Що робити, коли ви з партнером маєте різний рівень сексуального бажання, — поради експертів

Чи була ти колись у стосунках, де тобі хотілося сексу значно більше, ніж партнеру? Або навпаки — партнер хотів частіше, хоча ти й далі відчувала до нього сильний потяг? Це може засмучувати, але, хоч як лякають нічні гугл-пошуки, такі стосунки не приречені. Різниця в лібідо між партнерами має назву — диспропорція сексуального бажання, і вона набагато поширеніша, ніж здається. Дослідження 2015 року, опубліковане в Personality and Social Psychology Bulletin, показало: 80% опитаних могли згадати період, коли стикалися з такою різницею, а 95% — переживали її протягом останнього року.

Секс-терапевтка Каміл Льюїс пояснює: «Диспропорція бажання — це термін, яким описують ситуацію, коли партнери хочуть сексу по-різному: з різною частотою або в різному форматі». Наприклад, одному хочеться сексу кілька разів на тиждень, а іншому цілком достатньо разу на місяць. І тут немає «правильного» чи «неправильного». Це просто наслідок того, що всі ми різні — і було б дивно очікувати, що ваші сексуальні ритми завжди на 100% збігатимуться.

І ще важливий момент: універсального рішення не існує. У кожної пари — свої потреби, межі й сценарії близькості. За словами Льюїс, часто ми зациклюємося на частоті сексу, хоча насправді прагнемо відчуття безпеки, близькості й емоційного зв’язку. А цього можна досягти не лише через секс.

Як говорити з партнером про різницю в сексуальному бажанні

Якщо ви стикаєтеся з дисбалансом лібідо, Льюїс радить почати з усвідомлених розмов про те, що кожен з вас відчуває і переживає. «Звучить просто, але на практиці це найскладніша частина, — каже вона. — Це потребує вразливості та слів, які не завжди легко вимовляти».

Важливо чесно говорити про те, яким ти бачиш ваше сексуальне життя, і повертатися до цієї розмови знову і знову, адже бажання змінюються.

Хоча різниця в лібідо — це не вирок для стосунків, орієнтуватися в ній буває непросто. Легко почати сумніватися в собі: «Може, зі мною щось не так?» або «Я не можу дати партнеру те, чого він хоче». Але правда в тому, що стосунки — складні й багатошарові, і кожна пара знаходить власні рішення.

@jessideoliveira

Як 10 реальних пар дають раду з різницею в бажанні

1. «Я гетеросексуальний чоловік у міжкультурних стосунках, і тема бажання та близькості виникала у нас досить часто. Із західної перспективи я звик ініціювати секс прямо — просто просити про нього. У моєї партнерки підхід був інший: натяки, обережні сигнали, “прочитай між рядків”. Нам дуже допомогло те, що ми почали обговорювати ці відмінності. Ми навіть пішли на парну терапію, де консультант порадив створити так званий діалог бажання — простір, у якому ми ділилися думками та почуттями щодо інтимності. Це допомогло нам краще зрозуміти одне одного і знайти спільний ритм». Лахлан, 28 років.

2. «Зараз я у стосунках із чоловіком, і ми теж зіткнулися з різницею в сексуальних бажаннях. Щодня ми свідомо зміцнюємо нашу близькість поза сексом: ранкові обійми, компліменти не про зовнішність, слова підтримки й любові. Це зміцнює емоційний зв’язок і робить різницю в лібідо менш болісною. Ми також плануємо час для близькості. Звучить кумедно — “запланований секс”, але насправді це не завжди про секс. Це можуть бути обійми, глибока розмова або просто час удвох. І це реально працює». Ракель, 30 років.

@danielleebrownn

3. «Я поліаморна, і всі мої партнери хочуть сексу частіше, ніж я. До того ж більшість із них більш kinky, ніж я. І саме це — одна з причин, чому я люблю поліаморію. Мені ніколи не доводиться почуватися винною, якщо я відмовляюся від сексу або від певних практик, бо знаю: вони можуть реалізувати ці бажання в інших стосунках. Це знімає величезний тиск — навіть якщо партнери не шукають нікого ще. Сам факт, що вони можуть це зробити, звільняє мене від відчуття, ніби я їх у чомусь стримую». Еш*, 26 років.

