Зверни увагу, якщо він так робить: новий неоднозначний тренд у стосунках

Справжня відкритість чи тривожний дзвіночок?

Уразливість — це водночас страшна і прекрасна річ, без якої, на жаль, ніяк, якщо ти справді хочеш будувати глибокі та щирі стосунки. Але є межа, коли щирість перестає бути чеснотою й починає тиснути. І ця межа має назву — «фладлайтинг» (англ. floodlighting від слова floodlight — «прожектор»). 

Термін «фладлайтинг» запровадила Брене Браун — авторка книжки «Сила вразливості: вчення про автентичність, зв’язок і мужність». Це ситуація, коли людина надміру відкривається, ділиться глибоко особистим у спосіб, який ніби й здається щирим, але насправді працює як захисний механізм. Замість справжньої вразливості людина ставить бар’єр — наче «Я все виклала, тепер мені ніщо не загрожує». Останнім часом фладлайтинг став гарячою темою: про нього говорять у ранкових шоу, пишуть заголовки й обговорюють у Reddit. Його все частіше називають токсичним трендом у стосунках, коли хтось одразу ж «зливає» особисту інформацію, намагаючись насильно створити зв’язок або ілюзію близькості з новим потенційним партнером.

@riccardopozzoli

У чомусь фладлайтинг нагадує те, що Керрі Бредшоу колись назвала «емоційною розпущеністю» — коли вона поділилася подробицями свого свіжого розриву з новим симпатичним знайомим. Так, ми всі іноді потрапляли в цю зону після зайвого келиха або невчасної розмови після болісного розставання. Але є різниця між токсичним фладлайтингом і тим, щоб випадково трохи переборщити з відвертістю на початку. «Проблема не в тому, що ти щось розповідаєш. Проблема — це коли ти свідомо ділишся надто особистим зарано, щоб насильно створити зв’язок, — пояснює терапевтка Маріса Т. Коен. — Усе залежить від мотивації: навіщо ти це робиш».

Що таке фладлайтинг у стосунках?

У контексті стосунків фладлайтинг — це коли одна людина одразу ж починає ділитися емоційно насиченою або надто особистою інформацією, намагаючись пришвидшити процес зближення. По суті, це спроба використати передозування щирістю як ярлик «ось ми вже близькі». «Це може стати проблемою, адже справжня близькість вимагає взаємності — і на неї потрібен час», — пояснює Маріса Т. Коен. До того ж такий підхід ставить іншу людину в незручну ситуацію: вона може відчути тиск, ніби теж має негайно відкритися у відповідь, хоча зовсім до цього не готова.

У нещодавньому епізоді шоу On Air With Ryan Seacrest співведуча Сісані поділилася прикладами фладлайтингу: «Ти щойно познайомилася з кимось, а він уже розповідає про болісне розставання, складні сімейні стосунки або давні травми — і ти раптом відчуваєш, що маєш його заспокоїти». Або ще гірше — жорстко розкидається діагнозами з терапії у стилі: «У мене комплекс покинутої дитини, тому мені потрібно знати, що ти не зникнеш».

Фладлайтер може й не усвідомлювати, чому саме він так поводиться, але навіть у несвідомій формі це залишається маніпуляцією. Замість квітів, подарунків і гіперуваги (як у випадку з love bombing’ом) фладлайтер «бомбардує» тебе травмами та глибокими розмовами, створюючи ілюзію близькості там, де її ще немає. Інколи це також працює як тест: мовляв, якщо ти мене не приймеш з усіма моїми «тарганами», значить ти мені не підходиш. Але погодься, такий тест — це теж не ок.

@ana.kohler

Чи завжди фладлайтинг — це токсично?

Не зовсім. Важливо відрізняти фладлайтинг від банального овершерингу — надмірної відкритості. За словами Коен, люди можуть ділитися особистим на першому побаченні із цілком нешкідливих причин: хтось просто за своєю природою відкритий, хтось нервує й намагається заповнити паузу, а хтось перебуває у стані легкої соціальної тривоги. Отже, не кожна історія про дитинство, розказана на побаченні, — це маніпуляція. Але якщо за відвертістю стоїть бажання пришвидшити емоційний зв’язок або протестувати іншу людину, варто натиснути на гальма.

Овершеринг переходить у потенційно токсичну зону фладлайтингу тоді, коли людина ділиться надто відвертою, травматичною або емоційно важкою інформацією в такий спосіб, що інша людина почувається незручно або відчуває тиск — ніби має негайно відповісти тим самим. Особливо якщо фладлайтер не зчитує ці сигнали та продовжує навалювати особисте. І навіть якщо це спрацює і людина навпроти раптом теж відкриється — з’явиться відчуття миттєвого зв’язку, це ще не означає, що все гаразд. Бо фладлайтинг не є справжньою вразливістю, а інтимність, яку він створює, — не справжня. Це просто короткий шлях, обхідна доріжка, яка імітує близькість, але не будує її.

Це, звісно, не означає, що магічне відчуття «Наче я знаю цю людину все життя» після фантастичного першого побачення — неправдиве. Навпаки, це може бути чудовим стартом для справжньої емоційної близькості — якщо вона розвиватиметься поступово. «Люди зазвичай відкриваються із часом — коли почуваються безпечно у стосунках і зростає довіра», — каже Коен. Вона додає, що цей процес у кожної пари відбувається у своєму ритмі й саме цей природний темп має найбільше значення. Бо глибокі розмови мають виникати не заради зв’язку — а з нього.

За матеріалами cosmopolitan.com