«Ми дуже схожі у ніжності»: Маша Кондратенко та Юрій Чайка вперше розповіли про свої стосунки
Маша та Юрій познайомилися у 2022 році під час спільної роботи над відео. Спочатку були знімання, спілкування і дружба на відстані, а згодом — стосунки, які протягом року вони залишали приватними. Тепер пара говорить про них відкрито: про те, як дружба переросла в кохання, чому їм було важливо не поспішати з публічністю, як вони вчаться чути одне одного, говорять про секс і близькість, впливають на творчість одне одного та яким бачать своє спільне майбутнє.
На кадрах цієї історії — осіння Одеса: кінематографічна, трохи тривожна і дуже жива. І це теж важлива частина нашої розмови: про любов, яка існує не поза нашою реальністю, а всередині неї — попри війну, тривоги й невизначеність. Про ніжність, близькість, плани та бажання будувати щось спільне саме зараз.
Ви вперше публічно говорите про свої стосунки. Скільки ви вже разом? І коли для вас симпатія і період зближення переросли саме у стосунки?
Маша Кондратенко: Ми вже рік разом, але час пролетів настільки швидко, що здається, ніби почали зустрічатися лише кілька місяців тому.
Важко сказати, у який саме момент наша дружба переросла у стосунки, адже все сталося досить несподівано для нас обох. Ми дружили-дружили та зрештою додружилися.
Юрій Чайка: Якщо чесно, моя симпатія до Маші народилася з першого погляду. Тому, мабуть, для мене ці стосунки почалися значно раніше, ніж стали реальністю. З кожною нашою зустріччю я все більше переконувався, що це не просто симпатія чи випадкове зближення. Було відчуття, ніби десь попереду наш час — і нам просто потрібно до нього дійти.
Мені здається, найважливіші стосунки в житті починаються ще до того, як ви обоє наважуєтеся назвати їх саме стосунками.
Як почалася ваша історія? Коли та як ви познайомилися, якими запам’ятали одне одного на початку? І яким було ваше перше справжнє побачення?
Маша Кондратенко: Ми познайомилися у 2022 році, десь у серпні-вересні. Наше перше знайомство відбулося онлайн, адже ми планували знімання кліпу на пісню «Ведмеді-балалайки», режисером якого був Юра. Пам’ятаю, як тільки приєдналася до зустрічі в Zoom, одразу здивувалася: такий молодий і симпатичний режисер!
А особисто ми зустрілися вже в Одесі, коли приїхали на знімання. Юра разом із продюсеркою відео зустріли нас біля потяга й одразу повезли в дуже класну кав’ярню, де пригостили гранатовим колд-брю. Уже тоді я звернула увагу, який він джентльмен і просто надзвичайно приємна людина.
Після цього знайомства ми почали підтримувати приятельські взаємини на відстані, адже я жила в Києві, а він на той момент — в Одесі. До того ж тоді я була в інших стосунках, тому взагалі не розглядала Юру як потенційного хлопця.
Здається, «офіційного» першого побачення в нас так і не було. Напевно, остаточно стало зрозуміло, що наша історія вже більш романтична, ніж дружня, у той момент, коли Юра взяв мене за руку.
Юрій Чайка: Наша історія розпочалася одного вересневого вечора 2022 року. До мене звернулися щодо кліпу на пісню «Ведмеді-балалайки». Уже наступного дня ми зустрілися онлайн, щоб обговорити проєкт.
Маша з першої зустрічі здивувала мене своєю людяністю. Ми всі розуміємо, що означає слово «зірка», але поруч із нею абсолютно зникає відчуття дистанції. Вона не має зверхності. Навпаки — біля Маші ти сам почуваєшся зіркою.
Наше перше справжнє побачення, мабуть, складно відділити від усіх тих моментів, коли ми просто залишалися удвох. У нашій романтичній історії воно якось дуже природно переросло з роботи, спілкування і симпатії у щось набагато більше.
Чи згадаєте момент, коли кожен з вас уперше подумав: «Здається, це вже серйозно»?
