досвіду сильнішою. Саме це поступово зменшує силу тривоги та повертає відчуття контролю.
Досвід Емми Чемберлен — це особиста історія, а не медична порада. Якщо ти регулярно стикаєшся з тривожністю, панічними атаками або дисоціацією, обов’язково звернися до лікаря. Професійна допомога може суттєво покращити якість життя.
Пам’ятай: ти не слабка. Ти не зламана. І навіть якщо зараз здається, що це ніколи не закінчиться — це не так. Бажаємо тобі спокою, підтримки й турботи про себе!
Текст: Вікторія Скорик.
