Що (часто) не так з поліаморією

Поліаморія — це можливість мати кількох партнерів чи партнерок одночасно. Вона стала своєрідним переосмисленням концепції відкритого шлюбу. Тут можливі не лише сексуальні зв’язки, а й романтичні почуття — за умови, що всі учасники дотримуються спільних правил. На перший погляд, це виглядає як оновлена версія стосунків, у яких люди залишаються відкритими до нових можливостей, але не втрачають одне одного. Та як це працює насправді — зовсім інше питання. 

Про те, як поліаморні стосунки працюють у реальному житті, чому вони приваблюють людей і в чому їхні основні ризики, розповідає психологиня-сексологиня Юлія Бокла.

Чи дійсно ми моногамні?

Зізнаймося: більшість із нас хоча б раз замислювалася про інших партнерів. Це могла бути коротка фантазія, затриманий погляд на незнайомця чи легкий флірт на роботі. На перший погляд, така поведінка не вписується в ідею кохання «на все життя». І саме ці пориви часто стають причиною сумнівів у моногамії.

Та якщо раніше класичний шлюб був чи не єдиним «нормальним» видом стосунків, то у XX столітті все дуже змінилося. Феміністичний рух, культура гіпі та нью-ейдж, протести бебі-бумерів проти усталених порядків — усе це розхитало й без того хитку ідею моногамного шлюбу, де люди тримаються одне одного, поки «смерть не розлучить».

Так поширилися ідеї відкритого шлюбу, обміну партнерами та інших немоногамних форм стосунків, які з часом «еволюціонували» у поліаморію — сучасну етичну немоногамію.

В чому суть поліаморії

Поліаморія — це своєрідний компроміс між бажанням мати стабільні стосунки та прагненням не обмежувати себе суворими зобов’язаннями. Ключовим принципом є згода: незалежно від того, яку форму поліаморії обирають партнери, усі учасники відкрито погоджуються на певні правила. Це можуть бути домовленості не розповідати про інші зв’язки, мати лише обмежену кількість партнерів або уникати спільних партнерів.

Для поліаморів моногамні стосунки часто здаються надто обтяжливими. Вони знаходять відповіді на свої питання у свободі — у можливості звернути увагу на іншу людину, не покладаючи всіх емоційних і романтичних очікувань лише на одного партнера.

А як же з ревнощами?

Поліаморія не заперечує ревнощів, однак у таких стосунках це відчуття намагаються замінити комперсією — радістю за те, що коханій людині добре. Поліамори також можуть ревнувати, але зупиняються й нагадують собі: партнер — не власність, а справжня любов полягає в тому, щоб щиро радіти щастю близької людини.

Втім, це працює не завжди. Уяви, що ти мала жахливий день на роботі, а твій партнер уже запланував побачення з кимось іншим і не може його скасувати. Чи зможеш ти по-справжньому радіти за нього в цей момент?

Інтернет переповнений історіями про те, як поліаморія не спрацьовує. Хтось злиться, що мусить сидіти з дітьми, поки інший розважається. Хтось страждає через порушені домовленості. А хтось просто виснажується — не маючи ресурсу на власні стосунки, спостерігає, як партнери чудово проводять час з іншими.

І саме тут починається головна проблема.

Чи дійсно поліаморія — це так просто?

Поліаморія — це не чарівна паличка, яка дозволяє зберігати стан закоханості, як на початку стосунків. По-перше, наш мозок просто не призначений для того, щоб постійно жити в коктейлі нейромедіаторів, який виділяється під час першої фази закоханості. А по-друге, у поліаморії так само трапляються зради, брехня й порушення домовленостей — і це боляче не менше.

Проте, на відміну від моногамних стосунків, у поліаморних усе дещо складніше. Тобі доведеться багато рефлексувати над своїми стосунками, краще розуміти власні межі й говорити набагато більше, ніж ти звикла. Тому, якщо здається, що поліаморія — це спосіб не ускладнювати життя, ти помиляєшся. Це спосіб зробити його ще складнішим.

Тому…

• Якщо ти хочеш поліаморії, щоб не запарюватися в стосунках, ти розчаруєшся.
• Якщо ти хочеш поліаморії, бо твій партнер не моногамний, ти розчаруєшся.
• Якщо ти хочеш поліаморії, бо любиш свободу, ти розчаруєшся.
• Якщо ти хочеш поліаморії, бо боїшся бути обманутою, ти розчаруєшся.

Але якщо ти готова багато вкладатися в стосунки, постійно перевіряти свої особисті межі та просто спробувати щось інакше, я точно не та людина, яка буде тебе відмовляти.