Чи обов’язково треба відновитися після попередніх стосунків, перш ніж починати нові?

Говоримо про те, чи варто уникати знайомств, якщо ти ще не «зцілилася» після минулого досвіду

Що ми маємо забезпечити партнерам, з якими зустрічаємося? Повагу? Безперечно. Чітку комунікацію? Однозначно. Найбільш «зцілену» версію себе? Хм, не впевнені щодо цього.

Але розмови про те, чи потрібно нам бути «зціленими», «працювати над собою» або хоча б ходити на терапію, перш ніж починати зустрічатися з кимось, нікуди не зникають, чи не так? Нещодавно став вірусним твіт нутриціологині та велнес-авторки Аріель Сімон, у якому вона стверджувала, що ніхто не повинен ні з ким зустрічатися, поки не «наведе лад у своєму житті».

Для Аріель «навести лад у своєму житті» означає «правильно харчуватися, регулярно займатися спортом, мати ранкову routine, духовну практику, терапевта та фінансову дисципліну», адже, як вона стверджує, «такі речі мають бути на першому місці».

Однак читачі швидко зауважили, що це не завжди можливо, особливо з огляду на нинішню економічну кризу та вартість терапії.

Робота над собою й усвідомлення своїх недоліків, безперечно, можуть зробити тебе кращою партнеркою, але для всіх це виглядатиме по-різному. Для когось це може означати регулярні заняття спортом, а для когось — повну відмову від вина. Здатність пробігти 5 кілометрів жодним чином не визначає, чи ти готова до стосунків.

Романтичні стосунки — це не привілей, який потрібно заслужити, ставши «продуктивним» членом суспільства з абонементом у спортзал і підпискою на wellness-застосунок. Багато людей ніколи не досягнуть культурного стандарту «впорядкованого життя», але це не означає, що вони мають провести все життя на самоті.

Ба більше, багато користувачів X зауважили: навіть якщо не брати до уваги той факт, що величезна кількість людей не має доступу до терапії чи фінансової незалежності, ці можливості не мають великого значення і для тих, хто здатен їх собі дозволити, але не хоче.

«Головною метою мого твіту було заохотити більше людей стати своєю любов’ю у власному житті. Ставити себе в пріоритет, братися за справи, які обіцяєш зробити, — завдяки цьому ти зможеш більше довіряти собі», — пояснює Аріель для Cosmopolitan UK.

@tadphotos

«Коли ти не піклуєшся про себе, ти, як правило, притягуєш до себе людей, які тобі не підходять. Твоє вміння розпізнавати стає викривленим, тому що твоє відчуття себе, тобто вміння дбати про себе, теж розмите. Щодо мене, то чим більше я піклуюся про себе, тим більше я шаную своє тіло, розум і душу — як наслідок моє вміння розпізнавати стає кращим. Я легко визначаю, коли щось або хтось мені не підходить».

Але Аріель далеко не єдина, хто так вважає — дискурс про «відновлення» став поширеним у соцмережах. У TikTok користувачі обговорюють «знайомства під час фази зцілення», зазвичай доводячи висновку, що краще зовсім уникати знайомств, аби не «порушувати свій спокій». Навіть Інститут Готтмана, заснований доктором Джоном Готтманом, автором «Семи принципів, як зробити шлюб успішним», та його дружиною, взяв учать в обговоренні із запитанням: «Чи потрібно зцілитися, перш ніж знову почати ходити на побачення?».

Джоді Слі, психотерапевтка, яка спеціалізується на терапії стосунків, говорить, що в «ідеальному світі» люди повністю опрацьовували б будь-які минулі травми чи когнітивні блоки, перш ніж занурюватися у світ знайомств, «щоб минуле не мало негативного впливу на теперішнє». Але, як вона пояснює, «ми не живемо в ідеальному світі, і тому, якщо з’явиться хтось чудовий, краще бути відкритим та чесним щодо того, де ти перебуваєш на шляху зцілення, і повідомляти, що саме тобі потрібно від іншої людини та що ти можеш запропонувати зараз. Правильна людина буде терплячою та намагатиметься зрозуміти тебе».

Чого часто не враховують в обговореннях — це того, що насправді означає «зцілюватися», а можливо, що ще важливіше, — від чого ми всі маємо зцілюватися? На відміну від зцілення рани, де є чіткий початок (ушкодження) і кінець (коли ти вже здорова), зцілення у романтичному контексті, здається, перетворилося на нескінченний процес самовдосконалення — стан, у якому ми намагаємося виправити недосконалість самої людської природи.

@anissadphotography

Можливо, саме тому так багато самопроголошених «зцілених» людей схильні пропагувати певний рівень самоізоляції. «Ніхто не розповідає тобі, як важко знайомитися, коли ти “відновлений”, бо ти бачиш “червоні прапорці” у кожному», — стверджував один тіктокер. Бути «зціленим» стало способом дистанціюватися від усіх класних і складних частин того, що означає бути людиною та кохати іншого. Це, можливо, не так дивно, якщо врахувати, що цей термін походить з wellness-кіл, які позиціюють здоров’я та благополуччя як індивідуалістичне прагнення до самовдосконалення.

Ось маленький секрет: ти не можеш стати кращою без інших людей. Недостатньо лише розмірковувати, вести щоденник чи медитувати, щоб знову повірити людям після того, як тебе зрадили. Ти маєш ризикнути, щоб отримати доказ того, що інші люди можуть бути надійними. Вимагати, щоб люди починали стосунки лише після того, як досягнуть певного рівня «зцілення» (рівня, який зручно узгоджується із соціальними уявленнями про успіх), — це спосіб захистити себе від можливості відчути біль.

«Якщо ти зустрінеш правильну людину, яка сама провела необхідну психологічну роботу, це може створити безпечний контекст для того, щоб ти могла піклуватися про себе або надати здорову основу для побудови стосунків», — пояснює Джоді, але вона також застерігає, що в усіх це відбувається по-різному і значною мірою залежить від того, від якого саме травматичного досвіду ти намагаєшся зцілитися. У деяких людей знайомства можуть загострити невирішені проблеми, і, можливо, доведеться зробити крок назад, щоб подбати про себе.

Жодні стосунки не будуть абсолютно ідеальними — не існує двох людей, які здатні на це. Твій партнер неминуче часом завдаватиме тобі болю (емоційно та ненавмисно, щоб було максимально зрозуміло), і ти теж завдаватимеш болю йому. Ось що означає любити когось.

@miapositano

Хоча важливо працювати над собою, щоб твої так звані багажі не створювали зайвих проблем у стосунках, тобі не потрібно бути абсолютно «відновленою», щоб заслуговувати на любов. Насправді ти ніколи не станеш «зціленою», якщо не вийдеш у світ і не попрацюєш над своїми проблемами разом з іншими. А «зціленими» на 100% ми не будемо ніколи, бо ми всі маємо свої недоліки.

Нам не слід прагнути до постійного внутрішнього спокою (якого, здається, можна досягти лише завдяки оплаті терапії чи абонементів у спортзал), щоб заслужити на товариство інших, особливо коли спілкування та близькість із людьми має таке велике значення для нашого психічного здоров’я.

За матеріалами Cosmololitan UK