Як підтримати подругу, коли вона проходить через розрив стосунків
Буває, що після завершення стосунків людина почувається… краще. Спокійніше. Вільніше. Інколи навіть щасливіше, ніж тоді, коли ці стосунки тільки починалися. І саме це може викликати внутрішній дисонанс, ніби така реакція робить її безсердечною, «неправильною» або недостатньо чутливою. Зазвичай ніхто не планує тішитися розривом і точно не чекає на нього з нетерпінням. Кінець стосунків рідко входить до списку бажаних життєвих подій. Але коли він усе ж стається, замість очікуваного болю інколи приходить відчуття полегшення — а іноді навіть тихої радості. Не обов’язково тому, що стосунки були явно токсичними чи нестерпними. Часто достатньо усвідомлення, що вони себе вичерпали і що попереду знову є майбутнє, у якому не потрібно переконувати себе, що «достатньо добре» — це насправді добре.
@rebeccaagulyas
Та для оточення такий спокійний або навіть позитивний фінал часто виглядає як трагедія. Коли людина ділиться новиною про розрив — з подругами, родиною, знайомими або навіть випадковими співрозмовниками — у відповідь майже автоматично звучить: «Мені шкода». І тоді їй доводиться ніби виправдовуватися: пояснювати, що з нею все гаразд і що це рішення було правильним. Збоку це може виглядати так, ніби вона заперечує власний біль або намагається переконати всіх — і себе, що «все нормально». Хоча насправді все дійсно може бути нормально.
Постійне зіткнення з таким співчуттям змушує сумніватися у власних емоціях. Чи не заперечує людина щось важливе? Чи не «зламалася» емоційно після попередніх розчарувань і складних ситуацій? Чи взагалі нормально не сумувати так, як цього ніби очікують усі навколо? Через це багато людей починають уникати розмов про розриви. Але іноді достатньо однієї несподіваної реакції — наприклад, щирого «вітаю», щоб відчути полегшення. Не тому, що розрив — це завжди свято, а тому, що нарешті з’являється фідбек, який не нав’язує неодмінного горювання.
@josefinsvanberg
Можливо, проблема не в тому, що людина «не так» переживає розрив. А в тому, що ми досі живемо з установками, які автоматично прирівнюють кінець стосунків до поразки. З переконаннями, що бути в парі — завжди краще, ніж бути самій, незалежно від якості цих стосунків. Особливо якщо йдеться про жінку. Звісно, не варто вважати, що співчуття у відповідь на потенційно болісний досвід — це щось грубе, неуважне чи «непрогресивне». Але автоматичне «мені шкода», до якого вдається більшість, подає розрив як універсальну втрату. Воно підкріплює застарілу ідею, ніби партнерство — це рай, а самотність — обов’язково щось сумне.
«Коли ми автоматично припускаємо, що людина після розриву спустошена, ми часто проєктуємо на неї суспільні, культурні або навіть власні переконання, — каже терапевтка Ліндсі Брок. — Ніколи не корисно будувати припущення, про що хтось думає або що саме він відчуває у тій чи іншій ситуації». І можливо, важливішим за всі норми й установки, які ми — свідомо чи ні — підживлюємо своїми словами та діями, є простий факт: «мені шкода» може бути просто недоречною реакцією. Це ігнорує реальність, у якій розрив іноді буває нейтральним — або навіть приводом для радості.
«Вихід зі стосунків може бути найсміливішим і водночас найскладнішим кроком у житті, — каже Брок. — Реакція у стилі “мені шкода” може знецінити цю сміливість або навіть змусити людину сумніватися, чи вона взагалі зробила правильний вибір». Так, завершення стосунків іноді й справді заслуговує на співчуття — багато хто переживав емоційно руйнівні розриви, де слова підтримки були більш ніж доречні. Але не варто автоматично вважати, що подруга страждає лише тому, що вона розійшлася з партнером.
«Іноді співчуття справді доречне, але важливо враховувати різні чинники. Кожен розрив — унікальний і багатогранний», — каже коучка зі стосунків Наталія Хуарес. Замість заготовлених фраз, за її словами, «краще активно слухати й бути уважною». Так, це потребує трохи більше зусиль, ніж стандартні фрази. Нижче — поради від Брок і Хуарес про те, як підтримати подругу більш усвідомлено.
1. Не роби припущень
Не вважай, ніби ти знаєш, що вона відчуває. Найпростіший спосіб цього уникнути — запитати. Замість автоматичного «мені так шкода» Хуарес радить почати з простого: «Як ти до цього ставишся?» або «Що ти зараз відчуваєш?». «Загалом найкраща підтримка — запитувати про почуття під час великих змін у житті, — пояснює Брок. — Це дає людині можливість прожити різні емоції без необхідності відповідати якимось соціальним очікуванням». Вона може водночас боятися і сподіватися, сумувати й відчувати полегшення, відчувати провину й гордість, ейфорію та свободу. Іноді найкраще, що ти можеш дати подрузі, — це дозвіл на весь спектр суперечливих почуттів.
@hannafriberg
2. Запропонуй підтримку, але пам’ятай, що вона може виглядати по-різному
Перш ніж співчувати або роздавати поради, спробуй запитати: «Як я можу тебе підтримати?» — радить Брок. Комусь потрібно разом відсвяткувати новий етап, комусь — щоб відволікли від сумних думок, дали чесну пораду, спланували пригоду або разом поскаржилися на колишнього. Якщо сумніваєшся — просто слухай і нічого не припускай. Коли ти запитуєш напряму, що саме потрібно, а не вгадуєш, підтримка стає справді корисною. «Відкрите спілкування значно ефективніше, ніж абстрактне “я поруч, якщо що”, — каже Хуарес. — Багато людей із розбитим серцем не звертаються по допомогу, бо бояться бути тягарем».
3. Перевір свої внутрішні переконання
Трохи саморефлексії ще нікому не завадило. «Почувши новину про розрив, корисно проаналізувати й поставити під сумнів власні переконання щодо шлюбу або довготривалих стосунків, — радить Брок. — Цілком нормально хотіти стабільних стосунків для себе, але інші можуть не вважати це пріоритетом». Підтримуючи подругу, пам’ятай: бути самою — це не щось апріорі погане, неправильне або просто «перехідний етап» на шляху до чергового партнерства. Іноді це — свідомий, сильний і дуже здоровий вибір.
За матеріалами cosmopolitan.com
