Як краще розуміти себе та свої емоції: 7 лайфхаків за мотивами книги «Простими словами»

Cosmo

У школі ми вчимо на біології ми побіжно вчимо анатомію, геть трішки психологію. Але чи знаємо ми, як влаштована людська природа емоційності та звідки ростуть ноги у того чи іншого почуття? Ні. Сьогодні психологічна просвіта та самопізнання все більше нормалізується, а це значить, що з кожною статтею чи книгою ми наближаємося до гармонії з собою та своїм оточенням, партнерами, знайомими та друзями.

Нещодавно автори просвітницького подкасту «Простими словами» психотерапевт Ілля Полудьоний та письменник Марк Лівін випустили однойменну книжку. Ми зазирнули до неї, щоб обрати для тебе 7 влучних порад, які допоможуть впоратися зі складними емоціями.

1. Ревнощі. Будьмо чесні: людей, що не ревнували б зовсім, не буває.

Хтось каже: «Я не ревную свою партнерку до чоловіків, які лайкають її фото в інстаграмі», — але водночас відчуває ревність, коли на роботі в його колеги виходить краще. Або ж навпаки — у стосунках ревність є, можливо, навіть здорова («Я бачу, що на тебе звернули увагу, тому ревную»), але в кар’єрі — повна байдужість до успіху колег. Так чи інакше, людині доведеться постійно стикатися із цим почуттям. Тому ми хотіли б пояснити, як перевести його з небезпечної червоної зони, коли ревність руйнує, у безпечну зелену, коли ревність — це нормально, а не привід для драми.

Фрейд описує ревнощі як акт агресії. Він виокремлює три рівні ревнощів: 

Перший рівень — це такі банальні й суперницькі ревнощі, на яких ґрунтується процес збереження влади над об’єктом любові. Другий рівень — спроєктовані ревнощі. Це коли людина власне важке переживання приписує комусь. Третій рівень — параноїчні ревнощі. Варто підкреслити, що саме ця частина статті Фрейда стоїть на піску, хоча певна логіка в ній є. На думку психіатра, цей тип ревності має стосунок до прихованої і пригніченої гомосексуальності. 

Що робити, щоб ревність не стала токсичним почуттям?

Як показує практика, найбільше ревнощів та напруги виникає, коли людина не готова визнати страх перед втратою і не може його позбутися. Тобто «я боюся, що ти підеш, але тобі цього не скажу». Тому найкраща профілактика ревнощів — це спроба про них говорити. Навіть якщо їх ще немає. З’ясувати, до чого ти ревнувала б, що мала б дізнатися, аби з’явився страх втратити людину.

2. Відштовхування. Вона/він мені точно відмовить.

«Побутове» відштовхування — це коли людина намагається потрапити туди, де може бути небажаною. Ти імовірно, теж стикалася із цією ситуацію, коли раптом у сторіз інстаграму бачитла, як весело друзі тусуються на вечірці, на яку тебе чомусь не запросили. Наступні етапи: переживання відштовхування — злість, спрямована всередину, — образа. «Нічого, — думаєш ти, — якось я теж влаштую вечірку, а вас туди не покличу». У цьому і прикол явища: воно одночасно може бути і спектром почуттів, і дією. Вас завжди можуть відштовхнути, але це означає, що ти перед цим намагалася кудись увійти. Буває, що людині нестерпно в такому стані. Переживання від цього настільки потужні, що вона всіляко намагається їх уникати. Наприклад, ніколи не йде на зближення. Або ж навпаки, тільки-но відчуває загрозу, відштовхує першою.

Як вийти з кола відштовхування? 

Склади перелік близьких контактів і подумай, кому довіряєш, із ким почуваєшся безпечно. Може, ти відчуваєш довіру до тітки, хрещеної, старшої колеги. Такий досвід здатен допомогти відновитися. Ми вже дорослі, тепер це наша відповідальність — формувати й лікувати нашу довіру, дбати про власне почуття безпеки, впускати до свого життя людей, будувати стосунки.

