Що таке лімеренція і як її подолати — пояснює нейробіолог
Іноді буває так, що людина, з якою в тебе майже не було повноцінного спілкування, зненацька починає займати весь простір у твоїй голові. Саме думки про неї змушують прокидатися вранці з особливим настроєм, ретельніше фарбувати вії тушшю і тримати усмішку напоготові — раптом вона з’явиться десь поруч.
Такі історії часто починаються дуже буденно. Наприклад, у 19 років можна працювати в аптеці чи косметичному магазині, а людина, яка несподівано стає центром усіх думок, може працювати десь неподалік — у сусідньому магазині чи кав’ярні. Спілкування обмежується кількома короткими фразами на кшталт «з вас 46,50», але кожна така мить запам’ятовується до дрібниць. Тоді здається, що можна згадати кожну веснянку на обличчі цієї людини чи навіть відтворити з пам’яті її татуювання. І хоча взаємодія насправді мінімальна — інколи кілька слів чи погляд із черги, ця людина все одно починає займати непропорційно багато часу в думках.
Нещодавно для цього стану з’явилося пояснення, яке допомагає краще зрозуміти, що відбувається. Ідеться про лімеренцію — психологічний термін, що описує мимовільний стан інтенсивної закоханості, одержимості та сильного емоційного потягу до іншої людини. Хоча поняття з’явилося ще у 1970-х, останнім часом воно знову активно обговорюється в соцмережах, зокрема в TikTok.
Розуміння цього явища може бути дуже корисним: воно допомагає пояснити нав’язливі думки про когось і стає першим кроком до того, щоб відпустити людину, яка насправді майже нічого не дає у відповідь.
Тож що таке лімеренція? Як зрозуміти, що ти перебуваєш саме в цьому стані? І як рухатися далі?
Щоб розібратися, ми поговорили з нейбіологом і автором книжки Smitten Томом Белламі. У ній він поєднує науковий погляд на це явище з власним досвідом: колись він сам пережив період лімеренції, коли почав нав’язливо думати про колегу, попри те що був щасливо одружений. У книзі Белламі аналізує феномен як дослідник і водночас ділиться історіями людей, з якими спілкувався протягом десяти років вивчення цієї теми.
@danielleebrownn
Чи можна «підсісти» на людину?
«Найкраще описувати це як змінений стан свідомості — стан глибокого романтичного захоплення», — пояснює Белламі. За його словами, приблизно половина людей відчуває щось подібне, коли знайомиться з кимось, хто їм подобається. З’являється сильне відчуття близькості, потягу і майже ейфорійної симпатії.
У деяких випадках це стає початком взаємних романтичних стосунків, які з часом переходять у любов і стабільний емоційний зв’язок. Але якщо цього не відбувається — наприклад, коли між людьми є невизначеність або інша сторона подає змішані сигнали, — це почуття може перетворитися не просто на сильне бажання, а на майже одержимий потяг. У такому стані, каже Белламі, виникає своєрідна «поведінкова залежність», коли ця людина починає домінувати у думках і поступово займає значну частину життя.
У багатьох це проявляється схожим чином: під час роботи чи навчання думки постійно повертаються до цієї людини, у голові прокручуються уявні розмови, серце починає битися швидше при кожній можливій зустрічі. Люди можуть спеціально шукати нагоди пройти повз місце, де працює або буває об’єкт симпатії, або навіть витрачати гроші на речі, які раніше зовсім не цікавили, — просто щоб мати привід знову його побачити.
Іноді це виглядає майже абсурдно: наприклад, купувати платівки, навіть не маючи програвача. Але для мозку, який уже «зачепився» за людину, будь-який шанс на контакт здається достатньою причиною. «Один із ключових симптомів — це різкі перепади настрою. Коли ти поруч із цією людиною, можеш відчувати інтенсивну ейфорію, захоплення й піднесення, майже екстаз, — пояснює Белламі. — Але щойно з’являється відчуття загрози або думка, що щось іде не так, настає стан сильної тривоги, дискомфорту й навіть паніки. Лімеренція може спочатку надавати багато енергії, робити людину більш креативною, ніби світ стає яскравішим. Але із часом це переходить у потяг, який складно контролювати, а також у нав’язливі думки. З’являється відчуття, що буквально неможливо викинути цю людину з голови».
