Секс як обов’язок: що відбувається з лібідо, коли ми погоджуємося «заради партнера»
Ти виснажена: робочий тиждень був довгим, кошик із пранням, здається, ніколи не спорожніє, а почуваєшся ти приблизно так само сексуально, як губка, якою щойно мила ванну. Нарешті опинившись у ліжку, ти хочеш лише сховатися під ковдрою і заснути глибоким сном без сновидінь.
Але що це? Рука партнера легенько, але водночас досить промовисто лягає тобі на стегно. Ти чуєш, як його дихання стає трохи важчим, і відчуваєш запрошення, яке зависає в повітрі. Ти мовчки починаєш рахувати: коли востаннє у вас був секс? Минуло вже кілька тижнів, тож, мабуть, настав час. Якщо знову відмовити, відсутність сексу неодмінно стане проблемою. Простіше зробити це зараз, ніж потім мати серйозну розмову про те, що відбувається у ваших стосунках. Важко зітхнувши подумки, ти змушуєш себе розплющити очі й повертаєшся до партнера з думкою: «Давай уже закінчимо з цим».
Якщо ця ситуація тобі знайома, ти не самотня. Поговори з подругами, які давно у стосунках, — і принаймні хтось із них, найімовірніше, розповість щось подібне: бажання немає, але людина все одно погоджується на секс, щоб відповідати очікуванням партнера. Ба більше, нещодавнє дослідження, опубліковане в Journal of Sex and Marital Therapy, показало, що жінки у стосунках, які тривалий час відчували відсутність сексуального бажання, усе одно займалися сексом два-три рази на місяць. Дослідники назвали це «сексом із жалості» (mercy sex) — сексом заради стосунків: щоб партнер залишався моногамним або щоб уникнути конфліктів у парі. Але чому секс із відчуття обов’язку настільки поширений? І чи справді немає іншого шляху? Пояснюють сексологині та експертки зі стосунків.
@youreyesonlyphoto
Що таке «секс із жалості»
Сексологиня та коучка зі стосунків Маріан Мартінес розповідає: «У дослідженнях його часто називають сексуальною поступливістю, — пояснює вона. — Це секс за взаємною згодою, але без особистого бажання. Іншими словами, секс, якого ти насправді не хочеш, але погоджуєшся на нього, щоб порадувати партнера, уникнути відмови або конфлікту. І це трапляється частіше, ніж ми звикли визнавати: нещодавнє дослідження показало, що 34% людей у тривалих стосунках займалися сексом, щоб порадувати партнера, а 14% робили це через страх негативних наслідків».
Розмова про секс із жалості може бути просякнута соромом — незручно визнавати, що ти займаєшся сексом без власного бажання, адже це може сприйматися як натяк на відсутність потягу до партнера. Проте почати цей діалог важливо. Адже що відбувається з тобою на емоційному рівні, коли ти погоджуєшся на секс, якого не хочеш, заради партнера?
За словами психотерапевтки Люсі Франк, важливо звертати увагу на закономірності — зокрема на те, яку роль секс і бажання відіграють у твоїх стосунках. «Якщо час від часу ти займаєшся сексом, хоча не надто налаштована на нього, це саме по собі не є шкідливим. Стосунки передбачають взаємну турботу й поступки, і іноді ми можемо обирати близькість, знаючи, що вона подарує відчуття єдності чи задоволення, навіть якщо спочатку не відчували спонтанного бажання, — пояснює вона. — Проблема виникає тоді, коли людина регулярно займається сексом, щоб керувати емоціями партнера, уникати конфліктів, не стикатися з відмовою або втримати стосунки».