3. Безсилля — комплексне почуття. Воно може одночасно проявлятися через злість, сором, ненависть, відчай, провину.

Іноді ми вже нічого не можемо вдіяти, але продовжуємо боротьбу, щоб «не зазнати поразки». Хоча визнання власного безсилля перед кимось /чимось не є поразкою, це радше визначення власних меж — де людина здатна щось вчинити, а де її сили завершуються. Хіба можна назвати безсиллям неспроможність підняти, скажімо, 500 кг?

Безсилля — це коли хочеться на вечірку, але ввели карантин; коли планували побачитися з рідними в іншому місті, але транспорт тимчасово не ходить; коли через кризу втратила роботу й нічого із цим зробити не можеш. Цих ситуацій у житті — сотні.

Як стати сильним перед лицем безсилля?

Стикнувшись із безсиллям, спробуй перенести ситуацію на аркуш паперу. Розділи його на дві частини. У першій опиши ситуацію та перечисли те, що, як здається, неможливо змінити. Наприклад, через карантин у тебе накрилася відпустка. Ти не можеш вплинути на перебіг хвороби (звісно, якщо ти не вірусолог).

На другій частині аркуша напиши, що тобі посильно в цій ситуації. Наприклад, змінити локацію для відпочинку. Ця вправа допомагає прийняти те, що ти не можеш змінити, і побачити перспективи — те, що тобі до снаги.

4. Сумніватися — нормально. Або ні, або нормально...

Це відчуття знайоме усім — від Кріштіану Роналду й Андрія Шевченка до Білла Ґейтса та Марка Цукерберґа. Сумніви виникають тоді, коли в людини бракує енергетичних і психологічних ресурсів, щоб зробити вибір, немає внутрішньої впевненості. Сумніви з’являються внаслідок розгубленості або ж розгубленість з’являється через сумніви — трапляється так і так.

Сумніви бувають зі знаком плюс та зі знаком мінус.

Перші стають помічниками, коли ми хочемо зробити кращий вибір для себе. Вони дають можливість трохи пригальмувати — це як ручник у машині. Другі ж пов’язані зі страхом відповідальності чи сорому: якщо я помилюся або зроблю щось неправильне, будуть негативні наслідки, мене насварять або засоромлять. До таких сумнівів призводить незнання себе, невпевненість у собі.

Шлях до подолання сумніву як такого — це прийняття рішення, коли ми раціонально намагаємося зважити всі за і проти. Та здійснений акт вибоку — те, що йде зсередини, і його часто неможливо раціонально пояснити. Коли ми вирішуємо, то оцінюємо та зважуємо.

Що робити, щоб подолати стан постійного сумніву?

Головне завдання — повернути собі право на сумніви. Важливо навчитися помічати цей стан, перебувати в ньому й давати собі стільки часу, скільки треба для ухвалення рішення. Ці години чи хвилини можна витрачати на дослідження контексту, на контакт із собою.

Коли наступного разу спіймаєш себе на цьому, наприклад, у відділі з йогуртами, не спіши обрати абищо, дай собі достатньо часу, щоб вибір чи рішення з’явилися природним шляхом, а не під тиском.

Придбати

5. Розчарування — неминуче і водночас корисне.

Може скластися враження, що розчарування — це щось погане, чого треба уникати. Але ми тебе розчаруємо — воно неуникне й навіть корисне. Американський психоаналітик австрійського походження Гайнц Когут навіть запропонував поняття «оптимальне розчарування». Воно формує внутрішні важелі самозаспокоєння й самоопори. Проте крайності, як-от надто глибоке розчарування, завдають травми. Здається, Когут щось знав: усе ж таки нам треба розчаруватися, щоб зростати.

Зачарування й розчарування — це історія про межі дійсності: є речі, які ми дозволяємо собі бачити, а є ті, яких уникаємо. 

Як розчаровуватися безболісно?

