Як пережити розрив і відпустити минуле: пояснюють психотерапевти

Дехто переконаний, що для того, аби по-справжньому завершити зв’язок з людиною та рухатися далі, потрібна остання розмова або якась символічна дія. Це може бути фінальне повідомлення колишньому партнеру, повернення його речей або зустріч, під час якої ви разом аналізуєте стосунки й намагаєтеся зрозуміти, що пішло не так. Та на практиці все буває значно складніше.

Іноді прагнення до остаточного прощання стає лише приводом провести з колишнім партнером ще одну ніч — а потім ще одну, дві чи сім. Здається, що стосунки не можуть завершитися по-справжньому, доки не відбудеться та сама остання розмова або доки не вдасться висловити все, що накопичилося всередині. Однак за цим бажанням нерідко ховається надія почути саме ті слова, яких так бракувало, або побачити в колишньому партнері ту людину, якою хотілося б його бачити. По суті, це остання спроба врятувати стосунки, замаскована під зрілу й відверту розмову. І замість того, щоб допомогти рухатися далі, вона лише утримує нас у тому самому емоційному стані.

@isabelandbartosz

«Ми можемо потрапити в пастку власних очікувань і надій, пов’язаних з бажанням поставити крапку», — пояснює психотерапевтка Ілона Філліпс. За її словами, прагнення знову і знову прокручувати події в голові та шукати відповідь, як і чому завершилися стосунки, цілком природне для людини. Ми переконуємо себе, що як тільки отримаємо потрібні пояснення й розберемося в ситуації, то нарешті зможемо відпустити минуле. І справді, іноді додаткова інформація допомагає заспокоїтися та прийняти те, що сталося. Проте, як зазначає експертка, у певний момент пошук відповідей перестає приносити полегшення й натомість заважає рухатися вперед.

Якщо ти постійно прокручуєш у голові старі розмови, намагаєшся пригадати кожну деталь і без кінця шукаєш відповідь на запитання, що ж пішло не так, це може свідчити про те, що ідеального завершення, на яке ти сподіваєшся, не буде. «Звісно, більшість із нас хотіли б завершити стосунки впорядковано, розібратися в усьому й бути готовими рухатися далі — поставити чисту крапку, — каже Філліпс. — Бажання ясності та визначеності цілком природне й пов’язане з нашими інстинктами виживання. Але життя не буває ідеально впорядкованим, і важливо пам’ятати: щоб пережити розрив і рухатися далі, не обов’язково спочатку знайти відповіді на всі запитання».

Отже, поставити крапку у стосунках справді можливо. Просто це відбувається не зовсім так, як ми собі уявляємо. Зазвичай ми сприймаємо остаточне завершення стосунків як щось, що має забезпечити нам колишній партнер. І саме тому багатьом так складно змиритися із цією концепцією: вони ставлять власне емоційне відновлення в залежність від чужих дій. «Насправді часто нам доводиться самостійно знаходити спосіб поставити крапку, — пояснює експертка з інтимних стосунків і психотерапевтка Вівіана Коулз. — Очікування, що інша людина надасть нам усі необхідні відповіді, може заважати рухатися далі, особливо якщо вона не хоче або не здатна дати ту ясність, якої ми шукаємо». На жаль, ніхто не зможе допомогти тобі остаточно відпустити минуле замість тебе. Але є способи пройти цей шлях і зрештою відчути полегшення.

@yesly

Можливо, здається, що найкращий вихід — заборонити собі думати про колишнього партнера й узагалі повертатися до спогадів про ваші стосунки. Але це просто нереалістично. «Замість того щоб закликати людину перестати про щось думати, варто спробувати зрозуміти, навіщо вона знову і знову повертається до цих спогадів і чого насправді шукає», — пояснює Філліпс. Вона радить замислитися, чи не намагаєшся ти таким чином зберегти надію на примирення, повернути собі відчуття контролю або знайти спосіб захистити себе від подібного болю в майбутньому. Дозволяючи собі ці думки, ти водночас даєш простір для осмислення пережитого.

А коли вдається розібратися у власних почуттях, стає легше прийняти те, що сталося. Дехто помилково сприймає прийняття як капітуляцію або схвалення чужих учинків. Насправді ж воно допомагає усвідомити, наскільки виснажливо продовжувати триматися за минуле. Цей етап може бути дуже болісним: відпускати те, що було для нас важливим, непросто.

Іноді, намагаючись уникнути цього болю, люди свідомо зосереджуються лише на негативних моментах стосунків. Здається, якщо постійно нагадувати собі, якою жахливою була інша людина, почуття до неї зникнуть швидше. У результаті ти починаєш чіплятися за дрібниці — наприклад, за те, як колишній партнер жував їжу, або за його парфуми, запах яких тепер дратує. Але такий підхід теж не обов’язково допомагає. Щоб по-справжньому відпустити минуле, важливо бути чесною із собою: те, що ми намагаємося придушити, згодом може знову дати про себе знати в найнесподіваніший момент.

«Ми можемо пам’ятати, що було цінним у наших стосунках і за чим ми сумуємо, водночас чесно визнаючи, що завдавало болю, що не працювало та що ми могли б зробити інакше в майбутньому, — каже Філліпс. — Стосунки могли бути важливими для нас, і водночас їх усе одно потрібно завершити».

@anaheubl

Найскладніше усвідомити, що остаточна крапка у стосунках не має якоїсь конкретної форми. Можливо, саме тому так багато людей сумніваються, чи існує вона взагалі. Ми звикли думати, що завершення — це остання розмова, після якої все стає зрозумілим, або прощальний секс із колишнім партнером. Але насправді це не одна конкретна подія. Не існує фінішної лінії, яку достатньо перетнути, щоб нарешті відпустити минуле. Це поступовий процес, який відбувається із часом, іноді майже непомітно для нас самих. Певні розмови справді можуть прискорити його, але зрештою прийняття приходить поступово. І це можливо навіть тоді, коли ти досі не погоджуєшся з деякими обставинами розриву або не розумієш, чому все склалося саме так.

«Щоб поставити крапку, не обов’язково отримати відповіді на всі запитання, — наголошує Філліпс. — Ми можемо самі вирішити, що запитання, на які досі немає відповідей, більше не визначатимуть наші подальші кроки».

За матеріалами cosmopolitan.com