Soft power. Наталія Татарінцева — про відмову від перфекціонізму, здорові стосунки з тілом і роботу із жіночою самоцінністю

Світ професійного спорту та високих досягнень диктує суворі правила: змалечку вчить ігнорувати втому, тамувати біль і йти до мети через «треба». Згодом ця звичка за замовчуванням переноситься й на звичайне життя, перетворюючи його на нескінченне виправлення помилок та гонитву за бездоганним результатом. Але що залишається, коли п’єдестали підкорено, а тіло виснажене вічною боротьбою?

Наталія Татарінцева знає цей сценарій досконало. Майстриня спорту з художньої гімнастики та чотириразова чемпіонка світу з pole dance, вона роками витримувала надскладні навантаження, водночас відвойовуючи право на жіночність у спорті. Усвідомлення, що зовнішня бездоганність не дорівнює внутрішньому спокою, прийшло до неї пізніше — саме тоді Наталія вимкнула режим «виживання» і почала заново вчитися чути себе.

Сьогодні цей підхід вона передає вже більш ніж 300 тисячам жінок через свої онлайн-програми, поєднуючи досвід спортсменки, тренерки та інфлюенсерки з новим поглядом на тілесність. Ставши амбасадоркою PUMA та пройшовши новий етап дорослішання — народження доньки Лелі у шлюбі з Євгеном Котом, Наталія лише масштабувала цей підхід, додавши йому ще більше м’якості та поваги до тіла як до головної опори.

Про відмову від перфекціонізму, здорові стосунки з тілом, глибоку роботу не лише із зовнішністю, а й із внутрішнім станом, материнство і масштабну бізнес-мрію — читай в інтерв’ю Наталії Татарінцевої для Cosmopolitan.

Cosmo Chek-In

Трек, під який ти останнім часом любиш танцювати найбільше?

У мене немає одного конкретного треку на повторі — зазвичай я обираю музику дуже хаотично, під настрій. Але один з моїх останніх танців був під особливу пісню — її для мене написав чоловік. Це його дебютний трек під назвою «11.11», який уже вийшов, тож тепер його можуть послухати всі.

Давай чесно: скільки пар кросівок у твоєму гардеробі?

Насправді небагато — максимум до 10 пар. Я постійно влаштовую благодійні розпродажі, звільняю простір і вже потім купую собі щось новеньке.

Які три свої програми ти особисто любиш найбільше?

Перша — моя найулюбленіша програма «Гормональний баланс». Друга — «Ідеальні сіднички», обожнюю її за потужне пропрацювання нижньої частини тіла. І третя — курс «Інструктор з розтяжки на мільйон».

Головний б’юті-фаворит, без якого не уявляєш свою косметичку?

Без сумніву, це олія таману з острова Таїті для обличчя та тіла. Головний секрет мого сяяння.

Яка риса в тобі сьогодні найсильніша, а яка — найвразливіша?

Найсильніша риса, над якою я постійно працюю, — це вміння вчасно вимикати «робочий режим» і проявляти ніжність. Протягом дня я можу бути максимально зануреною в бізнес-процеси, а потім повертатися до м’якості — і вважаю це своєю силою. А найвразливіша риса — я дуже люблю допомагати іншим, але не завжди вчасно помічаю, коли допомога потрібна мені самій. Зараз я тільки вчуся відчувати власну потребу в підтримці й не соромитися просити про неї.

Наталю, ти у спорті з чотирьох років. Які риси характеру тобі дісталися від художньої гімнастики й наскільки вони допомагають (або заважають) тобі вже у дорослому житті?

Художня гімнастика дала мені колосальну базу і внутрішню силу. Це про залізну дисципліну, витривалість і вміння йти до своєї мети до переможного кінця, навіть коли здається, що ресурсів уже не залишилося.

Але в цього є і зворотний бік. Спорт сформував у мені звичку жити через жорстке «треба». Уже в дорослому віці я чітко усвідомила: постійно бути сильною — це шлях до вигорання. Це виснажує. Тому сьогодні мій найбільший особистісний ріст полягає в тому, щоб навчитися не тиснути на себе. Навпаки — чути себе, берегти й ніколи не зраджувати власне тіло заради омріяного результату.

