«Не така, як інші»: хто такі дівчата-пікмі
Хто така пікмі — і чому цей образ знову всюди
Пікмі — це дівчина, яка понад усе хоче виділитися серед інших дівчат. Навіть якщо для цього треба заплющити очі на себе справжню — відмовитися від жіночності, демонстративно нехтувати «дівчачими» інтересами й поводитися так, щоб її помітили він та інші хлопці. Це сестра «кул гьорл» — пам’ятаєш той монолог з Gone Girl? — і вічна «я не така, як усі». Пікмі обирає інтереси, звички й заняття, які традиційно схвалює гетеронормативне чоловіче середовище. Іноді — навіть коштом власного комфорту чи переконань.
Вайб — максимум «погнали грати в плейстейшн і пити пиво з банки» і мінімум «погнали дивитися Love Is Blind, порівнювати свої гороскопи з гороскопами крашів і накладати привороти на колишніх». Ну ти ж розумієш — звичайні «дівчачі штуки». І суть у тому, що, свідомо чи ні, пікмі хоче одного — щоб хлопці звернули на неї увагу, бо вона не така, як інші дівчата. Вона дистанціюється від усього «кринжового й надто жіночного» і натомість підхоплює типово «чоловічі» інтереси чи погляди — навіть якщо не до кінця в них вірить.
Цей архетип став популярним ще в романтичних комедіях початку 2000-х. Там головний герой раптом помічає «скромну», «трохи дивну» дівчину, яка не грається з косметикою, не тусується з іншими дівчатами і не розуміє, що вона красива. І саме це робить її особливою — і привабливою. Але й сьогодні образ пікмі всюди. Наприклад, у серіалі «Ейфорія» героїню Сідні Свіні, Кессі, постійно знецінюють як поверхову, одержиму увагою хлопців.
@euphoria
Згадай Дафну Рейнольдс у фільмі «Чого хоче дівчина», Анну Коулман у «Чумовій пʼятниці», Кет Стретфорд у «10 причинах моєї ненависті». Усі вони — головні героїні, яких глядач має любити, бо вони «не такі, як ті дурненькі дівчатка». Ми не про те, щоб кенселити наші улюблені фільми дитинства, але факт залишається фактом: усі ці героїні — типові cool girl або пікмі, які протиставляються більш «дівчачим» антагоністкам.
Звідки взявся термін «пікмі»?
Термін pick-me вперше зʼявився у Twitter з хештегом #TweetLikeAPickMe. Жінок, які «твітять як пікмі», висміювали за те, що вони намагаються подобатися чоловікам за будь-яку ціну — особливо тих, хто вважає себе «ідеальною дружиною» й «однією з хлопаків».
У 2022-му термін пережив справжній ренесанс — або ж pickmeissance. Хештег #PickMeGirl набрав понад 2,2 мільярда переглядів у TikTok, а монолог Мередіт Грей з «Анатомії Грей» 2005 року став мемом і запустив цілу іронічну тенденцію. Тож так — пікмі нікуди не зникли. Просто навчилися маскуватися краще.
Як пікмі підлаштовуються під чоловічий погляд, часто навіть не усвідомлюючи цього
Звісно, не кожна дівчина, яка надає перевагу футболці замість сукні у квіточку, автоматично потрапляє до категорії пікмі. Але суть цього образу — в тому, що такі дівчата дуже хочуть бути обраними. Вони — свідомо чи ні — змінюють себе, щоб сподобатися чоловікам довкола.
Пікмі — це не просто дівчина, яка щиро цікавиться футболом чи грає в шутери. Це та, яка ставить чоловіче схвалення в центр усіх своїх виборів. Погляд, під який вона мимоволі підлаштовується, — це так званий male gaze.
Сертифікована секс-терапевтка Шадін Френсіс пояснює: «Male gaze — це погляд на світ, у якому все створене для задоволення гетеросексуального чоловіка, здебільшого — сексуального». Згадай дівчат Бонда: надсексуалізовані, ефектні, але зведені до функції декорації.
Але, за словами Френсіс, чоловічий погляд — це не лише про еротичне збудження. І не лише про контент, створений чоловіками. Це ширше: «Це оптика, яка ставить чоловічі інтереси в центр, робить їх нормою і пріоритетом — часто коштом потреб, бажань чи навіть людяності інших», — каже вона. І саме в цю оптику вписується поведінка пікмі — дівчини, яка (іноді навіть щиро) вважає, що менше жіночності = більше шансів бути коханою.
