Романтичний FOMO: як не втратити партнера через ідеали із соцмереж

FOMO (Fear of Missing Out — «страх щось упустити») став ледь не центральним концептом десятиліття, ніби підсумовуючи наше постійне прагнення до саморозвитку та ідеальності. Адже ніщо не лякає нас так, як можливість не стати найкращою версією себе. Не дивно, що це поширюється й на стосунки. З ідеї «щастя, що любить тишу» ми перейшли до ледь не вуаєристичного споглядання за стосунками інших, що постійно змушує нас замислюватися, чи не заслуговуємо ми на щось краще. Про те, що таке романтичний FOMO, чому він шкідливий і як із цим працювати, розповідає психологиня-сексологиня Юлія Бокла.

Так, це пастка

Романтична версія FOMO, як і його класичний варіант, не менш оманлива, адже змушує думати про те, чого насправді практично неможливо досягти — бо цього не існує. Так, ми бачимо безліч щасливих пар у соцмережах. Ми із заздрістю спостерігаємо за їхніми романтичними побаченнями, розкішними подарунками та маленькими знаками уваги, які час від часу зринають у їхньому житті та наших стрічках. А потім насуплені йдемо розбиратися, чому в нас не так.

Прикол у тому, що насправді «не так» — у всіх. Соцмережі постійно змушують нас забувати просту істину: ми схильні ділитися хорошим, особливо коли йдеться про незнайомців. Чи будеш ти робити сторіз про сварку з хлопцем? Якщо не хочеш хайпу — навряд: у тебе банально не буде на це ні настрою, ні ресурсу. Чи будеш ти жалітися на відсутність романтики? Ні, бо якось незручно, та й такі думки зазвичай зникають так само миттєво, як і з’являються. А от чи покажеш ти, як ви разом уперше піднялися на Говерлу? О так! Бо ми любимо ділитися приємними моментами — на цьому буквально базується успіх соцмереж.

Чи можна побороти романтичний FOMO?

Краще почнемо з питання, чи варто. Іноді стосунки інших справді тригерять нас цілком обґрунтовано. Ми можемо відчувати цілий спектр емоцій — від радості за інших до заздрості чи злості, але всі вони вказують на певний наш внутрішній дефіцит. Грубо кажучи, ми реагуємо на те, чого нам бракує у власних стосунках. І якщо цей брак відчувається особливо гостро, є сенс чесно подумати про реалістичність власних бажань — і за потреби вийти на відверту розмову з партнером чи партнеркою. Можливо, нам не потрібні точні копії побачень інфлюенсерів, але хочеться простих, щирих моментів, де ми можемо побути разом — тільки вдвох.

Та все ж романтичний FOMO створює хибні смисли: він поглиблює відчуття самотності й підмінює справжній зв’язок сприйняттям партнера як функції. Чи можна із цим щось зробити? Так — і це досить зрозумілі, прості кроки.

Зрозуміти свої цінності

FOMO — це про фантазії. А нам потрібна реалістична ціннісна опора, яка й дозволить визначати власні дії. Щоб краще зрозуміти свої — а не нав’язані соцмережами — цінності, спробуй відповісти на такі запитання:

• Які стосунки є ідеальними саме для мене?
• Що для мене найважливіше у стосунках?
• Якою я бачу себе в любові?
• Що для мене означає справжня близькість?
• Що я готова робити заради цього?

Не вдаватися у порівняння (або принаймні їх обмежувати)

Я вже писала, що ми часто порівнюємо себе з іншими практично несвідомо, хоч і добре знаємо, як це шкодить. Та у випадку із соцмережами важливо пам’ятати: ти порівнюєш не просто себе з кимось, а своє особисте життя — із чиїмось публічним. А публічне — це завжди відполірована картинка.

Працювати зі страхами

Якщо говоримо про романтичний FOMO, то тут діє одразу два страхи — страх помилки та страх втрати. Ми боїмося обрати не ту людину, побудувати «не ті» стосунки й усе життя провести з наслідками цієї помилки. Хоча часто забуваємо: єдиного правильного варіанта у стосунках не існує. Існують варіанти, у яких тобі добре, — і ті, в яких тобі некомфортно. І замість того, щоби боятися втратити те, чого ще навіть немає, варто зосередитися на тому, що вже є.

Знайти своє «достатньо»

Частково FOMO — це про невпинний рух до ідеалу, де завжди можна щось покращити або змінити. Але така історія може бути емоційно виснажливою. Саме тому важливо зупинятися й повторювати собі: так, як є, — може бути достатньо. І цього вже вистачає, щоби почуватися щасливою.