Професійний спорт — це завжди про жорсткість і вимоги до себе. Як ти перевчила своє тіло з режиму «виживати та здобувати» у режим «відчувати та насолоджуватися»?

Це був надзвичайно довгий і складний шлях, який триває й досі. Професійний спорт занадто довго домінував у моєму житті й буквально вчив мене ігнорувати сигнали власного тіла. Утома? Працюй далі. Травма чи нестерпний біль? Заблокуй це в голові, терпи й шукай способи абстрагуватися.

Але в якийсь момент настало протверезіння. Я зрозуміла, що навіть ідеально красиве, рельєфне тіло не робить тебе щасливою, якщо між тобою і ним немає справжнього контакту. Мені довелося заново вчитися сповільнюватися, чути себе й отримувати задоволення від самого руху, а не оцінювати себе виключно через цифри чи медалі.

Сьогодні як тренер я прагну передати жінкам саме цю філософію: рух має бути без насильства над собою, а власний прогрес варто оцінювати через призму особистих відчуттів, а не через порівняння з вигаданими ідеалами чи іншими людьми.

Ти пройшла шлях до чотирьох титулів чемпіонки світу з pole dance. Пілон довго був стигматизованим: підозрюю (виправ, якщо я помиляюся), що тобі доводилося одночасно і доводити, що це непростий спорт, і відстоювати своє право на сексуальність у ньому. Що виснажувало найбільше і що мотивувало йти далі?

О так, це було вічне й виснажливе балансування. Тобі потрібно щодня доводити суспільству, що пілон — це надскладний спорт, і водночас відстоювати своє право не соромитися власної жіночності та сексуальності в ньому. Найбільше виснажували навіть не колосальні фізичні навантаження, а сама необхідність постійно пояснювати очевидні речі.

Я на власні очі бачила, як пілон робить жінок сміливішими, сильнішими й по-справжньому вільними. Я завжди чітко знала, заради чого проходжу цей шлях, бо мала ясне бачення того, ким хочу бути в цьому напрямку. Мені вдалося створити власний, впізнаваний стиль танцю, який хотілося показати світові. І думаю, мені це вдалося.

Багато жінок починають займатися танцями на пілоні не заради великих спортивних досягнень, а щоб віднайти контакт із собою. Коли ти вперше зрозуміла, що цей спорт може кардинально змінювати жіночу самооцінку?

Коли я почала помічати трансформацію не в тонусі м’язів, а в очах своїх учениць. Дівчата часто приходили на тренування затиснутими, невпевненими в собі, з купою комплексів. А потім раптом починали розкриватися: зовсім інакше рухатися, дивитися на себе в дзеркало з гордістю, дозволяти собі бути помітними та яскравими.

Тоді я зрозуміла, що це не просто спорт — це глибока тілесна психотерапія. На індивідуальних заняттях ми часто проходили майже терапевтичні процеси. Дівчина могла прийти та сказати: «Я хочу розкритися для самої себе, я ніколи не бачила себе сексуальною і хочу нарешті собі сподобатися».

Ми відпрацьовували рухи, в яких вони бачили себе по-новому і дозволяли собі проявити стільки сексуальності, скільки у звичайному житті ніколи б не дозволили. Знаєш, на основі мого тренерського досвіду можна писати книги про те, якими невпевненими жінки часто заходили до зали та якими «королевами» звідти виходили.

Зараз через твої програми — від стретчингу та роботи над поставою до схуднення і танців — пройшли понад 300 тисяч жінок. Це величезна вибірка. Якщо відкинути базове бажання «підтягнути фігуру» чи просто мати кращий вигляд, який найглибший, можливо, неочевидний біль чи запит ти бачиш у них найчастіше?

Найчастіше запит насправді лежить далеко за межами кілограмів чи простого бажання «змінити зовнішність до літа». Головний біль сучасних жінок — це, знову ж таки, втрата контакту із собою. Величезна кількість дівчат роками живе в режимі «я мушу бути ідеальною для всіх» — для чоловіка, дітей, керівництва, суспільства. Через це вони поступово перестають відчувати власне тіло, свої справжні бажання та базові потреби.

Тому за банальним формулюванням «хочу схуднути» майже завжди стоїть глибший запит: «Я хочу знову почути себе. Повернутися до своєї суті, зрозуміти, що мені каже моє тіло, як воно рухається, і нарешті відчути себе живою та красивою».

