Ти зростаєш, а він стоїть на місці: що робити, коли пара рухається в різному темпі

Ми живемо в епоху амбітних і цілеспрямованих жінок. Хоч фемінізму ще є за що боротися, порівняно з попередніми історичними періодами можливостей стало значно більше. Не дивно, що сьогодні багато жінок вражають своїми здобутками, прагненням до розвитку та жагою до самореалізації. Водночас виникають труднощі, коли їхні партнери, м’яко кажучи, не встигають за цим темпом.

Як це впливає на стосунки, чому так відбувається і що із цим робити — розповідає психологиня-сексологиня Юлія Бокла.

Як це працює

У сімейній терапії існує поняття сімейної системи: коли люди живуть разом, вони починають функціонувати за певними неписаними правилами. Хтось відповідає за побут, хтось перший ініціює сварки, хтось неорганізований і потребує додаткового контролю, а хтось, навпаки, мусить усе контролювати. Стосунки тримаються доти, доки ця система працює (хоч і неідеально). Але коли змінюється одна з ланок системи — тобто людина, змінюється й уся система. Або ж вона руйнується. Саме тому, коли один з партнерів починає розвиватися і змінюватися, інший часто цьому не радіє й намагається втримати стосунки в межах, які дозволяли системі залишатися стабільною.

Це ще не кінець!

Насправді партнери у стосунках рідко розвиваються синхронно: іноді хтось зосереджений на особистих цілях, а хтось, навпаки, «прикриває» побутові питання. Буває, що один натхнений, а інший — виснажений. І саме в цьому може бути плюс: коли хтось із вас на межі, інший має ресурс, щоб іти далі. Тому такі періоди цілком природні й можуть траплятися в кожного.

Звісно, спроби «підтягнути» партнера до свого нового рівня рідко спрацьовують. Так само як і тиск, критика чи приниження. Людина має сама хотіти розвиватися, мати на це сили та внутрішнє бажання. Тому найчесніше запитати себе: «Чи справді мені окей із цим партнером таким, яким він є зараз? І чи буде мені окей, якщо він залишиться таким надалі?».

Цілком можливо, що твоє невдоволення викликане соціальними чи гендерними установками. А можливо, ти готова підтримати партнера у складний період. Або ж — не готова. І ти теж маєш на це право.

Але іноді справа не в темпі

Частіше нас не вдовольняє взагалі не те, що партнер «не встигає», а те, як змінюються стосунки. Проблема може бути в байдужості партнера — він не виявляє цікавості до того, що тебе захоплює, не стежить за твоїми успіхами, не святкує твої перемоги. Іноді партнер, вдаючись до самозахисту, може не просто ігнорувати твої здобутки, а висміювати чи применшувати їх. Або ж ти можеш применшувати їх сама — щоб ненароком не зачепити его коханого. Якщо різні темпи розвитку партнерів — це нормально, то зневажливе ставлення до успіхів одне одного — це вже тривожний дзвіночок.

Як повернути комфорт?

Погана новина: відмотати все назад і зробити так, як було, не вийде. Хороша новина: цього й не потрібно робити, адже зміни в тобі означають і зміни у стосунках. І ці зміни можуть бути на краще.

Почати варто (як завжди) зі щирої розмови: ти маєш повне право поділитися своїми переживаннями й невдоволенням, а партнер — запропонувати свій погляд на ситуацію. Якщо все це відбувається за правилами ефективної комунікації, така бесіда може допомогти краще зрозуміти цінності одне одного й вирішити, як рухатися далі — разом чи вже окремо.

Важливо памʼятати, що партнеру може знадобитися простір і час, щоб усвідомити своє бачення майбутнього — і варто дати йому цю можливість. Але твій час також важливий, тому, обмірковуючи ситуацію, не забувай думати не лише про «тут і зараз», а й про те, чи готова ти залишатися в таких стосунках надовго.