Як вирватися з пастки «успішного успіху» та чому продуктивність 24/7 руйнує твоє життя

Практичні поради психологині, щоб віднайти баланс та спокій у своєму житті

Думала, що священний «успішний успіх» придумали десь у нас? Насправді культ «досягаторства» — продукт західної культури, який на десятиліття випередив перші інфокурси з Instagram. Роками принципи hustle culture вважали правильними кроками до успіху, поки очевидним не став зворотний бік успіху заради успіху. Про нього нам розповідає запрошена експертка, психологиня-сексологиня Юлія Бокла.

У чому суть hustle культури

Насправді ідеї hustle культури точно не здадуться тобі новими: тут і про максимальну продуктивність та ефективність, і про безсонні ночі заради мети, і про жартики на тему емоційного вигорання, яке стає вже рисою характеру через свою перманентність. Відсутність межі між особистим життям та роботою у вигляді workations, постійний потяг до самовдосконалення, глорифікація гонитви за успіхом у соцмережах — основа пропаганди адептів успішного життя. Ось найпопулярніші гасла:

• «Дисципліна = свобода»;
• «Успіх — найкраща помста»;
• «Якщо ти не шаленієш від роботи, ти працюєш неправильно»;
• «Сон для слабаків»;
• «У Beyonce в добі теж 24 години».

Ці лозунги звучать як мотиваційні й натхненні, але насправді вони не є здоровими. Під соусом самодисципліни та наполегливості маскується думка про те, що ти маєш доводити власну цінність через свої успіхи та досягнення. А це має відповідні наслідки.

Що ж дарує нам hustle культура

@hannaschonberg

З одного боку, це раціональний погляд на речі, який точно краще, аніж магічне мислення, де гроші приходять завдяки думкам і випущеній в повітря кульці. З іншого ж, тяжка робота не завжди гарантує той самий успіх — зате гарантує тривожність та проблеми зі здоров’ям. Мотивація перетворюється на самоексплуатацію, яка, замість того щоб надихати, ще більше тисне на тебе своїми «потрібно». І як наслідок у якийсь момент ти опиняєшся у стані хронічної втоми, а замість успіху отримуєш емоційне вигорання та необхідність відпочинку, який є єдиним способом прийти до тями.

Але на цьому «подаруночки» не закінчуються. Постійний фокус на продуктивності підміняє поняття цінності особистості (про що я частково писала тут), змушуючи думати, ніби ти — це твої досягнення. Ця хибна думка спершу веде до зміни ідентичності, а потім і до втрати контакту із собою, бо твої бажання і твоє життя зводяться до вимірюваних показників та атрибутів успіху. І коли ти не досягаєш бажаного КРІ чи просто відпочиваєш, тебе переповнює відчуття розчарування в собі та провини. Не дуже приємна ціна за можливість досягти успіху.

Твоє рятівне коло

@hannaschonberg

Хороші новини: у західній культурі, яка популяризувала hustle, уже йде поступова відмова від постійного самовдосконалення та гонитви за успіхом. Ціле покоління зумерів у відповідь на вимоги роботодавців та соціуму обирає спокійне життя за графіком та з фіксованою ставкою. Вони не женуться за шаленими прибутками, не прагнуть побудувати успішний стартап до двадцяти і не шаленіють від ідеї переїзду до мегаполісу з напруженим ритмом. І здається, вони справді щасливі.

У такому стилі життя криються основні способи протидії hustle культурі: quiet quitting та slow living. Quiet quitting — це про сприйняття роботи як способу заробітку (і все!), а не можливості реалізувати себе та вибудувати своє життя навколо робочого місця. Люди втомлюються гнатися за чужими досягненнями й обирають роботу зі стабільною зарплатнею, яка не залежить від будь-яких показників. А ще вони обирають спокійне життя з фокусом на простоті та задоволенні, на внутрішньому переживанні замість зовнішньої атрибутики щастя. Це і є slow living.

Я не буду наполягати, що успіх абсолютно неважливий у сучасному житті, бо це неправда. Але він точно не важливіший за твій внутрішній стан! Не такий важливий, як можливість прожити унікальне життя з купою різноманітного досвіду, де є місце і роботі, і відпочинку, і невдачам. І вже точно не важливіший за можливість бути собою.