Візуальні зміни — це лише приємний бонус, але справжній результат починається тоді, коли дівчина вчиться насолоджуватися кожним рухом і відчувати себе до кінчиків пальців.

Твоя діяльність давно вийшла за межі спортзалу — ти впливова інфлюенсерка з величезною аудиторією. Які головні цінності ти намагаєшся транслювати дівчатам та жінкам, які за тобою стежать?

Моя головна місія — донести до кожної жінки, що сила і жіночність не просто сумісні, вони мають існувати разом. Можна бути амбітною, успішною, сильною — і водночас залишатися ніжною, чуттєвою та сексуальною.

Тіло — це не покарання за те, що ти з’їла, і не нескінченний проєкт для жорсткої критики в дзеркалі. Це наша головна опора. І з ним варто будувати здорові, люблячі стосунки, щодня дякуючи йому за те, що воно з нами співпрацює.

Ця цінність проходить крізь кожен мій Reels і кожен допис. Я постійно говорю про те, що ми маємо бути вільними у власному тілі та знімати із себе тиск будь-якої зовнішньої оцінки.

У тебе дуже впізнавана енергія: м’яка сила та сексуальність без надмірної демонстративності. Це те, до чого ти свідомо йшла, чи твоя природа, яку ти просто дозволила собі проявити?

Мені здається, це красивий тандем моєї природи та мого життєвого шляху. Раніше я була схильна ховати цю енергію глибоко всередині, адже соціум з дитинства вчить дівчат бути або надто правильними, або зручними для інших. Але зараз я нарешті дозволила собі розслабитися й бути справжньою — різною: і сильною, і м’якою, і чуттєвою, і живою. У цьому рішенні є колосальна свобода. Я дозволяю собі бути вільною в тому, якою я себе бачу або хочу бачити в конкретний момент.

Наше самовідчуття — не константа. Я змінююся з кожним роком і навіть з кожним днем і даю собі право проживати ці зміни, рухаючись за внутрішніми відчуттями. Ми, жінки, справді чутливі до гормонального фону, віку, циклів, і я багато досліджую власне тіло, шукаючи нові точки контакту з ним.

Я прагну довіряти йому, щоб мої думки й відчуття залишалися чистими — не нав’язаними трендами чи інформаційним шумом. Для цього мені важлива самотність: моє справжнє спілкування з тілом народжується саме в тиші, коли немає зовнішнього тиску.

Ти часто говориш про контакт із тілом. Чому, на твій погляд, сучасній жінці так важко просто розслабитися і почуватися впевнено у власному тілі без зовнішнього схвалення?

Сучасна жінка цілодобово перебуває під мікроскопом оцінювання: соцмережі, вигадані стандарти, постійне порівняння себе з іншими. Нас, на жаль, дуже рідко вчать відчувати своє тіло зсередини — натомість привчають дивитися на себе чужими очима. Через цей викривлений фокус навіть об’єктивно розкішні жінки часто почуваються «недостатньо хорошими».

Хоча для мене всі жінки — неймовірно красиві. Особливо вранці, наодинці із собою, коли змиті всі маски. Я взагалі відчуваю себе амбасадоркою жінок: я обожнюю наш рід, нашу унікальну красу, те, як під дією гормонів та емоцій ми здатні трансформувати простір навколо.

Ми неймовірно креативні у способі піклування про себе. У нас є багато інструментів: ми можемо гратися з косметикою та доглядовими практиками, коригувати свій стан через харчування. Ми буквально можемо використовувати цей світ як конструктор, щоб бути цікавими насамперед самим собі.

Працюючи з тілесністю, ти точно не раз стикалася з упередженнями. Як змінилося твоє ставлення до критики за ці роки та що б ти порадила дівчатам, які мріють проявлятися яскраво, але бояться осуду?

Раніше я була класичною перфекціоністкою — тією самою дівчинкою, якій обов’язково потрібно було стояти на першому місці п’єдесталу й отримувати лише «п’ятірки». Тому будь-яку критику я брала надто близько до серця — вона мене ранила. Мені здавалося, що я маю бути завжди бездоганною і правильною.