Маша Кондратенко: Я зрозуміла, що все серйозно, коли Юра полагодив мені бойлер. Бо для мене важливо не лише чути слова про симпатію, а й бачити вчинки. Особливо ті, у яких проявляється турбота. Але якщо чесно, тоді я особливо не замислювалася, чи ми вже у стосунках, чи ні. Саме Юра першим чітко визначив, що ми пара, і я за це йому дуже вдячна.
На початку стосунків у багатьох виникає невизначеність: ми зустрічаємося чи просто проводимо час разом? Чи має ця людина якісь плани на спільне майбутнє? А Юра дуже швидко розставив усі крапки над «і».
Юрій Чайка: Після одного з пізніх знімань я летів по інструменти, щоб щось полагодити в її квартирі, паралельно замовляв їй квіти й намагався встигнути до комендантської години.
Тоді я зрозумів, що роблю все це не тому, що «треба», і навіть не тому, що хочу справити враження. Я просто вперше почав автоматично ставити її комфорт, її усмішку, її спокій вище за власну зручність.
Машо, ти значно більш публічна, ніж Юрій. Як ви знайшли межу між приватністю і публічністю?
Маша Кондратенко: Мені, напевно, складніше прийняти публічність наших стосунків. Я завжди хотіла залишати щось тільки для себе, особливо коли йдеться про особисте. Колись я вже публічно показала свої стосунки — мені тоді було років 18–19, це були знімання серіалу «Школа». А невдовзі після того ми розійшлися. Я тоді подумала, що хтось наврочив, і вирішила більше не афішувати особисте життя.
Зараз я розумію, що насправді мені хочеться іноді ділитися нашими спільними моментами. Зрештою, ми дуже красива пара. І дуже скромна, звісно. (Сміється.)
Юрій Чайка: Для нас усе досить просто: ми не відчуваємо, що один із цих світів нам заважає. Є наше приватне життя, є її публічне життя, є моє — і все це може прекрасно існувати разом.
Мені подобається, що ми відкриваємо нашу історію саме тоді, коли обоє готові до цього.
Що ці стосунки відкрили кожному з вас про себе?
Маша Кондратенко: Раніше я не вміла говорити про свої почуття у стосунках. Якщо мені щось не подобалося, я просто мовчала. Але зараз розумію, що мовчання — чи не найстрашніше, що може статися у стосунках.
З Юрою я вчуся говорити. Іноді мені досі складно, бо я часто замикаюся, самостійно проживаючи емоції, але вже намагаюся говорити про те, що відчуваю.
А ще ці стосунки відкрили в мені неймовірну ніжність. І тепер я вчуся не лише озвучувати те, що мене турбує, а й відкрито говорити слова ніжності та кохання.
Юрій Чайка: Мабуть, найголовніше, що ці стосунки відкрили мені, — свободу бути собою. Поруч із Машею я дозволяю собі бути різним: сильним, вразливим, серйозним і часом зовсім беззахисним.
Справжні стосунки можуть дати тобі безцінне відчуття, що тебе люблять не за певну роль, яку ти виконуєш, а за те, ким ти є насправді.
У чому ви схожі, а в чому абсолютно різні?
Маша Кондратенко: Схожі ми насамперед у тому, що в нас обох абсолютно відсутня фінансова грамотність.
Ми обоє досить спонтанні персонажі, тим більше обидва дуже творчі. Останнім часом найчастіше проводимо вечори вдома: дивимося фільми та серіали, багато розмовляємо та, попри всю нашу спонтанність, усе-таки будуємо спільні плани.
Юрій Чайка: Ми дуже схожі у ніжності. Можливо, навіть у певній інфантильності: нам подобається бути маленькими дітьми одне для одного — обійматися, дуркувати й дозволяти собі ту легкість, яку не завжди можеш показати зовнішньому світу.
А ось у ставленні до публічності ми різні. Я досить консервативний і ревнивий, а Маша більш відкрита до світу й уваги навколо себе. Я досі звикаю до тієї кількості уваги, яку вона отримує, бо її, чесно кажучи, навіть більше, ніж мені б хотілося. (Сміється.)
