Чому ми залишаємося в деструктивних стосунках і де знайти сили, щоб піти: розповідає психологиня

Кожна з нас заслуговує на стосунки, які дають силу, а не виснажують. Проте часто замість підтримки ми опиняємося в пастці контролю, тривоги та нескінченних емоційних гойдалок. Найважче у такий момент — перестати звинувачувати себе у «слабкості» та усвідомити: те, що з тобою відбувається, має своє логічне пояснення. Чому люди роками залишаються у деструктивних стосунках, навіть усвідомлюючи, що їм боляче, та як розірвати це коло — розповідає психологиня-сексологиня Юлія Бокла.

Кожного разу, коли ми чуємо чергову історію про те, як подружці явно погано, боляче чи принизливо у стосунках, у наших головах пульсує одна й та сама думка: «Ну чому ти просто не підеш?». Але на жаль, для жертв токсичних стосунків це справді може здаватися неможливим — навіть з нейробіологічної точки зору.

Як усе починається

Ми собі не вороги, а тому, якби стосунки одразу здавалися нездоровими, ми б на них не погодилися. Та річ у тім, що все рідко починається з явних сигналів небезпеки: на початку ми хочемо здаватися кращими версіями себе — так само як і наші партнери. Тож проблемні моменти зазвичай залишають на десерт.

Так, те, що згодом стане контролем, спершу може здаватися піклуванням.

Те, що потім буде униканням, виглядатиме як загадковість.

А те, що із часом забиратиме останні сили, сприйматиметься як шалена пристрасть.

Ми всі спочатку прагнемо для себе найкращого — але це прагнення, разом із шаленим коктейлем гормонів закоханості, часто не дає нам усвідомити, в яку пастку ми вже потрапили.

Чому так важко піти

Думаю, якби існувала лише одна причина, через яку люди роками залишаються в деструктивних стосунках, таких стосунків було б значно менше. Однак часто нас утримує далеко не один фактор — і це робить рішення про розрив ще важчим.

Сила емоційних гойдалок

Емоційні гойдалки діють на наш мозок як наркотик — у буквальному сенсі. Різкі перепади від драми до піднесення запускають потужні викиди дофаміну, і після болю чи тривоги навіть крихта тепла відчувається як супернагорода. Мозок швидко звикає до цього контрасту й починає «полювати» за наступним підйомом, навіть якщо для цього знову доведеться пройти через спад. Саме тому вийти зі стосунків з емоційними гойдалками так важко — ти буквально підсаджуєшся на напругу й розрядку.

Кадр із фільму «Валентинка»

Пошук знайомого

Окрім того що наш мозок обожнює емоційні гойдалки, він ще й дуже любить усе знайоме. Тому, обираючи між незнайомим — потенційно хорошим — і знайомим, але поганим, мозок часто віддає перевагу останньому. Просто тому, що ризики там уже відомі.

Переконання щодо себе

Часто в деструктивних стосунках спотворюється уявлення про себе: іноді партнер робить це свідомо, переконуючи, що ти нікому більше не потрібна, а іноді — несвідомо, через постійні сварки чи скарги. Та результат один: коли починаєш вважати себе нікчемою, страшно навіть думати про те, щоб піти від єдиної людини, котра, як тобі здається, все ще готова бути поруч.

Соціальна ізоляція

Перше, що часто роблять маніпулятори у стосунках, — обмежують коло спілкування жертви. Але навіть в інших формах деструктивних стосунків соціальна ізоляція є поширеним явищем. Хтось сам відштовхує близьких, які не можуть щиро порадіти за нього, а від когось дистанціюються друзі, яким стає важко підтримувати стосунки, що зазнали значних змін. На жаль, саме через відсутність інших близьких контактів жертви часто обирають залишатися в токсичних стосунках.

Кадр із фільму «Великі очі»

Замість висновків

Якщо ти впізнаєш себе в описах деструктивних стосунків і відчуваєш, що щось не так, — це важливий сигнал, який не варто ігнорувати. Так, виходити з такого зв’язку неймовірно складно і страшно: в якийсь момент тобі бракуватиме духу це зробити, в якийсь — буде невимовно боляче й самотньо, а в якийсь — ти захочеш повернутися. Але якщо це пережити, можна отримати щось значно важливіше — свободу бути собою.

Не обов’язково робити великі кроки одразу (хоча для когось саме цей варіант є єдино можливим). Іноді варто почати з малого: поділитися своєю проблемою з кимось, спробувати уявити, як може бути без цих стосунків, звернутися по допомогу до спеціаліста — а вже потім приймати рішення.

Якщо ж ти вимушена спостерігати, як у пастку деструктивних стосунків потрапила близька тобі людина, важливо прийняти факт: лише вона сама може з них вийти, і жодні поради, переконання чи аргументи певний час не працюватимуть. Те, що справді має значення, — залишатися поруч настільки, наскільки це можливо, і дати зрозуміти, що ти можеш бути острівцем підтримки та спокою, коли ця людина все ж вирішить піти.

Ми з подругою часто жартуємо, що кожна дівчина має хоча б раз пройти через токсичні стосунки — щоб навчитися розрізняти червоні прапорці й більше ніколи на таке не підписуватися. Та насправді я дуже хотіла б, щоб жодній дівчині не доводилося проходити через цей болючий досвід, аби зрозуміти, чого вона насправді варта.