Коли секс починає сприйматися як жертва заради стосунків, це може послабити його здатність створювати емоційний зв’язок. «Людина може почати асоціювати секс не із задоволенням, а з обов’язком, дедалі сильніше віддалятися від власних сексуальних реакцій або навіть почати тривожитися напередодні сексу, знаючи, що від неї очікуватимуть близькості, — додає Франк. — Це також може запустити складний цикл: один партнер почувається відкинутим, коли секс не відбувається, інший відчуває тиск і погоджується на секс, щоб його зменшити, але потім сприймає близькість як те, на що довелося погодитися. Зрештою це може ще більше знизити сексуальне бажання».
Одна з причин, чому ми погоджуємося на секс із відчуття обов’язку, пов’язана із сексуальними очікуваннями — уявленням про те, що у стосунках існує певний сексуальний обов’язок або «норма». Навіть якщо про це ніколи не говорять прямо, ми можемо відчувати негласне припущення, що секс має відбуватися в певні моменти або з певною частотою.
Саме з цим на власному досвіді зіткнулася 28-річна Емі*. Вона розповіла Cosmopolitan UK, що на початку 20-х років переживала складний період із психічним здоров’ям і використовувала алкоголь як спосіб налаштуватися на інтимність із бойфрендом — навіть тоді, коли зазвичай не хотіла сексу.
«Якщо подивитися на це зараз, секс із моїм хлопцем був просто “обов’язком”, про який я навіть особливо не замислювалася. Я вважала себе людиною, яка любить секс, а отже, мала знайти спосіб займатися ним із бойфрендом», — пояснює вона.
Навіть тепер, коли Емі не вживає алкоголь, вона продовжує відстежувати частоту сексу у стосунках, намагаючись зробити все, щоб партнер залишався «задоволеним». «Я дуже добре усвідомлюю, наскільки секс важливий для стосунків. І водночас бачу, як часто тривалі стосунки зображують як позбавлені сексу та пристрасті, тому не можу не вести своєрідний підрахунок, — розповідає вона. — Тепер, якщо настає день, коли я спонтанно збуджена або хочу сексу, я точно скористаюся цим моментом, бо здається, що кожна нагода має значення. Я займаюся сексом зараз, про всяк випадок, якщо потім не захочу».
Багато хто з нас намагається впоратися з такими негласними очікуваннями. Але як вони впливають на нас у довгостроковій перспективі? «Сексуальні очікування можуть непомітно проникати у стосунки, коли секс сприймається як те, що має відбуватися з певною частотою, або як обов’язкова складова стосунків. Проблема в тому, що очікування дуже швидко можуть перетворитися на тиск, а тиск рідко сприяє справжньому бажанню», — пояснює Франк.
Парадоксально, але згода на секс із жалості може змусити нас почуватися ще більш відстороненими й несексуальними. То яка альтернатива? За словами Франк, важливо змінити сам підхід до розмови. Вона радить парам відмовитися від запитання «Як часто ми маємо займатися сексом?» і натомість запитувати: «Що допомагає кожному з нас бути відкритими до близькості та бажання?».
Розуміння того, що сексуальне бажання може виникати по-різному, також допомагає краще розібратися в ситуації. «Важливо також розуміти, що бажання не завжди виникає першим. У багатьох людей, особливо в тривалих стосунках, воно може бути реактивним, а не спонтанним — тобто з’являтися після того, як людина розслабилася, відчула ніжність, дотики та приємну близькість, — пояснює Франк. — Відсутність миттєвого сексуального збудження не обов’язково означає, що ти не хочеш близькості».
І хоча не лише жінки можуть займатися сексом виключно заради збереження стосунків, варто звернути увагу на роль, яку жінки часто відіграють як «миротворці» в гетеросексуальних парах, а також на те, як їх виховують і соціалізують. «Будь-хто може опинитися в ситуації, коли займається небажаним або обов’язковим сексом. Водночас жінок особливо часто привчають ставити потреби партнера на перше місце й сприймати сексуальну доступність як частину ролі “хорошої” партнерки», — пояснює Франк.
@josephine_joseph
Як впоратися з різницею в лібідо у стосунках
Секс із жалості може виникати через різний рівень сексуального потягу у партнерів. Це може здаватися причиною серйозної напруги, але певна невідповідність у рівні лібідо у стосунках — цілком поширене явище. Важливо те, як саме пара справляється із цією різницею.