Розділи листок на три колонки. У першій запиши п’ять пріоритетів на життя. Наприклад: Кар’єра; Стосунки; Сім’я; Творчість; Дозвілля. У другій колонці сформулюй свої очікування. Наприклад: кар’єра — стати директором агенції. У третій зафіксуй реальність: наприклад, керівник відділу. А тоді послухай себе: що саме ти відчуваєш з цього приводу? Чи хочеться щось змінити?

6. Фу, мене від тебе нудить! Або привіт, відраза

У сучасній психотерапії, зокрема в гештальт-підході, відраза вважається одним з найфундаментальніших механізмів, з яким пов’язана чутливість людини. Від неї залежить, чи потрапить в організм щось нове.

У книжці «Его, голод і агресія» Фредерік Перлз порівнює принцип роботи психіки з голодом і споживанням їжі: організм харчується білками, жирами, вуглеводами, а психіка — інформацією та ідеями. Дослідник також звернув увагу, що процес харчування має кілька етапів: вибір їжі, відкушування, пережовування чи всмоктування, тоді ковтання, перетравлення й засвоєння (асиміляція). Психічні процеси, на думку Перлза, мають ті самі стадії.

Сильна відраза здебільшого відчувається вже тоді, коли ситуація справді нестерпна. У процесі роботи з відразою важливо відновлювати чутливість і довіру до себе, не доходити до нестерпного ментального чи фізичного голоду, свідомо обирати їжу і головне — добре все пережовувати, інакше можуть бути проблеми.

Що робити, коли відраза стає нестерпною чи постійною емоцією?

У роботі з відразою важливо повертати собі чутливість до їжі. Тож наступного разу, коли сядеш їсти, спробуй зробити це максимально усвідомлено. Не дивись в екран, не блукай думками, а зосередься на власних смакових та емоційних відчуттях.

Стеж за тим, як на продукти реагує твій організм, скільки разів пережовуєш, відчувай кожен шматок, що потрапляє до шлунка. Зважай на те, що у твоєму розумінні означає «наїлась» і коли це вже може стати переїданням. Використовуй цю саму вправу з інформацією та спілкуванням.

7. Самотність. Інші є (або їх немає), а мені погано.

Самотність не завжди залежить від інших. Можливо, людина сама не знає, чого хоче, і не розуміє, як це отримати. А природним чином це не відбувається.

В основі такого переживання багато різних процесів, серед яких і потреба в належності. Комусь здасться, що цю проблему легко подолати: самотньо — піди з кимось поговори. Але люди, що переживають напади самотності, часом просто не вміють будувати близькі стосунки. За цим можуть ховатися проблеми із соціалізацією. 

Що робити? Як допомогти собі в моменти самотності?

Знаходити контакт із собою. Тільки тоді, коли ми в гармонії із собою, можемо побудувати якісні стосунки з іншими. Часто ми шукаємо причину в комусь, стараємося більше забирати й менше віддавати у стосунках, чекаємо, коли до нас прийдуть і щось запропонують, а самі залишаємося пасивними. 

Відділяти самотність від себе. Те, що я сьогодні одинокий, не робить мене менш цінним і нічого про мене не говорить. 

Практикувати усамітнення. Самотність потрібно пропрацьовувати у психотерапії. Це довготривала робота. Але допоможе тренування навичок усамітнення. Можна поставити собі ціль — щодня протягом тижня залишатися на самоті 15 хвилин.

5 5 3
Фото: instagram.com/paola_cossentino
Спецпроекты
Реклама

Знаки Зодиака, которые кармически связаны друг с другом

Объясняем, почему с некоторыми знаками у нас складываются особые отношения.

Loading...

Доведено наукою: чому людина закохується тільки тричі в житті

Невже справжнє кохання приходить після двох спроб? 

Хочешь больше узнать про "LifeStyle"?

30 вещей, которые нужно прекратить делать к 30 годам

Пора начать жить по-взрослому и отказаться от некоторых «детских» привычек.

Гороскоп
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

 

© Copyrignt Cosmopolitan Ukraine, 2019. Все права защищены.