Сьогодні я активно працюю над тим, щоб просто яскраво проявлятися і дозволяти собі робити те, від чого справді горить серце. І для цього мені більше не потрібне чиєсь схвалення чи оцінка. Чужа думка перестала бути визначальним фактором моїх проявів. Навіть створюючи контент у соцмережах, я не чекаю на дифірамби. Я роблю це, тому що кайфую від самого процесу. Для мене це платформа самовираження, моя творчість і чистий креатив.

Неможливо бути видимою і подобатися абсолютно всім. Але ще страшніше — прожити життя, постійно применшуючи себе, ховаючи свій потенціал і зраджуючи свої мрії через страх чужого осуду.

Окрім основних програм, ти організовуєш благодійні тренування «Магія жіночності». Яку головну емоцію ти хочеш дати жінкам на цих зустрічах? 

Я хочу, щоб кожна дівчина, яка приходить туди, відчула: вона не сама. У своїх думках, страхах, комплексах чи кризах. Ми всі дуже схожі в наших базових жіночих потребах. На цих зустрічах дівчата можуть нарешті видихнути, розслабитися і відверто поговорити про те, що їх бісить, що їм не подобається, що вони хотіли б змінити, або розібрати сучасні тренди в догляді за собою. Це можливість побути в сучасному ком’юніті однодумниць. І найважливіше — це безпечний простір, де не треба щось доводити чи змагатися. Це шанс згадати, якою є справжня ти: через тіло, через рух і через чесний контакт із собою.

Ти є амбасадоркою PUMA — бренду, який багато говорить про жіночу силу через рух. Чим саме тобі близька його філософія і в чому ваш найбільший ціннісний метч?

Мені дуже близька ідея PUMA про силу через автентичність. Не через жорсткість чи постійну внутрішню боротьбу («швидше, вище, сильніше» за будь-яку ціну), а через свободу, рух і самовираження. Мені імпонує, що бренд підтримує жінок у прагненні бути собою, не заганяючи їх у рамки одного стереотипного стандарту.

Для нашого знімання ти також приміряла декілька луків від PUMA. Як ти почуваєшся в цьому одязі? Наскільки для тебе важливо, щоб одяг та взуття не просто були зручними, а й транслювали твій внутрішній стан?

На зніманні я вкотре кайфонула від того, наскільки цей одяг цілісний і водночас різноманітний. Ти можеш міксувати луки, поєднуючи базові речі з більш креативними елементами. Творчість загалом заохочує мене до кожного кроку в житті, тому я обираю одяг, який допомагає креативно самовиражатися через кольори та текстури, залишаючись при цьому мегакомфортним. Коли речі поєднують у собі естетику та зручність, ти почуваєшся впевненою, живою та жіночною навіть у спортивному образі. У луках від PUMA якраз і є цей баланс — сили, легкості та стилю.

Повертаючись до особистого — народження доньки Лелі стало для тебе новою точкою відліку. Як змінилося твоє внутрішнє самовідчуття і сприйняття власного тіла після появи доньки? 

Після народження Лелі я стала набагато м’якшою та бережнішою до себе. Моє тіло остаточно перестало бути для мене просто інструментом для досягнення результату. Я почала по-справжньому цінувати його за той колосальний шлях, який воно пройшло, за те, як воно відновлюється і як трансформується в процесі.

Разом із цим з’явилося ще більше любові, поваги та трепету до жіночого тіла як до чогось сакрального. Тепер я зсередини розумію набагато більше фізіологічних і ментальних процесів, тому й до своїх учениць на тренуваннях почала ставитися інакше — з глибшим розумінням того, через що проходить багато з них.

Моя аудиторія росте і змінюється разом зі мною, і слідом за нею трансформуються мої онлайн-програми. Усе, що я створюю для дівчат, я спочатку проживаю та тестую на власному тілі. Я максимально чесна, відкрита й «дзеркальна» у своєму продукті, і мені дуже подобається, як тонко це зчитують дівчата. Для мене важливо показувати правдиву, неідеальну, але красиву картину того, як жіноче тіло вміє відновлюватися й розквітати після появи дитини.

Ви з Євгеном — одна з найяскравіших пар українського шоу-бізнесу, і зараз за вашим батьківством спостерігає величезна аудиторія. Як змінився ваш побут і чи важко було знайти баланс між ролями батьків та суперактивних професіоналів?