За словами Франк, такі відмінності варто долати завдяки співпраці, прийняттю та емоційній безпеці, а не компромісам чи почуттю обов’язку. Тут не «я проти тебе», а «ми — команда». «Мета не в тому, щоб знайти компроміс, за якого одна людина неохоче погоджується на секс, а інша неохоче обходиться без нього. Йдеться про створення сексуальних стосунків, у яких обоє мають право вибору: де “так”, “ні” та “не зараз” однаково безпечно сказати», — пояснює вона.
Потрібні конкретні поради, з чого почати? Ось кілька рекомендацій від Франк.
Немає неправильних відповідей
«Передусім парам варто перестати сприймати різницю в лібідо так, ніби хтось із партнерів має рацію, а хтось — ні. Я часто з цим стикаюся. Не існує об’єктивно правильної кількості сексу, якої пара має дотримуватися».
Став запитання
«Натомість я раджу партнерам із цікавістю досліджувати цю різницю. Що секс означає для кожного з вас? Що він дає — задоволення, відчуття безпеки, близькість, зняття стресу, підтвердження власної привабливості, збудження? І що заважає виникненню бажання?», — зауважує Франк.
З’ясуй, що збуджує та відштовхує твого партнера
«Також корисно зрозуміти особисті “прискорювачі” та “гальма” — те, що посилює або зменшує бажання. Для однієї людини його може посилювати ніжність і відчуття емоційної близькості, тоді як іншій потрібні новизна, еротика, розслаблення або відчуття власної бажаності. Водночас стрес, виснаження, невпевненість у власному тілі, образа, медикаменти, гормональні зміни або проблеми у стосунках можуть працювати як “гальма”».
Чим секс із жалості відрізняється від сексу «для підтримки стосунків»
Коли ми говоримо про секс із жалості, зокрема про відчуття обов’язку підтримувати певну частоту сексуальної близькості у стосунках, його легко сплутати із сексом «для підтримки стосунків» (maintenance sex) — схожим, але все ж іншим поняттям.
Головна відмінність між цими двома видами сексу — усвідомлена взаємність. Секс «для підтримки стосунків» — це коли пара домовляється про регулярний час для інтимної близькості, щоб підтримувати іскру у стосунках. Партнери заздалегідь обирають конкретний день або час — часто на регулярній основі — для сексу та дослідження близькості одне з одним. Іноді це може передбачати певні ритуали, які допомагають налаштуватися на потрібний настрій, а також розуміння того, що бажання не завжди виникає спонтанно — іноді його потрібно створювати разом.
Секс із жалості, навпаки, передбачає, що один із партнерів погоджується на секс, який у цей момент не викликає особливого бажання, щоб мінімізувати суперечки у стосунках або компенсувати періоди відсутності близькості. Тут немає взаємної домовленості чи розмови про збудження та інтимність.
@annawinck
Як пройти цей етап
Може бути складно змиритися з тим, що ти тривалий час не займалася сексом із партнером. А відмовити коханій людині, коли ти не в настрої, іноді особливо непросто. Проте усвідомлення власного бажання — і його відсутності — може багато чого змінити.
Емі* знадобився час, щоб перестати погоджуватися на небажаний секс заради партнерів. «Терапія, відновлення після залежності, мої власні тексти та дорослішання — усе це мало величезне значення, — розповідає вона. — Тепер я так багато працювала над тим, щоб бути присутньою у власному житті, що відчуття сексу як обов’язку чи необхідності викликає в мене надзвичайно сильну реакцію».
Хороший секс неможливий під тиском і не має сприйматися як ще один пункт у списку справ. Це взаємний обмін із партнером, якому справді важливе не лише власне задоволення, а й твоє.
*Імʼя героїні було змінено.
За матеріалами Cosmopolitan UK.