4. «Ми з партнером не були “синхронними” в бажанні із самого початку, і спершу це призводило до непорозумінь і завищених очікувань. Ми свідомо вирішили діяти з терпінням і емпатією. Першим кроком стало створення безпечного простору для розмов без осуду — регулярні чекіни, де ми відкрито говоримо про свої почуття й бажання. Спочатку це було трохи незграбно, бо ми боялися образити одне одного, але із часом такі розмови стали фундаментом наших стосунків. Ми пробували різні способи зблизитися — від інтимних побачень до нових спільних досвідів і дослідження мов любові. Головний висновок: чесність, комунікація і готовність підлаштовуватися — критично важливі, коли ви разом проживаєте різницю в бажанні». Джессіка, 32 роки.

5. «Розуміння наших різних бажань стало для нас навчальним процесом. Ми почали з того, щоб розібратися, що саме для нас означає секс і чому ми його хочемо. Наприклад, мені важливо, щоб моя дівчина частіше ініціювала секс — це дає відчуття, що я для неї бажана. Коли я ініціюю й отримую відмову, це б’є по самооцінці. Ми проговорили це, і тепер вона знає: якщо їй не хочеться сексу, мені важливо почути, що вона все одно мене хоче й чекає близькості згодом. А коли бажання повертається, вона ініціює — і це дуже заспокоює. Це було непросто, але ми обидві стали зрілішими завдяки взаємній увазі». Ґрейс*, 28 років.

@zenzeroelimone_

6. «Найефективніша стратегія для нас — регулярно виділяти час, щоб обговорювати потреби, бажання і складні моменти. Це створює безпечний простір, де можна говорити відкрито й не боятися бути неправильно зрозумілим. Ми прийняли те, що бажання змінюється через усе що завгодно — стрес, здоров’я, роботу. Емпатія і гнучкість стали ключовими. Ми також експериментуємо з різними форматами романтичного й сексуального зв’язку, щоб стосунки залишалися живими й адаптивними». Кейден, 28 років.

7. «На початку стосунків у нас із дружиною було дуже високе лібідо — ми займалися сексом майже постійно, але це неможливо підтримувати довго. Коли бажання змінилося, ми залишили комунікацію максимально відкритою. Дружині було складно, коли я не хотів сексу, бо їй важливо відчувати себе бажаною. Ми почали шукати інші способи, як я можу це показувати — через дотик і присутність. Щодня ми хоча б на кілька хвилин відкладаємо телефони та просто обіймаємо одне одного. Іноді це переходить у щось більше, іноді — ні. Але обом цього достатньо, бо наші потреби задоволені». Джесс*, 43 роки.

8. «У більшості моїх тривалих стосунків партнери мали значно нижче лібідо, ніж я. Немоногамія допомагає мені задовольняти сексуальні потреби, не перетворюючи їх на джерело напруги в конкретних стосунках. Відколи я живу в немоногамному форматі, я майже не відчуваю образи через відсутність сексу — за умови, що партнер приймає: це потреба, яку я можу й буду реалізовувати деінде». Джей, 25 років.

9. «Коли в нас з’явилися діти, все різко змінилося. Секс став рідкісним, дружина відчувала себе інакше у власному тілі, а я почав сумніватися у своїй привабливості. Інтимність стала напруженою і часто завершувалася сварками. Завдяки терапії ми переосмислили близькість: це не “або проникнення, або нічого”, а цілий спектр — триматися за руки, обійматися, торкатися, цілуватися. Ми також відмовилися від ідеї, що оргазм — єдина мета сексу. Тепер це можливість сенсорно й фізично з’єднатися. Це частина нашого зростання як пари». Аарон*, 37 років.

10. «Ми з хлопцем почали робити сексуальні чекіни, щоб зняти напругу через різні бажання.  Під час цих розмов ми обговорювали інтереси, зокрема kink. Ми почали експериментувати (БДСМ, мотузки, пов’язки на очі), і це зробило наше сексуальне життя неймовірно захопливим. Але важливо: kink не завжди означає секс. Іноді ми просто зв’язували одне одного й дивилися серіал — без жодних очікувань. А іноді це переходило в секс. Це зняло тиск і повернуло легкість у стосунки». Ліллі*, 25 років.

Різниця в сексуальному бажанні — це не ознака «несумісності», а нормальна жива частина близькості між людьми, які ростуть, змінюються та проходять різні етапи життя. У цих історіях немає одного правильного сценарію, зате є спільний знаменник: чесна комунікація, емпатія й готовність шукати рішення разом.

* Імена було змінено.

За матеріалами cosmopolitan.com