Белламі додає, що в певний момент ця людина починає здаватися «найважливішою у світі». Через це люди можуть миттєво змінювати свої плани й поведінку, а іноді навіть починають несвідомо копіювати об’єкт симпатії — підлаштовуватися під його інтереси, смаки чи погляди, щоб відчути більшу близькість.
@francescapsychology #psychology #psychologyfacts #traumahealing #obsession #attachmentstyle #manipulation #limerence
♬ original sound - francescapsychology
Скільки триває лімеренція?
«Я зустрічав чоловіка, який перебував у стані лімеренції 40 років — це найдовший випадок, який мені доводилося бачити, — розповідає Белламі. — Але іноді вона може спалахнути дуже яскраво і тривати лише кілька тижнів».
За його словами, ключовий елемент лімеренції полягає в тому, що сама людина значною мірою існує як фантазія. Саме тому вона стає надзвичайно сильним «винагороджувальним стимулом» для мозку.
«Коли ж ти починаєш бачити цю людину реальною, з усіма її особливостями, і фантазію більше неможливо підтримувати — лімеренція поступово зникає», — говорить Белламі. Інакше кажучи, один з найшвидших способів перестати ідеалізувати когось — справді познайомитися із цією людиною ближче.
Найбільш уразливими до такого стану ми часто буваємо в підлітковому віці, коли тільки починаємо досліджувати власну сексуальність і романтичні почуття. Але є й інший помітний пік — у середньому віці. У своїй книзі Белламі зазначає, що найчастіше люди описують досвід лімеренції у віці приблизно від 35 до 45 років.
Водночас її можуть провокувати й життєві обставини. «Якщо людина переживає сильні емоційні потрясіння — наприклад, втрату близької людини або звільнення, вона стає більш вразливою до такого стану», — пояснює Белламі.
Фантазія про ідеальний зв’язок у цьому разі може працювати як спосіб втечі від складної реальності. «Це історія, у яку легко зануритися. Вона відволікає. Коли ми переживаємо біль або кризу, підсвідомість може шукати спосіб від них утекти», — зауважує дослідник.
Хто найчастіше стає об’єктом лімеренції?
Белламі називає таких людей «лімерентним об’єктом» (limerent object). Сам термін комусь може здатися різким, адже він ніби перетворює людину на об’єкт. Але, за словами дослідника, у цьому й полягає суть явища. «Ті, хто переживає лімеренцію, фактично не бачать цю особу цілісною, реальною. Вони проєктують на неї власні потреби, бажання і фантазії. Інша людина стає своєрідним “екраном”, на який переноситься уявлення про те, що зробить їх щасливими», — пояснює він. Фактично майже будь-хто може стати таким «об’єктом», адже в уяві людина легко перетворюється на того, ким ми хочемо її бачити.
Проте є певні типи поведінки, які підвищують імовірність того, що виникне сильна одержимість. «Люди, які створюють багато невизначеності — дають надію, але водночас не дають чітких сигналів, значно підсилюють закоханість», — каже Белламі.
Ідеться про знайомі багатьом патерни: змішані сигнали, «крихти уваги» (breadcrumbing), флірт, любовні жести на початку (love bombing), після яких людина знову віддаляється. «Часто все починається з моменту, коли здається, що ця людина зацікавлена — наприклад, довше дивиться в очі або фліртує. Це породжує надію. Але потім виникає невизначеність — і саме вона запускає сильну одержимість», — пояснює він.
@mariona.roma
Як вийти зі стану лімеренції
Іноді люди доходять до точки, коли починають відчувати, що цей стан буквально зводить їх з розуму. З’являється усвідомлення: не хочеться витрачати стільки думок і енергії на людину, яку майже не знаєш, але зупинитися все одно складно. «Моя основна ідея, висловлена у книзі, полягає в тому, що людина фактично випадково “натренувала” себе до цієї залежності від іншої людини, — пояснює Белламі. — А якщо стан сформувався через певні психологічні механізми, то за допомогою інших механізмів з нього можна і вийти».