Який найскладніший урок щодо стосунків вам уже довелося пройти разом? І що для вас точно «не можна» навіть у сварці?
Маша Кондратенко: Найскладніший урок — усвідомлення того, що думка партнера не неправильна, а просто інша.
Щодо правил у стосунках, то одне з найважливіших для нас — не лягати спати в різних кімнатах або не засинати, поки не помиримося й не знайдемо спільного рішення.
Юрій Чайка: Мабуть, найскладніше було саме тоді, коли «оголилися» наші вразливі місця. Ми по-різному дивимося на деякі речі, і зрозуміти одне одного в цьому виявилося значно складніше, ніж просто сказати: «Я тебе люблю».
Для мене важливо, щоб навіть у сварці ми розуміли, що не є ворогами. Наше завдання — не перемогти одне одного, а знайти спосіб залишатися поруч, не втрачаючи себе.
Як ці стосунки вплинули на вашу творчість?
Маша Кондратенко: На творчість наші стосунки вплинули чудово! Я щаслива, що ми з Юрою можемо створювати щось разом: знімати кліпи, працювати над зніманнями, генерувати ідеї, експериментувати й постійно шукати щось нове.
Я дуже довіряю прекрасному, тонкому смаку Юри, тому постійно раджуся з ним щодо пісень, обкладинок та інших творчих рішень. Ми можемо критикувати одне одного, хоча, зізнаюся, я не дуже це люблю. Іноді сама запитую його думку, а потім злюся й кажу, що більше ніколи нічого не питатиму. Та зрештою все одно дослухаюся.
Юрій Чайка: Ми справді надихаємося одне одним. Майже щовечора обговорюємо проєкти одне одного — ділимося ідеями, щось доповнюємо, критикуємо, сперечаємося, а потім обов’язково хвалимо, коли є за що.
Маша — саме та жінка, поруч з якою я стаю кращим. Вона надихає мене більше мріяти, сміливіше мислити й дивитися на речі під іншим кутом.
Наскільки важлива для вас сексуальна сумісність?
Маша Кондратенко: Для нас обох дуже важлива сексуальна сумісність, адже це ще одна мова любові та спосіб проявляти свої почуття одне до одного. І тут, як і в будь-якій іншій сфері стосунків, надзвичайно важливо вміти говорити про свої вподобання, фантазії, бажання та особисті кордони. Партнер не може здогадуватися про все самостійно.
Юрій Чайка: Сексуальна сумісність для нас дуже важлива, і нам із цим пощастило.
Для мене це значно ширше, ніж просто фізична сумісність. Це про зближення, емоційний зв’язок, відчуття одне одного й ту особливу близькість, яка виникає між двома людьми.
Ми можемо говорити одне з одним прямо, і для мене це одна з найважливіших складових близькості, яка починається задовго до фізичного контакту — з довіри, уваги й відчуття, що поруч із тобою людина, з якою можна бути справжнім.
Як війна впливає на ваші стосунки? І якими ви бачите себе як пару за кілька років?
Маша Кондратенко: Будуємо спільне життя, як, власне, і всі зараз. Можна сказати, імпровізуємо. Нам з Юрою складно із чимось порівнювати наші стосунки, бо вони від самого початку розвивалися в умовах війни.
Але попри все, ми плануємо спільне майбутнє, багато про що мріємо й хочемо втілювати ці мрії разом. Я точно хочу бачити нас щасливими, поруч одне з одним. І саме з тією ніжністю, яка є між нами сьогодні.
Юрій Чайка: Ми все одно живемо, кохаємо, працюємо й будуємо плани. Просто навчилися не сприймати їхню зміну як кінець світу. Мені хочеться, щоб через кілька років ми залишалися такими ж близькими, продовжували надихати одне одного, реалізовували свої мрії й будували щось спільне. Щоб у нас було якомога більше можливостей не просто планувати майбутнє, а спокійно в ньому жити.
____________________________________
Стиль: Вікторія Шпак
Фотограф: Владлен Лисенко
PR: @nolimits.pa
