Situationship: що таке «тимчасунки» та чи можуть вони бути корисними?

Situationship (що українською поетично можна перекласти як «тимчасунки») — це своєрідні стосунки без визначеного формату, коли ви проводите час разом, але не формулюєте, ким є одне для одного.

Чому ж люди обирають саме такий тип взаємодії, які потреби він задовольняє та які ризики приховує — розповідає психологиня-сексологиня Юлія Бокла.

Чому люди обирають «тимчасунки»

«Тимчасунки» виникли як реакція на розчарування у класичному моногамному зв’язку, де чітко встановлені правила взаємодії все одно не гарантують «довго і щасливо». Якщо розчаровуватися у стосунках з обов’язками боляче, логічно спробувати не «зачаровуватися» — а отже, не мати жодних очікувань. Вийде щось — чудово, не вийде — теж непогано.

Вважається, що situationship — це зручний спосіб підтримувати певний романтичний зв’язок і отримувати емоційну та фізичну сатисфакцію, яку зазвичай дають стосунки, але без зайвих жертв і ризиків. Не треба обмежувати себе у флірті з іншими. Не треба жертвувати кар’єрою заради спокійних вечорів удома. І не потрібно підлаштовувати своє життя під когось іншого.

То в чому проблема?

Коли ми розмірковуємо про «тимчасунки», на думку спадають два поняття — свобода і невизначеність. І якщо свобода та легкий вайб усього, що відбувається, є саме тим, за що люди обирають situationship, то невизначеність багатьох лякає (і не просто так).

Саме невизначеність породжує тривогу у стосунках, оскільки ти перебуваєш в підвішеному стані — ніби разом, а ніби ні; ніби маєш почуття, але вони ніби ні до чого не приводять. Глобально ти не розумієш, чого очікувати, як до цього ставиться партнер/ка і скільки особистого ресурсу варто вкладати. З одного боку, така непередбачуваність стимулює вироблення дофаміну, а з іншого — неймовірно виснажує.

Це ж пояснює, чому «тимчасунки» складно перервати. Оскільки ти не знаєш, коли і яким саме буде наступний зв’язок з партнером/кою, вироблення дофаміну раптово злітає, і згодом ти прагнеш знову отримати ті самі відчуття. Такий самий механізм лежить в основі гемблінгу* — ще одного виду діяльності, у якому немає місця певності.

А що з рівністю?

Варто визнати ще один факт — дуже часто в «тимчасунках» один з партнерів починає хотіти більшого (якщо не хоче цього одразу). І це, звісно, створює дисбаланс у стосунках.

До того ж ця людина рано чи пізно починає сумніватися у власній цінності. Вона шукає причину в собі й усе більше занижує вимоги, аби не залишитися самотньою, адже в її свідомості поступово формується думка, що це — усе, на що вона заслуговує.

Виходить, варто тікати?

«Ми не навішуємо ярлики на наші стосунки» часто є способом просто не робити вибір і не брати навіть мінімальної відповідальності у стосунках. У світі існує безліч форматів взаємодії між людьми: можна мати одного партнера на все життя, а можна — повністю відкриті поліаморні стосунки. Можна мати стосунки без сексу, стосунки з вільними сексуальними зв’язками або бути вірними одне одному.

При всьому цьому різноманітті певний формат обрати все ж можна. А якщо ти не бажаєш нічого обирати, можливо, варто замислитися над причинами. А також над тим, чи у цій «свободі» ти випадково не втрачаєш себе.

* Гемблінг — це будь-яка азартна діяльність, у якій людина ризикує грошима чи цінностями, сподіваючись випадковим чином отримати виграш. Це про ігри на удачу, а не на вміння.