Артем Пивоваров відповідає на запитання Макса Барських в ексклюзивному інтерв’ю до виходу треку «Так ніхто не кохав»

Про шлях до музики, перфекціонізм та сприйняття успіху

Поезія Володимира Сосюри отримала нове звучання, яке резонує із сучасністю. Двоє найяскравіших зірок української сцени — Артем Пивоваров та Макс Барських — об’єднали свої таланти у несподіваній колаборації, що вже привернула увагу не лише шанувальників, а й усього шоу-бізнесу. Їхній спільний трек «Так ніхто не кохав», прем’єра якого відбулася 28 листопада, стане лід-синглом нового альбому «Твої вірші, мої ноти Pt.2» — масштабного культурного проєкту Пивоварова, який оживляє українську поезію через музику.

У рамках прем’єри музиканти поділилися один з одним своїми думками про творчість, шлях до успіху, внутрішні зміни та натхнення. В ексклюзивному матеріалі для Cosmopolitan Артем Пивоваров відповідає на запитання Макса Барських. Продовження цього інтерв’ю, де артисти міняються ролями, ти зможеш знайти на ELLE.UA.

Ти пам’ятаєш момент, коли остаточно зрозумів для себе, що музика стане твоєю професією?

Музика була в моєму серці з дитинства. У більш дорослому віці я постав перед вибором: працювати в реанімації, що не приносило мені задоволення, чи займатися музикою — справою, що не гарантувала стабільності, однак була окремим світом, у який я поринав щодня незалежно від стану або настрою. Чи був я виснаженим, чи зарядженим — вона завжди супроводжувала мене.

Я постійно намагався знайти шляхи для того, щоб зробити музику справою свого життя, і все, що ставало перешкодою, тільки ще більше підбурювало і мотивувало переконати себе в тому, що більше за музику я не люблю нічого.

І я був готовий відмовитися від грошей, достатку, стабільності, аби займатися справою, яка мені до душі, а вже потім це стало професією. Хоча навіть сьогодні я можу з упевненістю сказати, що музику я вважаю своїм покликанням і не сприймаю це виключно як професію. 

Бути артистом — це більше про команду чи про відчуття самого себе?

Бути артистом — це розкривати різні грані своєї особистості. Адже артист поєднує різні вміння: спів, авторство пісень, хореографію, акторську майстерність. Але в моєму випадку я завжди первинно, крім того що є автором, який створює свої пісні, від самого початку веду свій проєкт своїми силами й протягом багатьох років знаходжу людей, які приєднуються до мого руху і стають частиною моєї професійної команди. Як людина, що поєднує в собі якості продюсера, артиста і музиканта, завжди буду вдячний людям, які крокують разом зі мною і проходять цей тернистий шлях. Тому, звісно, я завжди буду вдячний своїй команді.

Який шлях би ти обрав на початку своєї кар’єри, якби були опції: миттєва слава чи довгий шлях до успіху, і чому?

Миттєва слава є поширеним явищем зараз, адже поява соцмереж дала можливість вільно ділитися творчістю і скоротила шлях митців до своєї аудиторії. Усі хочуть швидкого результату, однак, коли відбувається стрімке зростання популярності, виявляється, що не всі до цього готові. Мій шлях до визнання був довгим та тернистим, це роки безперервної роботи, попри відсутність підтримки. Чи хотілося б, щоб цей шлях був коротшим? Так. З іншого боку, всі складнощі, з якими я стикався, загартували мене та підсилили задоволення від результату. Словом, у кожному з варіантів є свої плюси та мінуси. Я сам обрав свій шлях і ні про що не шкодую. У самурая немає цілі, є лише шлях.

Які б поради ти дав собі на початку творчого шляху?

На початку творчого шляху важливо вірити в себе, в те, що робиш, і не здаватися. Із цією думкою я дійшов до тієї точки, в якій перебуваю зараз.

Ніхто не вірив, що у мене щось вийде, я чув це постійно, однак продовжував рухатися до своєї мети. Якби можна було повернутися в той час, я б сказав, що все роблю правильно.

Які поради б ти дав артистам-початківцям і чи треба їх узагалі давати, навіть якщо тебе про це питають?

Я б порадив артистам-початківцям нікого не слухати й робити так, як вони вважають за потрібне. Люди завжди роздаватимуть поради, навіть коли їх про це не просиш, намагатимуться підлаштувати вас під своє бачення, однак лише вам вирішувати, як саме розвиватися у творчості. З власного досвіду я знаю, що цей шлях непростий. Саме тому нещодавно запустив проєкт «НОВІ ІМЕНА», в якому підтримую перспективних молодих виконавців. Виступаючи в ролі автора та продюсера, я прагну допомагати талантам та розкривати їхній потенціал.

Стан повного задоволення щойно створеною піснею — який він у тебе?

Цей стан схожий на той, у якому перебуваєш переважно в дитинстві, коли емоції максимально щирі та сильні. Це відчуття піднесення переповнює і спонукає створювати щось нове.

Ти страждаєш від перфекціонізму? Чи повертаєшся до ранньої творчості з думками, що можна було б щось зробити інакше чи взагалі переробити?

Музика або музичний шлях не є пунктом призначення. Це дорожня карта, якою я нескінченно мандрую. Тому, звісно, як і кожна людина, яка створює музику, сублімує свої емоції та думки у творчість, я щоразу прагну перевершити свій попередній результат та стати кращою версією себе. Для мене важливо тримати все в балансі.

Так, я перфекціоніст, але до моменту, поки моя творчість не вийде у світ. Поки мою пісню не почують люди, я можу вважати її своєю. Після того як я надсилаю її у всесвіт, пісня оселяється в серцях, думках і голосах інших людей. Тоді, навіть якщо десь у глибині душі відчуваю, що хочу щось змінити, я розумію, що цього не треба робити, адже є шлях, який я проходжу.

Аналізуючи попередні роботи, я можу сказати собі, що здатен зробити краще. Думаю, кожна людина, яка щось створює, намагається вдосконалюватися протягом свого життя. Тому для мене як для творчої особистості бажання створювати щось краще в майбутньому буде завжди в пріоритеті.

Читай відповіді Макса Барських на запитання Артема Пивоварова за посиланням.