Наше життя перевернулося з ніг на голову, і зараз ми щодня вчимося бути не просто професіоналами, а насамперед батьками.

Скажу чесно, баланс — це не стабільна точка, куди ти одного разу приходиш і фіксуєшся. Це безперервний процес щоденних домовленостей, взаємної підтримки та, що найважливіше, вміння іноді відпускати картинку «ідеального життя».

Особисто для мене це стало справжнім викликом. Мені довелося зробити над собою зусилля, щоб психологічно відпустити контроль і дозволити хаосу просто бути частиною нашого простору. Я вчуся бачити особливу романтику навіть у безладі: розкидані дитячі іграшки — це насправді теж про життя і його присутність. Я вчуся ловити чисті моменти щастя тут і зараз, адже з приходом Лелі наше життя набуло абсолютно нових, неймовірних сенсів.

Твій образ — це завжди про доглянутість і природність. Які щоденні б’юті-звички тобі в цьому допомагають?

Жоден, навіть найдорожчий у світі б’юті-догляд не дасть такого ефекту, як внутрішній стан жінки. Щоб виглядати на всі сто, не потрібно шукати магічну пігулку. Найкращі ритуали краси — це якісний сон, достатня кількість води та правильні дихальні практики. Нам усім важливо навчитися базової речі — відпочивати.

Звісно, у наших реаліях ми не можемо повністю позбутися стресу, але здатні навчитися екологічно з ним співіснувати та вчасно відновлювати ресурс. Я намагаюся тримати під контролем ці прості, але фундаментальні речі: пити воду, багато рухатися і повноцінно харчуватися.

Піклування про ментальний стан і закриття базових потреб тіла — ось головний секрет. Коли жінка не ігнорує власні потреби та знаходить хоча б маленькі точки відновлення навіть у складних обставинах, це вже змінює її стан і те, як вона себе відчуває.

У твоїх онлайн-курсах багато уваги приділено системі харчування та відповідям на складні питання щодо раціону. А як харчуєшся ти сама? Чи є у твоєму житті місце для гастрономічних guilty pleasures і як ти навчилася не картати себе за них?

Харчуюся збалансовано, інтуїтивно і, головне, без жодного фанатизму. У моєму щоденному житті є місце і для вершкового масла з хлібом, і для смачних десертів, пасти чи піци. Я обожнюю тортики та шоколадні цукерки.

Я вже давно перестала ділити їжу на «хорошу» і «погану». Раціон має залежати від конкретної мети, а в жінки вона може змінюватися залежно від періоду життя. Наприклад, якщо мені потрібно підкоригувати форму перед важливим виступом чи зніманням, я можу тимчасово ввести певні обмеження і більш чітко дотримуватися режиму. Так само за допомогою харчування можна покращувати стан шкіри, волосся чи підтримувати гормональний цикл.

Я використовую їжу як інструмент для досягнення своїх цілей, а не як джерело провини. Коли організм працює злагоджено, а ти дотримуєшся базової культури харчування, життя стає значно легшим — без постійних заборон і внутрішнього тиску.

У мене є програма «Схуднення в кайф», де я ділюся цим підходом з дівчатами. Хоча я вже відчуваю, що хочу поступово відійти від самого слова «схуднення» і перетворити курс у масштабний проєкт про загальну трансформацію тіла й мислення.

Моя головна місія — навчити дівчат використовувати харчування як підтримку для себе, а не як обмеження. Жіночий організм дуже чутливо реагує на стрес, і в такому стані будь-які зміни даються значно складніше. Тому спочатку ми вибудовуємо базу — сон, водний баланс, приємний рух і здоровий контакт із тілом — і лише потім м’яко коригуємо раціон.

Сьогодні багато говорять про self-care і в ширшому контексті. Що для тебе означає турбота про себе, коли ми говоримо про ментальний стан і внутрішній ресурс?

Турбота про себе — це не про ароматичні свічки чи патчі під очі. Для мене сьогодні це насамперед уміння не доводити себе до тотального виснаження і знати свою особисту міру. Ми всі дуже любимо свою справу, горимо нею і звикли працювати на максимумі. Але якщо вчасно не зупинитися, рано чи пізно настає внутрішня «катастрофа», і організм просто вкладає тебе у ліжко через хвороби.

