6 найгучніших екранізацій, які вийдуть (чи вже вийшли) цієї осені

Екранізації літературних творів завжди супроводжуються підвищеними очікуваннями. Глядачі хочуть побачити знайомі історії на екрані живими та яскравими, а режисери прагнуть додати власне бачення. Саме тому екранізувати книжки непросто: легко втратити суть, спростити сюжет або розчарувати фанатів.

Цієї осені вийшло (або от-от вийде) чимало таких фільмів — і вони вже стали темою гарячих обговорень серед глядачів і критиків. Нижче — короткий гід по шести найгучніших кіноадаптаціях сезону: про що ці історії, чим вони відрізняються від першоджерела та чи роблять спробу сказати щось нове.

«Франкенштайн» 

Науково-фантастичний горор з елементами драми за мотивами роману Мері Шеллі, створений Гільєрмо дель Торо. У центрі сюжету — барон Віктор Франкенштайн, геніальний, але самозакоханий хірург, одержимий бажанням перемогти смерть. У спробі створити життя він збирає істоту з частин тіл померлих. Та його експеримент виходить з-під контролю: створіння набуває надлюдської сили, здатності до регенерації та власної свідомості.

Екранізація загалом дотримується основної канви роману, однак має помітні відмінності. Гільєрмо дель Торо прагнув максимально точно передати дух оригіналу, водночас додаючи власні акценти. Сюжет більше зосереджується на внутрішніх переживаннях і погляді Чудовиська, тоді як у романі оповідь ведеться переважно від імені Віктора та інших персонажів. Це зміщення фокуса робить історію емоційнішою й викликає більше співчуття до монстра.

«Довга хода» 

Екранізація антиутопічного роману Стівена Кінга, дія якого відбувається у тоталітарній Америці після війни. Щороку держава влаштовує смертельне змагання — пішу ходу, у якій 50 підлітків повинні йти без зупинок, підтримуючи швидкість не менше 4,8 кілометра на годину. Того, хто тричі сповільниться або зупиниться, розстрілюють. Єдиний, хто залишиться живим, отримає грошову винагороду та здійснення одного бажання.

Головний герой, юнак Реймонд Гарраті, вирішує взяти участь у ході після смерті батька, попри вмовляння матері відмовитися. Крок за кроком, крізь втому, біль і відчай, кількість учасників невпинно зменшується. Та чи справді перемога варта ціни, яку доведеться заплатити?

Фільм зберігає основну концепцію роману, але вводить кілька помітних змін у характери персонажів і фінал історії. Попри ці відмінності, стрічка точно передає дух оригіналу — поступове наростання відчаю, що починається з юнацьких надій і невідворотно веде до трагічного завершення.

«Жінка з каюти №10»  

Психологічний трилер про журналістку Лору «Ло» Блеклок, яка вирушає у перший рейс на розкішній супер’яхті подружжя Булмерів, щоб написати матеріал про їхній благодійний проєкт. Після короткої зустрічі з таємничою блондинкою в каюті №10 уночі Ло чує крик і бачить постать, що падає за борт. Та екіпаж наполягає: усі пасажири на місці, а каюта, у якій вона бачила жінку, нібито порожня. Спроби Ло з’ясувати правду ускладнюються зниклими доказами, вимкненими камерами спостереження, тиском з боку команди та тривожними попередженнями, які змушують її сумніватися у власних спогадах. Чи справді на яхті є хтось, хто прагне змусити її замовкнути?

Екранізація суттєво відрізняється від роману Рут Веа, зберігаючи лише головну інтригу — злочин на ізольованому кораблі. У фільмі змінено передісторію героїні, деяких персонажів, фінал і романтичну лінію. Стрічка стала динамічнішою і прямолінійнішою, тоді як книга робила акцент на психологічній напрузі та ненадійності оповідача.

«Wicked: Чародійка. Частина 2»

Музичний фентезійний фільм продовжує історію Ельфаби та Ґлінди після подій першої частини. Події розгортаються у Країні Оз, де Ельфаба, тепер відома як Зла Відьма Заходу, живе у вигнанні та бореться за права чарівних істот. Ґлінда ж, ставши символом добра, тішиться прихильністю народу під наглядом Чарівника й мадам Моррібль. Коли у світ Оз потрапляє дівчинка Дороті з Канзасу, це запускає ланцюг подій, які назавжди змінюють долю королівства.

Фільм натхнений романом Ґреґорі Маґвайра, проте ґрунтується передусім на бродвейському мюзиклі, який суттєво відрізняється від книги. Якщо роман подає темну, політичну і трагічну історію, то екранізація зберігає лише головних героїв і загальну ідею, перетворюючи її на яскраву фентезі-казку. Водночас головна думка про те, що «зло» і «добро» не є однозначними, залишається спільною для обох версій.

«Людина, що біжить» 

Антиутопічний бойовик-трилер Едґара Райта, знятий на основі роману Стівена Кінга. Події відбуваються у близькому майбутньому, де головним телешоу стала смертельна гра: учасники, відомі як «бігуни», мають вижити протягом 30 днів, тікаючи від професійних убивць, щоб отримати головний приз — мільярд доларів. Робітник Бен Річардс, прагнучи врятувати хвору доньку, погоджується взяти участь у цій жорстокій грі.

Едґар Райт створив версію історії, максимально наближену до роману Стівена Кінга. Фільм зберігає похмурий соціальний підтекст книги — теми бідності, контролю й дегуманізації. Водночас фінал зроблено менш трагічним, що надає історії оптимістичнішого звучання, не порушуючи її головного змісту та ідеї.

«Одна битва за іншою» 

Епічна чорна комедія з елементами трилера Пола Томаса Андерсона. Фільм розповідає про колишнього революціонера Пета Келхуна, який у минулому належав до ліворадикальної групи «Франція 75» разом з коханою Перфідією. Після її арешту та зради руху чоловік змінює ім’я й намагається почати нове життя з донькою. Та за роки минуле наздоганяє його: корумпований офіцер Локджо, колись пов’язаний з Перфідією, розпочинає полювання на Пета та його дитину, прагнучи приховати власні злочини.

Цей фільм — не буквальна екранізація роману Томаса Пінчона «Вайнленд», а вільна інтерпретація його головних ідей. Пол Томас Андерсон зберіг центральний конфлікт — історію батька, який намагається захистити доньку після розгрому революційного руху, але переніс події у сучасність і зробив сюжет більш лінійним та динамічним.