Секс не рятує: чому пристрасть — не гарантія щасливих стосунків

Ви можете мати або не мати класний секс, але без відкритої комунікації й готовності бути вразливими ви навряд чи зможете побудувати якісні довготривалі стосунки

Ми всі знаємо цю картинку ідеальних стосунків з ромкомів: сильна пристрасть, яку неможливо стримати, спочатку і… така ж сильна пристрасть у кінці фільму (тільки ще додається гарний будинок, лабрадор і, можливо, діти). Але, як і кожна вигадка, ця частина про пристрасний секс теж має мало чого спільного з реальністю. Бо класний секс і класні стосунки не завжди існують в одному вимірі. Чому так — розповідає запрошена експертка, психологиня-сексологиня Юлія Бокла.

На початку цієї статті я мала б пояснювати, що сексуальний потяг — не ознака любові й тим більше якісних стосунків. Але думаю, що на основі досвіду ти і так це розумієш. Але розуміння часто мало, і саме тому ми часто порівнюємо свої стосунки з іншими — більш пристрасними — і думаємо, що з нами щось не так. Але навіть якщо ти не будеш читати цей текст далі, хочу, щоб ти пам’ятала: стосунки без пристрасті — це нормально.

Що не так із пристрастю?

Сама по собі пристрасть — класна. І ті, в кого хоча б раз у житті був той самий пристрасний секс, який зносить дах, це підтвердять. Але сама ідея необхідності пристрасті у стосунках проблемна, адже створює ілюзію, ніби стосунки, де є пристрасний секс, варті того. Адже той самий секс «на межі» — результат викиду дофаміну та кортизолу: ця комбінація ейфорії та напруги дуже збуджує, але у тривалій перспективі дуже виснажує. Крім того, навряд чи ось ця небезпечна складова стосунків існує лише в сексуальній площині, і, скоріше за все, кортизол у таких стосунках піднімається регулярно.

@hannaschonberg

Стосунки, які будуються виключно на сексі, в довготривалій перспективі просто не працюють або призводять до токсичних взаємовідносин, де все погано, але ж зате який секс. Вони створюють хибне почуття любові та прив’язаності там, де насправді є тільки фізичний потяг. І тримають нас біля не тієї людини занадто довго.

Емоційна дистанція — фізична близькість

Деякі пари використовують секс як спосіб «залатати діри» у стосунках. І як і у справжньому ремонті, цей варіант працює зовсім недовго. Дехто обирає секс замість розмови про стосунки: і якщо для когось це можливість утекти від неприємних рефлексій, інша сторона може потрактувати це як невербальний доказ сильної прихильності.

Інші ж усвідомлюють емоційну прірву, що сформувалась у стосунках, і намагаються зменшити її за допомогою фізичної близькості. Але оскільки це різні виміри взаємодії, вони не взаємозамінні.

Дехто ж користується конфліктними моментами для підсилення емоцій під час сексу, але постійно ця фішка не працює також: відчуття новизни і гостроти емоцій притупляється, а емоційне виснаження підсилюється.

Де шукати справжню близькість?

@hannaschonberg

Ви можете мати або не мати класний секс, але без відкритої комунікації й готовності бути вразливими ви навряд чи зможете побудувати якісні довготривалі стосунки. Бо стосунки — це в першу чергу про спільні цінності, спільне розуміння світу і навіть спільні болі. Це про емоційну (чи навіть духовну) близькість, де тебе приймають. І саме в таких стосунках хочеться бути і розвиватися.

Яке ж місце сексу в таких стосунках? Тут секс уже не стає способом втечі від розмови чи перенесення емоцій в іншу форму вираження — натомість у таких відносинах секс стає продовженням зв’язку між людьми, які щодня обирають бути разом.

Як сексологиня я взагалі не можу казати, що секс — неважлива складова стосунків. Секс ду-у-уже важливий. Але саме в тому розумінні й у тій формі, в якій він приносить вам задоволення.