Що таке «зіпкодинг» — чи справді це токсичний тренд у знайомствах

У TikTok постійно з’являються нові терміни, які описують сучасні знайомства та стосунки. Одні з них майже одразу отримують статус «червоного прапорця», інші ж викликають більше запитань, ніж відповідей. До другої категорії належить і «зіпкодинг» (zip coding) — тренд, який останнім часом активно обговорюють у соцмережах.

Під цим терміном можуть мати на увазі одразу дві різні моделі поведінки. Перша — свідомо звужувати географію пошуку в дейтингових застосунках і знайомитися лише з людьми, які живуть поруч (буквально — в межах одного поштового індексу, звідки й пішов термін). Друга — формат стосунків, у якому люди вважають себе парою тільки тоді, коли перебувають в одному місті чи місцевості, а під час розлуки кожен з партнерів може поводитися як самотня людина. На перший погляд обидва варіанти можуть здатися неоднозначними. Особливо другий. Але чи справді «зіпкодинг» можна автоматично назвати токсичним трендом? Усе залежить від контексту.

@josephine_joseph

«Зіпкодинг» як спосіб обмежити коло знайомств

Найпростіша форма «зіпкодингу» — це встановити невеликий радіус пошуку в застосунку для знайомств або свідомо знайомитися лише з людьми, які живуть неподалік. Деякі експерти з дейтингу ставляться до такого підходу скептично. На їхню думку, він лише підсилює культуру надто жорстких критеріїв у сучасних знайомствах, коли люди дедалі більше керуються списками вимог, ніж реальними емоціями. Через це потенційно цікаві знайомства можуть навіть не отримати шансу.

Утім, у такого підходу є й цілком практичні переваги. Хоча застосунки для знайомств відкривають доступ до величезної кількості потенційних партнерів, безмежний вибір далеко не завжди працює на користь. Навпаки, він нерідко призводить до так званої втоми від свайпів, коли людина настільки звикає до нескінченного потоку нових профілів, що їй стає складно зосередитися на одному знайомстві. Виникає ілюзія, що попереду завжди знайдеться хтось цікавіший, тому вкладатися в розвиток стосунків уже не хочеться. Тому обмеження кількості потенційних знайомств не обов’язково є проявом надмірної вибірковості. Для багатьох це спосіб зробити процес знайомств менш виснажливим і більш усвідомленим.

Крім того, фактор відстані справді має значення. Усе ж набагато простіше регулярно бачитися, проводити час разом і поступово будувати стосунки, якщо між вами не кілька годин дороги. Це не означає, що знайомитися варто лише з людьми, які живуть буквально на сусідній вулиці. Якщо місцевість малонаселена, таке правило може, навпаки, надто звузити вибір. Але цілком логічно віддавати перевагу тим, з ким реально легко зустрічатися без складної логістики.

Де проходить межа?

Проблеми починаються тоді, коли «зіпкодинг» стосується вже не відстані, а статусу району. Наприклад, людина принципово відмовляється знайомитися з тими, хто живе в «невдалому» районі або не може дозволити собі престижну адресу. У такому разі критерій вибору починає більше говорити про соціальні упередження, ніж про сумісність. Водночас повністю заперечувати роль місця проживання теж складно. Район, у якому людина живе, часто багато розповідає про її спосіб життя, звички, ритм дня та інтереси. Люди, які мешкають у схожих районах або проводять час у тих самих місцях, нерідко мають більше спільного й легше знаходять точки дотику. Тому сама по собі увага до географії знайомств не є проблемою. Важливо лише, щоб вона не перетворювалася на спосіб оцінювати людей виключно крізь призму статусу чи доходу.

«Зіпкодинг» як формат стосунків

Набагато більше суперечок викликає друге значення цього терміна. У такому форматі стосунки ніби діють лише тоді, коли партнери перебувають в одному місці. Наприклад, вони можуть вважати себе парою під час навчання в університеті або спільного проживання в одному місті, але на канікулах чи у тривалому відрядженні кожен з них повертається до статусу самотньої людини. Очевидно, що така модель має великий потенціал для непорозумінь. Але сама по собі вона не обов’язково є токсичною. Насправді цей формат має певну схожість із деякими моделями етичної немоногамії.

Деякі пари у відкритих стосунках домовляються, що, коли вони перебувають разом, їхні стосунки функціонують як моногамні. Але якщо один з партнерів надовго їде в інше місто чи країну, вони можуть дозволяти собі знайомства або романтичні зв’язки з іншими людьми. Головна відмінність полягає в тому, що такі домовленості обговорюються відкрито та є однаково зрозумілими для обох. Тому за взаємної згоди «зіпкодинг» можна розглядати як одну з можливих моделей стосунків. Для декого це навіть може стати тимчасовою альтернативою класичним стосункам на відстані.

Але чи не занадто це ризиковано? Навіть якщо обоє партнерів погодилися на такі правила, це не означає, що вони не можуть зіткнутися зі складнощами. Почуття, ревнощі, зміна очікувань або різне трактування домовленостей можуть виникнути будь-коли. Навіть якщо на початку все здавалося простим і зрозумілим, із часом один з партнерів може почати сприймати стосунки зовсім інакше. Тому такий формат потребує ще більшої кількості відвертих розмов, ніж традиційні моногамні стосунки.

@annawinck

Коли «зіпкодинг» виходить з-під контрою?

Є ситуація, у якій жодних дискусій уже не виникає. Якщо один з партнерів вважає, що їхні стосунки діють лише в межах одного міста, тоді як інший переконаний, що вони залишаються парою незалежно від відстані, це вже не «зіпкодинг». Це звичайна зрада. Будь-який формат стосунків — моногамний, відкритий чи якийсь інший — працює лише тоді, коли всі його учасники однаково розуміють правила. Якщо домовленості існують лише в голові однієї людини, говорити про чесні стосунки вже не доводиться.

Чи варто вважати «зіпкодинг» токсичним трендом?

Якщо говорити про знайомства лише з людьми, які живуть неподалік, такий підхід навряд чи можна назвати проблемним. Навпаки, багатьом він допомагає зробити дейтинг менш хаотичним, уникнути «втоми від свайпів» і будувати стосунки з людьми, з якими реально легко бачитися.

Коли ж ідеться про стосунки, які залежать від місця перебування партнерів, усе значно складніше. Така модель може працювати лише за умови абсолютної чесності, взаємної згоди та чітко проговорених правил. Без цього вона швидко перетворюється на джерело образ, конфліктів і втрати довіри.

Тож серед численних TikTok-трендів «зіпкодинг» навряд чи можна однозначно віднести до токсичних. Скоріше, це нейтральна концепція з доволі високим потенціалом стати проблемною — усе залежить не від самого терміна, а від того, наскільки відкрито партнери говорять про свої очікування та поважають домовленості.

За матеріалами cosmopolitan.com