Рік без стосунків: чого я навчилася, коли перестала когось шукати

Що станеться, якщо перестати сприймати стосунки як обов’язковий пункт дорослого життя — і на якийсь час узагалі відмовитися від їх пошуку? Письменниця, авторка книжки «Колекція гостросюжетних предметів» Яна Алтухова розповідає про свій рік без романтичних знайомств, чоловічого схвалення і спроб неодмінно когось зустріти — та про те, що несподівано знайшла замість цього.

Яна Алтухова
письменниця, експертка з комунікацій, лекторка, діджейка

Single Era або рік, коли я нікого не шукала

— Чи живете ви регулярним статевим життям? — лікарка уважно подивилась на мене поверх окулярів. І тут я сказала вперше за дуже багато років:

— Ні!

Ще хотіла додати: це відбувається вже більше року, але вчасно згадала, що це не той лікар. Про те, чого в мене так довго немає цього самого статевого життя, — напевно, краще було б поговорити з психотерапевтом. Пожалітись… Хоча стоп. Чому пожалітись? Навпаки. Готова визнати, що цей мій рік, в якому зовсім не було чоловіків, — можливо, найцікавіший за все моє життя.

Мої останні довготривалі стосунки закінчились більше п’яти років тому. Після того я пройшла всі стадії дорослої жінки (окрім, мабуть, каре): життя на острові, короткострокові закоханості, повернення до себе через експерименти і нові захоплення. Звісно, були ще сексі-танці, омут вечірок і відверті фотосесії в соцмережах.

Коли в моїй країні почалось повномасштабне вторгнення, я була в стадії «знову готова до серйозних стосунків». Але це бажання відійшло на другий план.  Ситуація навколо штовхала в інше: я почала будувати кар’єру в комунікаціях, допомагати країні, працювати на великих державних проєктах.

Звісно, чоловіки траплялись, і романи теж. 

Адже я постійно слухала від умовного «суспільства» про те, що дорослій жінці дуже важливо влаштувати особисте життя. Але з віком — це все важче зробити!  І у цьому страху, який нам нав’язує наявна патріархальна модель нашого соціума,  дуже важко переналаштувати власні компаси. Важко перестати вимірювати свій успіх і власне «я відбулася» через чоловіків.

Я не була винятком. Мені здавалось, що у нормальної жінки повинні бути стосунки і чоловік. Тому треба брати те, що дає доля.

Доля пропонувала різне: іноземці, що шукали тут пригод (звісно, я не говорю тут про всіх, хто приїздить в Україну, а виключно про тих, хто траплявся мені), одружені військові, що бігли у військо від сімейної скуки (те, що він був одружений, я з’ясувала з інсти: мені написала його дружина), якісь мутні «тіпи», що побудували бізнес на війні і чужому горі (буеее), знову іноземці…

Коли ти красива жінка в постійному колі чоловічої уваги, знайти пригоду — нескладно. Тебе всі хочуть. Всі говорять тобі компліменти. Пропонують щось. І ти в це віриш — кидаєшся в кожну можливість «будувати стосунки». 

Але чоловіча увага і бажання бути з тобою насправді — не одне і те саме. Мені знадобилось багато часу і декілька болісних уроків, щоб це зрозуміти. 

Остання історія сталась зі мною приблизно рік тому. Якщо коротко — спочатку це був роман у Києві, потім він переїхав в іншу країну, і ми продовжили переписуватись, а коли я до нього приїхала — він мене заблокував, без пояснень. Звісно, це більше схоже не на любовну історію, а на анамнез психічного розладу (не мого), який треба лікувати. Але мене це вразило дуже сильно.

Сидячи в готелі в іншій країні, я раптом подумала: якщо всі спроби закінчуються однаково… А я вперто продовжую пірнати в цей омут… То можливо, потрібно навпаки, відійти подалі від цього омуту і стати не учасником, а спостерігачем?

Так почався мій рік, де я свідомо занурилась углиб себе — не намагаючись навіть жартома з кимось познайомитись, завести легку переписку в апці для знайомств тощо. Просто — нічого. Свідома відмова від спроб, нуль активності і нуль думок про стосунки.

Перше чудове відкриття, яке я зробила: відсутність чоловіка — це не діра. 

Це простір, який чудово заповнюється власними, давно забутими цінностями. Ти починаєш шукати те, з чого складаєшся ти сама, бо більше тут нікого немає. До речі, звідки взагалі взялась та діра, яку так важливо було закривати чоловіком? Чи не вирізана це частина тебе самої, яку ти просто загубила?

У моєму випадку замість безкінечних спроб знайти стосунки я зробила спробу написати книгу — і вона вийшла надзвичайно вдалою. Виявилось, що діра, яку закривала я, — це самоідентичність. Поки я була зайнята пошуком стосунків, я забула про те, що я вмію класно писати.

Фокус на собі дозволяє також зупинитись у глибинній тиші, виринути з безкінечного кола експериментів і зрозуміти, які саме стосунки потрібні. 

Визнати, що брати все підряд в надії, що воно якось «притреться» — погана ідея. 

Це як їсти несмачну або невідповідну їжу в надії, що голод пройде. Він, може, і пройде на якийсь час, але на додачу з’являться ще печія і погане самопочуття. Чи не краще з самого початку не їсти те, що не підходить?

Щоправда, сучасний світ не дуже допомагає нам будувати здорові стосунки. Безкінечний свайп у дейтінг-апликейшнах створює ілюзію вибору, що десь там завжди є хтось кращий. Навіщо занурюватися глибше, якщо навколо стільки варіантів?

А в Україні до цього додаються інші, трагічні обставини. Наші чоловіки гинуть, їх фізично мало. Також у мене є знайомі дівчата, які свідомо не заводять стосунки, бо є велика ймовірність, що вони закінчаться смертю.

Протягом цього року, коли я свідомо відмовилась від будь-якої романтичної взаємодії з чоловіками, я зрозуміла важливе. Самотність — це не страшно, не погано і не робить нікого неповноцінним. Навпаки, це час, коли ми маємо можливість вивчити всі свої діри, зрозуміти, звідки вони взялись і чому нам так потрібна інша людина, щоб їх заповнити.

Відсутність стосунків перестала тяжіти наді мною: цей факт мене більше не розвалює і не руйнує, навпаки. Я навчилась наново усвідомлювати свою силу, свій талант, свою повноцінність і наповненість без бажання отримати схвалення своїх дій і досягнень від когось поряд.

Партнерство із собою – це єдиний вірний шлях вийти на новий рівень партнерства з іншою людиною і перервати коло невдалих спроб завести стосунки.

Це хороший час для усвідомлення: тебе самої вже достатньо для всього.