Тиша між нами: чому мовчати в конфлікті — не вихід

Коли здається, що всі слова вже сказані й жодні розмови не дають результатів, ми вдаємося до мовчання. І в деяких парах воно може тривати годинами й навіть тижнями. У такому разі зі способу відійти назад і охолонути мовчанка перетворюється на гучну заяву про те, що зі стосунками варто щось робити. Чому мовчання під час конфлікту не розв’язує проблему, а лише погіршує ситуацію і як знайти правильний шлях — розповідає психологиня-сексологиня Юлія Бокла.

Мовчання — не золото

Перше, що варто зрозуміти: конфлікти — це нормально. Рідко коли розвиток відбувається в повністю спокійному середовищі, а для покращення стосунків іноді потрібні невеликі кризи. Я не закликаю сваритися щодня (особливо через побутові дрібниці, які все одно не зникнуть), але й будувати надто спокійні стосунки, де всі чемно тримають емоції при собі, — теж не варіант. Часто це просто не працює.

Що насправді стоїть за мовчанкою?

Нетривала мовчанка задля заспокоєння ситуації — чудовий прийом, який я дуже рекомендую. Але якщо мовчанка затягується — це вже тривожний сигнал. Особливо якщо в дитинстві батьки використовували мовчання як метод покарання — тоді ти добре знаєш, як це працює: тривожність зашкалює, самооцінка падає, і ти почуваєшся непомітною та неважливою. У дорослому житті ми часто відчуваємо те саме в романтичних стосунках, адже «покарання мовчанням» — це форма емоційного насильства.

Та ми не завжди маємо на меті когось карати (і мовчання партнера не обов’язково спрямоване проти нас). Іноді причина тривалої мовчанки — бажання уникнути конфлікту: через страх втратити партнера / партнерку чи через звичний патерн поведінки. У таких випадках часто йдеться про неозвучені потреби, про які партнер або партнерка можуть навіть не здогадуватися. А іноді тиша свідчить про емоційне вигорання й байдужість у стосунках.

Чим шкодить гра в мовчанку

Окрім того що така поведінка сама по собі може свідчити про негаразди у стосунках, вона ще й призводить до нових проблем. Найочевидніший наслідок — дистанціювання. Замість того щоб використати конфліктну тему для розмови, розкриття та зростання як пари, ми обираємо мовчати, методично зводячи стіну між собою та партнером / партнеркою. І щоразу після такої мовчазної сварки повертатися до попереднього емоційного рівня стає дедалі складніше.

Як і в дитинстві, у дорослих стосунках мовчання підриває відчуття безпеки, ніби натякає: «Тут я не можу бути собою, мені не можна відкриватися». І люди реагують на це по-різному: хтось підлаштовується під ці мовчазні правила, створюючи холодні стосунки, у яких кожен почувається самотнім, а хтось вирішує піти.

Як порушити мовчазне коло

Насправді краще взагалі не використовувати тривале мовчання як спосіб вирішення конфлікту — бо воно нічого не вирішує, але легко входить у звичку. Якщо ти вже відчула на смак цей елегантний, але маніпулятивний метод і хочеш від нього відмовитися, важливо навчитися розрізняти, де ти просто береш паузу, а де — вже втягуєшся у мовчазну гру.

Наступний крок — відверта розмова. Якщо вона не працює у форматі живого діалогу, подумай про альтернативні варіанти: повідомлення, голосові, а можливо — навіть лист. Так, усе настільки банально і просто (але саме це й працює!). Якщо й такий формат не дає результату, варто замислитися над зверненням до медіатора чи сімейного психолога.

Говорити може бути страшно, іноді — неприємно. І справді, немає жодної гарантії, що тебе правильно почують — не кажучи вже про ефективне вирішення ситуації. Але поки ще ніхто не вигадав кращого способу відновити близькість і налагодити стосунки, ніж щира розмова. Тому сміливість почати розмову — це завжди хороше рішення.