Чому феномен пікмі — це не просто бажання подобатися
Інстинктивне бажання бути «не такою, як усі дівчата» часто має глибші причини — зокрема, занижену самооцінку, яку системно формує патріархат. Але попри це, дівчата-пікмі не лише не руйнують цю систему — вони можуть несвідомо її підтримувати.
Це може проявлятися у знеціненні «типово жіночного»: коли хтось називає любов до Тейлор Свіфт, осінніх напоїв з гарбузом чи рожевих манікюрів «трешем», «кринжем» або «такою банальністю». Або коли дівчина гордо заявляє, що вона — «одна з пацанів», бо «з дівчатами надто багато драми».
У таких випадках дівчата-пікмі шукають визнання від чоловіків — щоб відчути себе прийнятими, бажаними, потрібними. Але роблять це коштом інших жінок.
Хочеш дійсно складне завдання? Спробуй знайти сферу життя, якої не торкнувся патріархат. Бо він — система, в якій влада належить чоловікам, насамперед гетеросексуальним і цисгендерним.
«Якби чоловіки насправді жили за правилами патріархату, то для гетеросексуальних жінок не існувало б здорових стосунків, які ґрунтуються на довірі, підтримці та повазі, — каже секс-терапевтка Шадін Френсіс. — Їм залишалося б тільки одне — догоджати».
Дівчата-пікмі, самі того не усвідомлюючи, витрачають час і енергію на те, щоб підтримувати цінності, які часто працюють не на них. І саме тут у гру вступає поняття внутрішньої мізогінії.
Що таке внутрішня мізогінія і як вона проявляється в дівчат-пікмі
Внутрішня мізогінія — це коли жінка підсвідомо транслює сексистські ідеї на інших жінок і на себе. І в патріархальному світі її буває важко розпізнати, навіть коли ти в курсі, що таке male gaze. Для пікмі вона проявляється як несвідома конкуренція.
«Коли дівчина бачить, скільки навколо інших дівчат, з яких можуть обирати чоловіки, в її мозку вмикаються тривога й страх, — пояснює терапевтка у галузі сексу і стосунків Тіффані Джонс. — Щоб уникнути майбутнього відторгнення, виникає захисне мислення: “Якщо я принижуватиму все “типово жіноче” — мене оберуть”». Тобто, щоб почуватись у безпеці через чоловічу увагу, пікмі спершу повинна показати, що інші жінки — «не варіант». Вона знецінює їх, щоб підвищити свою цінність в очах чоловіків.
Але з іншого боку, внутрішня мізогінія може виглядати інакше: як насмішки над пікмі — коли ми називаємо так інших жінок у твітах або тіктоках. Замість того щоб побачити в їхній поведінці симптом великої системи, ми просто сміємось або знецінюємо. А значить, самі підтримуємо той самий механізм пригнічення. Нагадує зачароване коло, правда ж?
Як вийти із цього зачарованого кола
Почни з головного: відмовся від ярликів «це жіноче», а «це чоловіче». Щойно ти почнеш слухати себе — свої бажання, потреби й уподобання, ти перестанеш жити під диктовку male gaze і зможеш поступово ламати патріархальні правила у щоденному житті.
Бути собою — навіть якщо це не всім зрозуміло — і дозволяти іншим робити те саме. Не потрібно знецінювати дівчат, які люблять те, що тобі здається «банальним» чи «дивним». Навпаки, підтримка інших жінок починається з простого «їй це подобається — і це ок». Інколи достатньо помітити, хто саме засуджує жіночність, і запитати себе, чи справді ти хочеш бути поруч із цими людьми.
«Продовжуй підтримувати подруг і жінок довкола, — каже Тіффані Джонс. — Коли можеш, залиш гендерні стереотипи за дверима і дозволь собі й іншим жінкам бути відкритими, щирими та справжніми».
Усвідомлюючи, як патріархат формував наші рішення, і враховуючи при цьому перетини з расою, тілесністю, привілеями, ми можемо робити вибір, який дійсно наш. Не навʼязаний, не продиктований, не для схвалення. І замість того, щоб усе життя чекати, поки нас хтось обере, ми можемо нарешті вибрати себе самі.
За матеріалами cosmopolitan.com