Він розповідає, що мозок формує цей стан поступово й майже непомітно. «Крок за кроком, через власну поведінку, людина підсилює зв’язок між цією особою та відчуттям романтичної винагороди. У результаті вона починає сприйматися як джерело дуже сильного “підйому”, за яким хочеться постійно повертатися. Щоб вийти із цього зміненого стану свідомості, потрібно фактично розвернути цей процес навчання у зворотний бік», — каже Белламі.
Цей механізм тісно пов’язаний з дофаміном. «Дофамін створює так званий драйв “хотіння” — сильний імпульс прагнути чогось, — пояснює він. — Саме тому людина може опинитися в дуже неприємному стані залежності, коли продовжує хотіти когось навіть після того, як перестає по-справжньому його любити. У мозку системи “подобається” і “хочу” можуть роз’єднуватися. У результаті виникає неконтрольований потяг: сигнали дофаміну, що відповідають за мотивацію і пошук винагороди, посилюються, а виконавчий контроль — тобто здатність мозку співвідносити бажання з реальністю — слабшає. Тоді одна “винагорода” починає повністю домінувати, і цьому сильному бажанню дуже складно опиратися».
Три кроки, щоб вийти зі стану лімеренції
Обмежити контакт
Перший крок — максимально зменшити будь-який контакт із цією людиною. «Потрібно дистанціюватися від джерела стимулу настільки, наскільки це можливо. Це означає не лише менше бачитися наживо, а й обмежити контакт у соцмережах, месенджерах чи будь-якому іншому каналі, через який можна перевіряти або відстежувати цю людину», — пояснює Белламі.
Водночас важливо навчитися помічати власні імпульси. Наприклад, коли з’являється думка перевірити Instagram або написати повідомлення. У такі моменти корисно буквально назвати це для себе: «Це імпульс, пов’язаний з лімеренцією». Така проста дія активує раціональну частину мозку й допомагає перервати звичний цикл поведінки. Із часом ця коротка пауза дозволяє не діяти автоматично і поступово змінювати звичку.
@graceinbeing How to crush limerence 🍒💌 #limerence #datingadvice
♬ Relaxing bossa nova by jazz piano trio(1305990) - TAKANORI ONDA
Знецінити «винагороду»
Коли людина перебуває у стані лімеренції, їй здається, що в житті є лише одна справжня «винагорода» — і це певна особа. «Проблема в тому, що вона стає домінантною винагородою у твоєму світі», — говорить Белламі.
Часто навколо неї формується цілий фантазійний сценарій: людина мріє, уявляє розмови, згадує моменти, коли було приємно або здавалося, що між вами є особливий зв’язок. Ці фантазії приносять задоволення і допомагають втекти від реальності.
Але щоб вийти із цього стану, іноді потрібно навмисно порушити цю ідеалізовану картину. Наприклад, згадати ситуації, коли ти почувалася ніяково, розчаровано або принижено, і чесно подивитися на них. «Це спосіб показати підсвідомості реальність, а не лише приємну фантазію», — пояснює експерт.
Знайти нові здорові джерела задоволення
Ще один важливий крок — наповнити життя іншими джерелами радості та сенсу. У таких історіях переломний момент часто настає тоді, коли з’являється нове середовище, знайомства або інтереси. Нові друзі, інші симпатії, робота чи хобі можуть поступово витіснити нав’язливу фіксацію.
«Важливо подивитися на свій досвід лімеренції як на сигнал — зрозуміти, де саме у твоєму житті бракує сенсу, задоволення або нових вражень. І використати це розуміння, щоб знайти здоровіші винагороди, на які можна спрямувати свою енергію, — каже Белламі та підсумовує: — Суть у тому, щоб побудувати для себе майбутнє, яке не обертається навколо цієї історії з минулого».
За матеріалами Cosmopolitan UK