Почути себе вчасно, дозволити собі відпочинок, сповільнитися і вийти з постійного режиму «досягаторства» — ось що для мене справжній self-care. Це про дозвіл бути людиною, а не роботом, функцією чи нескінченним ресурсом для світу.

Чи є якась важлива річ про жіноче тіло або внутрішню силу, яку ти б дуже хотіла пояснити кожній жінці, але нас цього не вчать?

Мені дуже хочеться кричати жінкам про те, що наше тіло не повинно постійно воювати із собою. Його не треба ламати, карати за з’їдене, нещадно «сушити» й виснажувати заради міфічних стандартів.

Дивно, але найкращі результати й найглибший зв’язок із власним тілом приходять саме через ніжність. У мене є улюблена фраза, яку я постійно повторюю дівчатам на своїх програмах: «До себе ніжно, до себе лагідно».

Тільки через відчуття безпеки та стабільності для нашої нервової системи ми можемо екологічно отримати від тіла те, чого прагнемо. Кожній жінці потрібен час, щоб побути у спокої: свідомо занурюватися в затишний побут, оточувати себе людьми, які заспокоюють, ходити в місця, що дарують відчуття внутрішньої тиші, і створювати власні підтримувальні ритуали.

Безпека і спокій — це фундаментальна база жіночого здоров’я, навіть якщо ми вибудовуємо її по шматочках у непростих обставинах.

Ти вже побудувала потужний бренд і величезне ком’юніті. А що тобі як жінці цікаво досліджувати в собі далі? Яка твоя наступна «неспортивна» висота?

Зараз я дуже глибоко занурююся в дослідження жіночої енергії, психології та емоційного стану. Якщо говорити про фізіологію, мені надзвичайно цікава тема менопаузи та дорослішання. Сучасна наука чітко говорить: якщо ми хочемо проживати зрілість і старіння активно, з гарним самопочуттям та у здоровому тілі, цей фундамент варто закладати ще в молодому віці. Тоді цей перехід відбувається м’якше й майже непомітно.

Якою ти уявляєш свою наступну обкладинку Cosmopolitan і про що хотіла б говорити в наступному інтерв’ю?

Я б дуже хотіла, щоб моя наступна обкладинка була не лише про красиве, естетичне тіло. Мені хочеться, щоб вона транслювала нові масштаби й великі досягнення. І я хочу залишити тут, на сторінках Cosmopolitan, свою велику мрію, яка народилася в мені зовсім нещодавно. Я мрію відкрити всеукраїнську мережу спортивних просторів виключно для жінок.

У який би сучасний тренажерний зал я не зайшла, він за замовчуванням залишається доволі маскулінним: створеним радше чоловіками для чоловіків. Це видно і по вазі обладнання, і по ергономіці тренажерів. Я постійно бачу, як тендітні дівчата змушені підкладати під себе підставки чи інші опори, щоб просто адаптуватися до цього середовища.

Через цей дискомфорт багато жінок уникають силових зон, обираючи переважно кардіо, хоча силові тренування критично важливі для здоров’я, особливо з віком. М’язи — це наш фундамент і один із ключових ресурсів якісного довголіття.

Тому на наступній обкладинці Cosmopolitan я бачу себе як засновницю унікальної мережі жіночих клубів. Можливо, це інтерв’ю прочитає потенційний інвестор, який захоче розділити цей масштабний жіночий проєкт разом зі мною.

Це будуть простори з ідеально адаптованою зоною силових і резистентних тренувань, фітнесом, пілатесом, йогою, а також зоною відновлення — масажами, косметологією і всім тим, що створює комфортний жіночий простір.

Проєкт реалізовано за підтримки фешн-партнера — бренду Puma, а також бʼюті-партнера — L’Oréal.

Фешн-образи: Puma та особисті речі стиліста

Окуляри: «Люксоптика»

Команда:

Фото — Михайло Федорак

Стиль — Ольга Дмитренко

Асистент стиліста — Марина Куницька

Б’юті (мейк та зачіски) — Анна Буленок

Освітлення — Денис Беляков

Продюсування — Анастасія Фелік

Менеджмент-агенція героїні — Detali agency